«Братерський дух – ключ до перемоги»

Вперше поглянувши на майора, старшого помічника начальника відділу кадрів Національної академії Національної гвардії України Сергія НАУМОВА, помічаєш бездоганну військову виправку, а вислухавши його історію, розумієш, що все набагато глибше.

«ІСТИННЕ ОБЛИЧЧЯ ВІЙНИ —  ЦЕ ЗРУЙНОВАНИЙ СВІТ, ДЕ ПОВНО ГОРЯ ТА СПУСТОШЕННЯ»

Серйозно займатися спортом Сергій почав, ще будучи курсантом Військового інституту внутрішніх військ (сьогодні це Національна академія Національної гвардії України. — Авт.). Під час навчання неодноразово брав участь у складі збірної інституту у змаганнях із самбо, дзюдо, рукопашного бою, згодом став кандидатом у майстри спорту. Після завершення навчання залишився працювати в батальйоні забезпечення навчального процесу Академії. А у квітні 2014 року Сергія було призвано для проходження служби в зоні АТО, саме там він побачив справжнє обличчя війни.

«Істинне обличчя війни — це зруйнований світ, де повно горя та спустошення, — каже Сергій Наумов. — Найжахливіше те, що саме перебуваючи на окупованому сході України, починаєш розуміти всю силу мирного неба, бо там згадка про нього — наче болюча мрія».

ПОРАНЕННЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ

Сергій Наумов проходив службу на блокпостах спочатку поблизу міста Ізюм, потім у Слов’янську, а далі в Луганській області. Це був період початку збройного протистояння. Офіцер досі згадує з болем момент, коли вони вперше зайшли до Слов’янська: «Коли бачиш спустошеність міста, людей зовсім немає, навкруги моторошна тиша, дороги перегороджені бетонними блоками та всюди обстріляні будівлі, то розумієш всю жахливу силу війни».

Під час перебування в зоні АТО Сергій свідомо не говорив рідним, де він перебуває. З особливою вдячністю згадує про волонтерів, а ще про колективний дух підтримки, який додавав сил для подальшого виконання завдань. А от 27 вересня 2014 року назавжди залишиться для Сергія «кривавою міткою». Осколкове ураження правої ділянки лобної частини та лівої гомілки він дістав під час обстрілу поблизу Попаснянського району Луганської області між 29-м та 31-м блокпостами.

«Переїжджаючи до іншого блокпоста, ми опинилися на відкритій ділянці траси і були з обох боків обстріляні противником з відстані приблизно 50 метрів. Звісно, ми давали відсіч, але за такої відстані були повністю в їхньому розпорядженні — це відчуття безпомічності є найбільш неприємним. На щастя, всі залишилися живими, з військових тільки я дістав поранення», — згадує Сергій Наумов.

«Вперше розплющивши очі після поранення й побачивши новий день, розумієш, що дуже подорослішав, а відтак переосмислюєш всі життєві цінності», — ділиться Сергій. Спочатку офіцер проходив лікування в Ізюмській районній лікарні, потім його перевели до військового госпіталю при МВС. За його словами, всі осколки, які були в гомілці, дістали. Залишилося два в м’яких тканинах лобної частини, вони не заважають, але інколи, на зміну погоди, відчувається біль. Реабілітацію військовий проходив упродовж півроку. Згадує, як зайшовши до палати побратимів, побачив десятки дитячих малюнків, тоді відчув радість, що про військових не забувають, бо ті малюнки насправді для них були світлом та неабиякою підтримкою. Наголошує, що саме робота, заняття спортом і турбота про сина найкраще вплинули на життєву адаптацію.

«Фізичне відновлення відбулося швидко, а от морально перелаштуватися вдалося трохи важче. Був період, — говорить військовослужбовець, — коли здригався навіть від каменя, який відскочив від машини, але час — найкращий лікар».

ПОЧАТОК ТРЕНУВАНЬ НАДАВ МОЖЛИВІСТЬ ПЕРЕБОРОТИ СЕБЕ

«Ігри Нескорених — це великий плюс для військових, які дістали травми, показати не тільки фізичну витривалість, а й непохитність волі, — переконаний Сергій. — А ще під час змагань помітив особливе натхнення до життя».

Досить часто виникають ситуації, коли людині потрібно зробити перший крок, але часто він виявляється не таким уже й легким. У цьому переконався і Сергій Наумов, якому початок тренувань надав можливість перебороти себе й остаточно попрощатися з думками про жах війни. «Спочатку я просто займався легкою атлетикою, потім додав інші вправи, згадав про боротьбу, заняття спортом досить стабілізували мій фізичний стан, — розповідає Сергій. — Іграми Нескорених зацікавився, коли в Академію надійшла відповідна телеграма. Дізнавшись про можливість взяти участь, відразу погодився. Серед наведених номінацій найближчою для мене виявилася легка атлетика (біг на 400 м) та пауерліфтинг (жим лежачої штанги). Упродовж двох місяців тренувався на базі Академії за так званою кросфітовою системою: біг 5—10 км, заняття на турніку та брусах».

«СРІБЛО» В ПАУЕРЛІФТИНГУ

Після подачі заявки на відкриті спортивні тестування та проходження лікарської комісії, яка засвідчила наявність травми, 24 березня 2018 року Сергій успішно пройшов тестування в Києві і перейшов до третього етапу змагань, а саме національних Ігор Нескорених, які відбулися 12 травня. С. Наумов відзначає високий рівень організації змагань, помітно радіє й охоче розповідає про атмосферу, яка панувала на відборі (нагадаємо, історії деяких інших учасників відбору «День» публікував у № 84 від 16 травня 2018 року).

«Хоча всі були з різних областей та різних структур, але виконували спільну справу, і саме цей братерський дух, підтримка, яка там існує і, сподіваюся, надалі існуватиме, надавали можливість почувати себе щасливим», — додає офіцер.

Проте конкуренцію на змаганнях ніхто не відміняв. У деякий момент Сергій сумнівався, що зможе вибороти «срібло» в пауерліфтингу, але допомогли жага до перемоги та спортивний інтерес. «Для мене кожен день — це доказ, що я можу зробити щось важливе для своїх рідних та близьких, немає кордонів у досягненні нових висот і занятті спортом, — впевнено говорить Сергій. — Головне — не втрачати віру в життя».

Сергій Наумов, зіткнувшись з викликами долі, мав силу подолати їх. Допомогли в цьому не тільки фізична витривалість та стійка воля спортсмена, а й колектив, у якому працює вже 16 років, а головне — любов та підтримка сина. Михайликові — дев’ять років, разом вони відвідують тренажерний зал, разом захоплюються риболовлею й подорожують. Михайлик, як і його тато в дитинстві, відвідує спортивну секцію з футболу. «Він ще не розуміє дорослого життя, — усміхається Сергій, — Скажімо, я показую йому медаль із національного відбору: «Дивись, тато посів друге місце», а він каже: «Тільки срібло, а чому не золото?». Може, ці слова сина стануть ще більшою мотивацією для Сергія Наумова, який не збирається зупинятися на досягнутому і планує взяти участь у відборі до Ігор Нескорених і наступного року.