Хвиля обурення несправедливістю наростає
Стало вже гарною традицією — напередодні всесвітнього Дня сміху (на Заході це — День дурня) наша влада щось цікаве «на-гора». Так було в минулі роки, так сталося й цього року. Інтернет-видання document.write повідомило, що в Україні з 1 квітня (!) підвищать пенсії інвалідам війни та ветеранам. Ну хоча б узяти дату введення закону — 1 квітня, змінили би її хоча б на 2 квітня, чи що, адже один день тут нічого не значить. Та ні ж — таки з 1-го. А наш народ за великим рахунком забобонний і вірить у прикмети. Тож і живе він сьогодні за принципом, що хороші новини — дуже прохані та вряди-годи, а погані — завжди. Згідно з повідомленням «Урядового кур’єра» №3 від 06.12.2011 року, пенсії інвалідам І—ІІІ груп ВВВ у 2012 році будуть підвищуватися чотири (!) рази: з першого квітня, з першого липня, з першого жовтня та з першого грудня — і зростуть у середньому на 45 грн. Що сьогодні значать 45 гривень, пересічним громадянам не треба пояснювати, бо всі розуміють, що це — знущально-зневажальний мізер, на який навіть кілограма м’яса ні в крамниці, ні на базарі сьогодні не купиш. Та все ж навіть ці підвищення — «щось» порівняно з підвищенням доплат до пенсій дітям війни. Адже вони навіть у таке поняття, як «щось» і «мізер», просто не вкладаються.
Згідно з законом про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту жертв нацистських переслідувань та про соцзахист дітей війни, на 1 квітня встановлюються такі підвищення до пенсій: для інвалідів війни, колишніх малолітніх, яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років — на 8 грн (І гр.), 6,4 грн (ІІ гр.) і 4.8 грн (ІІІ гр.). Але найбільше «потурбувалися» можновладці про дітей війни, тож їм із першого квітня — підвищення на 1.12 грн (особливо «радують» ці 2 копійки, яких у гастрономах пересічні громадяни як решту просто не беруть, бо вони нічого не вартують»). Тож із першого липня підвищення буде 0,42 коп. (!), з першого жовтня — 0,84 коп., а з першого грудня — аж 1,96. Тобто ці підвищення навіть батона хліба не варті (3,2 грн), я вже не кажу про звичайний пиріжок із картоплею у бабусь на Святошині, який вже сьогодні «тягне» на 4—5 грн. Певно, наші можновладці вважають, що кількісний показник підвищень (аж чотири рази на рік) може замінити якісний. Фактично ці «підвищення», як стверджують експерти та політологи, — лише часткова поправка на інфляційні процеси і аж ніяк не підвищення пенсій.
Скільки вже говорилося: громадянам не потрібні ці патерналістичні подачки, особливо на фоні чергових виборів до ВР. Зробіть достойними сучасності заробітні плати, то й відрахування до пенсій будуть відповідно достойними, а не такими знущально-принижувальними. Та законодавці свідомо не йдуть на це: тоді ж треба буде «потурбувати» олігархів, та й себе, любих (бо ж умовно бідних серед 450 депутатів ВР знайдуться одиниці). А після ухвалення подібного закону з’явиться реальна можливість примусового перерозподілу прибутків. Адже вже давно перезріло питання перерозподілу частки заробітної плати в балансі ціни виробленої продукції. Наразі ця частка в Україні становить 16—20%, тоді як у Європі — 70—80%. Необхідно негайно ввести погодинну оплату праці, тоді, дивись, і наші вимушені емігранти — заробітчани — почнуть повертатися назад із кризової Європи. Ну ніяк не хочуть усвідомити наші можновладці, що жити в благополучній, заможній державі і їм безпечніше... Хвиля обурення несправедливістю в суспільстві нестримно наростає, бо громадяни не ймуть віри політикам. Відомо ж, що дурити можна одного, двох, десять людей, але увесь народ і безкінечно — неможливо.
