Риторика та плоди «перезавантаження»
Старший науковий співробітник і директор Центру з питань трансатлантичних відносин у Школі з перспективних міжнародних досліджень при Університеті Джонса Хопкінса, кар’єрний дипломат Курт Волкер 23 роки займався питаннями європейської політики та безпеки у п’ятьох адміністраціях. Він також є старшим радником Атлантичної ради Сполучених Штатів і членом її Стратегічної консультативної групи. Під час роботи Братиславського безпекового форуму, який проходив днями у столиці Словаччини, пан Волкер розповів «Дню», якою бачать у США напередодні Чиказького саміту Альянсу роль України як партнера НАТО, і відповідно про роль Вашингтона у зближенні Києва до ЄС, а також дав оцінку політиці «перезавантаження» між США і Росією.
— Пане Волкер, як ви оцінюєте опублікований у New York Times лист глави українського зовнішньополітичного відомства Костянтина Грищенка у відповідь на статтю-занепокоєння п’яти міністрів закордонних справ країн-членів ЄС щодо сповзання демократії в нашій країні?
— Це чиста риторика, але головне — не слова, а дії. Вважаю, що справи в Україні не відповідають словам міністра. Я готовий повірити, що в Україні можна приписати корупційні дії Тимошенко та іншим міністрам. Але думаю, що її виокремили і покарали через політичні причини. Так, дійсно, в Україні проводяться виборчі реформи, але сумніваюсь, що вони покращують поле для гри, радше ускладнюють можливості для конкуренції. Справді, газова угода, яку було підписано при Тимошенко, була поганою, але угоди, що їх підписує нинішня влада, також є поганими. Не бачу, щоб це зближало Україну до євроатлантичних інституцій.
Найважливіший момент полягає ось у чому: якщо Україна піклується про власний суверенітет і незалежність, то вона має утвердити себе частиною європейської структури. Тому що Росія не дбає про суверенітет і незалежність України. Вона хоче домінувати в Україні. Для того щоб зберегти майбутнє України, ви повинні створити сильні інститути, а потім працювати в європейській родині, де кожна країна є незалежною, індивідуальною, суверенною. Інакше вона повернеться назад під домінування Росії.
— Але ж у нас є Хартія про стратегічні відносини між Сполученими Штатами та Україною. Чи це не варіант, коли США можуть допомогти Україні зміцнити свою незалежність?
— Так, у нас є угода про стратегічне партнерство з Україною, ми періодично зустрічаємось. Я вважаю, що риторика пом’якшилась, ймовірно, у зв’язку з політикою «перезавантаження», тому що ми не хочемо засмучувати Росію і створювати проблеми. Але, на мою думку — я не належу до уряду — ми можемо зробити і те, і інше. Ми можемо намагатися працювати разом із Росією, але в той же час дати Росії дуже чітко зрозуміти, що віримо в незалежність України.
— У ЗМІ було багато статей із критикою політики «перезавантаження», яка, на думку багатьох експертів, не працює. Що ви думаєте про це?
— У мене є добрі знайомі в адміністрації Білого дому, і вони скажуть вам, що політика «перезавантаження» принесла гарні результати. З мого погляду, це не є наслідком «перезавантаження», оскільки вони все одно мали так чи інакше відбутися. Насправді, ми отримуємо менше результатів. Наприклад, візьмемо санкції проти Ірану. При адміністрації Буша у нас було три одностайні резолюції Ради Безпеки про санкції щодо Ірану. Тим часом адміністрації Обами вдалося прийняти одну резолюцію Ради Безпеки ООН. Поступово було досягнуто домовленостей щодо запровадження санкцій, але Росія заблокувала їх ухвалення. Хіба це стратегічна допомога з боку партнера? Сирія — ще один приклад, де Росія блокує навіть зауваження щодо необхідності відставки Асада і виявлення довіри до опозиції. А це зовсім не допомагає. Теж саме стосується Лівії. Навіть коли ми отримали резолюцію Ради Безпеки, то в кінцевому підсумку вона була настільки «розведена», що не мала сенсу. Тому я не думаю, що Росія насправді багато зробила в результаті політики «перезавантаження». І ми бачимо, що в Росії продовжується відкат демократії та демократичних стандартів.
— Як відомо, республіканці з обуренням реагували на те, як нинішній президент США Барак Обама при вимкненому мікрофоні, який випадково чи ні був увімкненим, сказав Дмитру Медведєву, що у нього буде більше гнучкості в питаннях протиракетної оборони, проти якої виступає Москва. Чи може цей випадок завадити переобранню нинішнього глави Білого дому ?
— Навряд. Я гадаю, що небагато виборців турбує те, чи буде у нас досягнуто угоди з Росією щодо протиракетної оборони. Їх більше турбує економіка, робочі місця, напрямок внутрішнього розвитку нашої країни. Протиракетної оборони немає у цьому списку. Республіканці будуть заявляти: якщо ми погоджуємося з Росією щодо протиракетної оборони, то на яких умовах? Чи збираємось ми поступитися правом на власну протиракетну оборону? Чи Росія буде більш кооперативною? А знаючи політику Росії, скоріше за все, ми не домовимося з нею щодо протиракетної оборони, якщо не поступимось частиною незалежності нашої власної системи, на що, я думаю, не піде адміністрація. Тому я такої домовленості не бачу і не думаю, що це має значення.
— Які шанси у республіканця Мітта Ромні на перемогу у виборах?
— У нашій політичній системі результати виборів завжди дуже близькі. У нас ніколи не було більшого відриву між суперниками, ніж від 52 до 47 відсотків. Є чимало штатів, які постійно голосують за республіканців і демократів, тому претенденти змагаються за штати, у яких немає стійкої підтримки тієї чи іншої партії. Отже, попри все боротьба буде гострою. Завжди важко перемогти чинного президента, і, схоже, стан економіки повільно поліпшується. Я думаю, що Ромні ще не заручився консолідованою сильною підтримкою серед виборців-республіканців, тому я хотів би сказати, що в даний момент доведеться визнати, що все виглядає на користь президента Обами. Але президентські перегони можуть загостритися ближче до листопада.
— На які ключові елементи треба звертати увагу, щоб можна було спрогнозувати, хто переможе на виборах: Обама чи Ромні?
— Існує кілька ключових питань: робочі місця — якщо рівень безробіття падає, то це на користь чинного президента. Але навіть більш важливим, ніж рівень безробіття, є створення нових робочих місць. Ще одним поганим показником є ціни на бензин. Американці змушені платити вищу ціну за бензин. Ціни на продовольчі товари також виросли. При розрахунку інфляції ми виключаємо продукти харчування і пальне, відтак штучно занижуємо показник інфляції, який насправді є доволі високим. Це, мабуть, найбільш важливі питання, а є ще несподівані: що буде, якщо розпочнеться війна з Іраном або євро зазнає краху, чи американська економіка знову впаде в рецесію, чи станеться теракт в Лос-Анджелесі? Будь-що з перерахованого вище може статися, і це буде мати великий вплив на вибори, що ми не можемо передбачити зараз.
— До речі, ви, мабуть, чули, що чимало експертів стурбовані тим, що Чиказький саміт НАТО не буде самітом розширення, хоча є кілька країн, які з нетерпінням чекають на отримання згоди щодо вступу до Альянсу. Що ви скажете на це?
— З одного боку, я б не став розраховувати на нові запрошення в Чикаго. Тому я не стверджую, що в даний час ми повинні пропонувати країнам вступити в НАТО. Але справді, вже не обговорюється ідея розширення, ідея Європи, яка є цілою і вільною, як частина, котра включає в себе все. Ця тема не є частиною дипломатичного діалогу. Більше того, ми не робимо нічого там, де маємо можливість просувати ідею вільної Європи. Це, зокрема, стосується Македонії, яку було заблоковано на саміті в Бухаресті 2008 року через назву цієї країни. Греція проводить політику одна назва на все. Але минулого року Міжнародний суд постановив, що це було незаконно, і сказав, що Греція погодилася 1995 року використовувати назву Колишня республіка Югославії Македонія і дозволила Македонії брати участь у міжнародних організаціях, в той час як питання щодо назви залишається невирішеним. Згідно з цим рішенням Міжнародного суду, у США, Європи чи НАТО є всі підстави, аби наполягати на включенні Македонії.
— Якою бачать у США роль України як партнера НАТО?
— По-перше, Україна займає досить сильну позицію з питань нерозповсюдження зброї масового знищення. У світі це поважають і цінують. По-друге, Україна робить внесок в операції, у яких ми задіяні, зокрема, в Афганістані. І я знаю із власного досвіду, що Україна зіграла важливу роль у забезпеченні транзиту вертольотів. Це був дуже важливий внесок. Таким чином, існує багато сфер, де ми можемо працювати разом. Тому нам потрібно зберігати відкритими і значно ширшими багато каналів і підтримувати зв’язки зі всіма українськими політичними партіями, громадянським суспільством, мас-медіа, журналістами, аби це не обмежилось відносинами між урядами.
