Дебати: порядок денний

Президент Петро Порошенко заявив, що чекає Володимира Зеленського на дебати 14 квітня на «Республіканському стадіоні». Останній же в традиційному відеоролику відповів, що «19 квітня на НСК «Олімпійський» відбудуться мої дебати з Порошенком, де я зможу поставити йому будь-які запитання». Не знаємо, чи почуємо ми наступний хід від Президента на кшталт «19-те, так 19-те», однак у ЦВК уже оголосила, що теледебати між кандидатами, які проводяться державним коштом, можуть відбуватися лише в НСТУ та згідно з правилами, які прописані в Законі «Про вибори Президента». Разом із тим, комісія зауважила, що кандидати володіють правом за власний кошт проводити агітацію в різних формах.

Якраз боротьбу форм, а не змісту ми спостерігаємо тривалий час. Особливо після відеоролику Зеленського про дебати на «Олімпійському» і походів для здачі аналізів. Порошенко прийняв виклик і почав вести гру, яку йому фактично нав’язав суперник. Як наслідок країна змушена дивитися безкінечне шоу (хоча частина населення радше не проти), яке в умовах війни може мати дуже небезпечні наслідки. «Дебати — це вищий рівень, а починати варто з простого... Давня моя пропозиція — перед реєстрацією — публічний — у прямому ефірі — екзамен для кандидатів! Історія, мова, право. І, виборець, може б трохи просвітився...», — написала в «ФБ» головний редактор газети «День» Лариса Івшина. 

Не дивлячись на те, що кандидати фактично нав’язують свій порядок денний у вигляді шоу, яким він має бути на думку самих виборців? Про це ми запитали у наших експертів (нижче). Тим часом, кандидати вже посилають суспільству певні меседжі. Наприклад, діючий президент прийняв кілька кадрових рішень (звільнені голови Одеської та Херсонської  облдержадміністрацій) і заявив, що «відбудуться істотні зміни в моїй команді, буде велика кількість молодих, нових людей». Або: «Уже в грудні цього року буде запропоновано країнам-членам НАТО підписати план дій щодо членства в НАТО», — зазначив Порошенко.

Президент також зустрівся з представниками громадського сектору. Про це повідомила виконавчий директор Центру протидії корупції Дарія Каленюк у себе на «Фейсбук». «Було близько 15—20 учасників. Це був реальний діалог, який тривав понад дві години. Порошенко визнав, що такі зустрічі та відверта комунікація з громадськими організаціями мали відбуватися раніше. Президент визнав, що допустив дві основні помилки за останні роки: а) кадри, б) комунікації ...Перезавантаження НАЗК та САП: Порошенко підтримує необхідність перезавантажити ці органи... СБУ. Порошенко за позбавлення функцій економіки цього органу...», — написала Каленюк.

Зеленський, натомість, під час короткого інтерв’ю телеканалу «Україна» заявив, що «жертвувати територіями і людьми ми не будемо ніколи — цілісність України повинна бути константою». Він додав, що питання припинення війни на сході України потрібно вирішувати шляхом переговорів із Росією за посередництва Заходу. «Треба продовжувати мінський процес. Але... цей мінський формат треба реформувати», — сказав Зеленський. Щодо курсу на НАТО, він заявив, що підтримує вступ до Альянсу, але це питання «обов’язково має вирішуватися через всенародний референдум». 

Також Зеленський звернув увагу на те, що «курс України до Європи обраний давним-давно і він не збирається його змінювати». Крім цього, кандидат зазначив, що через війну багато компаній не хочуть вкладати інвестиції в Україну, оскільки бояться, що їхні гроші незахищені. «На бізнес тиснуть різноманітні правоохоронні органи, які взагалі не повинні цим займатися... Такі функції потрібно забрати в Служби безпеки, Генеральної прокуратури. Має бути створений окремий орган, який займатиметься економічними злочинами», — сказав Зеленський.

Це ті заяви, які були зроблені кандидатами в останні дня. А ще вони обидва мали зустріч з правлінням Ялтинської Європейської Стратегії (YES). З обох зустрічей є фотозвіт, єдина різниця — на зустрічі в Адміністрації Президента на фото не помічений олігарх Віктор Пінчук, а от на загальному фото із Володимиром Зеленським він вже фігурує. І якщо чинний Президента ніколи не зупиняли «болючі компроміси» Пінчука від походів на заходи олігарха, то зустріч кандидата-артиста з ним є не дуже добрим сигналом. 

Важливою темою і тестом для кандидатів є законопроект про імпічмент президенту. Останнім часом про це згадують все більше політиків, зокрема міський голова Львова Андрій Садовий пообіцяв передати кандидатам Порошенку і Зеленському законопроект «Про Президента України», який розробила фракція «Самопоміч». «...А якщо Президент зійшов з розуму? У нас немає закону, де прописаний процес імпічменту — спокійно, як це є у всіх нормальних демократіях. Тому ми підготували законопроект, де чітко це все прописано. На моє глибоке переконання, він має бути проголосований парламентом», — заявив Садовий.

Цікаво, що у 2014 році тоді ще народний депутат Петро Порошенко обіцяв, що, ставши президентом, сам внесе до парламенту проект закону про імпічмент. Але за п’ять років це так і не сталося. Не згадує про нього діючий Президент і під час нинішньої кампанії. У програмі іншого кандидата — Зеленського цей законопроект значиться у передвиборчій програмі. Важливість законопроекту про імпічмент в тому, що він дає можливість країні вразі потреби змінювати президентів не через майдани, а у встановлений законом спосіб. 

Отже, головне запитання для кандидатів — як протидіяти російській агресії і як повертати окуповані території, залишається відкритим. На які ще запитання виборці хотіли б почути відповіді під час дебатів, якщо вони все-таки відбудуться?

«ЗРОСТАЮЧА ЗАГРОЗА З БОКУ РОСІЇ: ЯКА РЕАКЦІЯ?»

Роман РУКОМЕДА, політичний експерт:

— Кандидати в президенти зазвичай говорять про свої програми, які вони планують реалізувати після майбутньої перемоги. Це торкається їхніх планів, перших указів. Дуже цікаво б було почути від нинішніх кандидатів управлінські рішення, які вони планують запровадити. Чим ці плани будуть нові і що саме планує зробити майбутній Президент найближчі три місяці? Зеленський каже про боротьбу з корупцією, але що конкретне він як можливий Президент зробить для цього? Я хочу бачити хоча б перші п’ять указів. Не хочу бути банальним, коли говориться про те, що необхідно перевести кандидатів в площину конкретики, але в нашому випадку це правда. І це хочеться почути не лише від Зеленського, а й від чинного президента. Чим він буде новим? Поки що ми чуємо лише обіцянки, а конкретного порядку денного не бачимо. Чинний голова держави лише змінює голів обладміністрацій після першого туру виборів. Але які у нього будуть напрямки політики далі? Самими обіцянками суспільство досить наситилось.

Соціологічні опитування доводять, що віри до влади фактично немає. І це катастрофічно. Людей цікавить не лише економіка. Дуже важливою сферою є безпека. В цій сфері кадрові призначення вкрай важливі. Найважливішим питанням до кандидатів є те, що вони збираються робити із зростаючою військовою загрозою з боку Росії? Капітуляція під видом «миру» навряд задовольнить суспільство. Це питання може стати маркерним для всіх кандидатів. Ми знаємо, що ворог не збирається зупинятися. На сході і в Криму триває накачка зброєю та іншою силою повним ходом. Президент — це Верховний Головнокомандувач, і він повинен мати план дій. І ця стратегія має полягати не в «договорняках», а зокрема в переговорах. Переговори — це не «договорняки», це дуже складна дипломатична робота із забезпеченням стійкості своїх позицій. З ворогом в будь-якому разі треба тримати комунікацію, але при цих переговорах Верховний Головнокомандувач має одразу ж окреслити «червоні лінії» за якими стоять національні інтереси і за які виходити не можна. Суверенітет, території, курс держави (в тому числі на євроінтеграцію та НАТО) — це те, що не може бути порушеним.

«ЗА НИНІШНІМИ ПРАВИЛАМИ ПЕРЕГРАТИ ОЛІГАРХІВ ЧЕРЕЗ ЕЛЕКТОРАТ НЕМОЖЛИВО»

Олег СААКЯН, політолог:

— Безумовно значний відрив Зеленського в першому турі підштовхнув Порошенка та частину політичної еліти бути більш зговірливими. Зеленський отримав можливість говорити з позиції переможця першого туру з переконливим результатом. Ми вже побачили Зеленського в компанії Пінчука. В той же час Кучма зробив далеко неоднозначну заяву не на користь Петру Порошенку. Також ми побачили комплементарну відповідь Зеленського на репліки Авакова. Це говорить про те, що значна частина олігархічної еліти починає сприймати Зеленського як переможця виборів і підлаштовується під нову кон’юнктуру. Через деякий час перед парламентськими виборами зокрема мажоритарники почнуть оббивати пороги у штабі Зеленського. Таким чином Зеленський зможе забезпечити собі певний кістяк лояльності і серед Верховної Ради, що конче необхідно в умовах протистояння з парламентом.

Фактично олігархи на сьогодні позбавлені тієї монолітності, яка у них була, оскільки ситуація малоконтрольована, а ресурсу для розпилу все менше. По факту ми бачимо спробу нового перезаснування кланового олігархату. Наче ми є частиною якогось безкінечного телесеріалу. При цьому нас навмисне прикули до «до екранів» і ми не можемо вирватись з цих реалій. В державі, де левова частка економіки в руках олігархів, де абсолютна переважна більшість медіа в руках олігархату, де левову частку політичного поля контролюють олігархи, вони є одним із головних і визначальних суб’єктів. Таким чином, по нинішнім правилам переграти олігархів через електорат неможливо, тому що вони цілком володіють впливом на більшість громадян тими чи іншими засобами. Деолігархізація за ці п’ять років навпаки перетворилась в олігархізацію в одному напрямку. Тобто одним з найбагатших олігархів став Порошенко, що додало йому відповідної ваги, але це не подобається іншим олігархам. Якщо Порошенко залишиться на другий термін, це буде «закручування гайок».

«ЗА ОСТАННІ П’ЯТЬ РОКІВ КІЛЬКОХ ОЛІГАРХІВ БУЛО ВІДСУНУТІ ВІД УХВАЛЕННЯ РІШЕНЬ І ЇМ КОРТИТЬ ПОВЕРНУТИ СВОЇ ПОЗИЦІЇ»

Ольга ЛЕНЬ, головний редактор сайта NEWSru.ua, телеведуча, блогер:

— Залишається питання — чи існує кілька олігархів, які хочу поставити Зеленського головою держави та вибити це крісло з-під Порошенка, чи це набагато ширше коло зацікавлених осіб? Це питання достатньо серйозне. Якщо це реальна домовленість та злагоджена гра, то це буде в чистому вигляді спробою повторення встановлення в Україні повне олігархічне правління, яке було у нас сформоване наприкінці другого терміну Леоніда Кучми і на початку терміну Януковича. Це був час, коли посади розподілялися в Адміністрації Президента, а не в уряді чи парламенті. Такого розвитку подій не можна остаточно виключити. Тому що насправді у Зеленського власної команди немає. У нього немає власного політичного досвіду. Взагалі треба сказати чітко — він ніколи в житті серйозно не цікавився політикою. Політика для нього була приводом для реалізації себе на сцені, для власних шоу-проектів. І він ніколи цього не приховував. Але ж за такими принципами неможливо керувати країною. Це нісенітниця.

Таким чином, ми маємо загрозу реального перезаснування кланового олігархату. Не будемо також забувати, що за останні п’ять років кілька олігархів були відсунуті від ухвалення рішень і їм кортить повернути свої позиції. До 2014-го року існувало п’ять-шість кишень куди перекачувались державні кошти. Зараз цієї практики не існує хто б що не казав. Не можна сказати, що крадіжки з державного бюджету геть припинилися, але це вже не ті схеми і не та система тотального грабунку. І це не крадіжки на найвищому рівні, коли дехто сидить в кабінеті Президента і розподіляє кошти серед конкретних кишень олігархів. Це моє глибоке переконання.

«НАСКІЛЬКИ ДЛЯ НИХ ВАЖЛИВІ ПРАВА ЛЮДИНИ?»

Олександра МАТВIЙЧУК, Центр громадських свобод:

— Ми не бачимо в риториці кандидатів в президенти питань, які турбують правозахисну спільноту. Саме тому правозахисні організації ще кілька місяців тому розпочали кампанію «десять незручних питань кандидатам в президенти України». Ми тоді розіслали ці запитання всім кандидатам і від частини з них отримали письмові відповіді. Але ми не отримали відповіді ні від Зеленського, ні від Порошенка. І ми розуміємо чому. Згадані питання дійсно незручні і напевне лише в страшному сні уявляються їхнім головам комунікаційних штабів. Але саме відповідь на ці питання дозволяє розкрити їхній правозахисний портрет, тобто наскільки для них важливі права людини і як вони вбачають в найближчі п’ять років виконання своєї основної функції, як гарантів дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина. Це говорить про те, що ми маємо викривлену ситуацію порядку денного, який змістився в бік форми. Саме формами, а  не суттю захопилося суспільство. Його зараз цікавить аналізи, уринотерапія, стадіони, шоу, а не доля людей, не виклики та пошуки відповідей на ці виклики, які доведеться вирішувати президенту. Правозахисники дуже бояться, що коли пройде другий тур, то всім буде не до сміху.

P.S.

Про компроміс і капітуляцію

Кремль вустами президентського прес-секретаря поінформував тих, хто цікавиться, про те, що за будь-якого президента України позиція Москви щодо Донбасу залишиться колишньою. Росія не вважає себе учасницею конфлікту, і якщо українці хочуть миру, то вони «повинні говорити один з одним», а не з Москвою. Тобто про вихід зі стану війни в стан миру офіційний Київ повинен говорити з представниками ДНР і ЛНР, демонструючи тим самим і їх визнання, і готовність із розумінням поставитися до умов миру, що цими республіками виставляються. Умов, сенс яких у тому, щоб стати визнаними Києвом сателітами Москви в Україні. І хто б не зайняв у ній президентське крісло, йому доведеться або відстоювати позицію протистояння російському силовому тиску, якої Київ за підтримки Заходу дотримувався останні роки, або заплатити за мир ціну, яку вимагає Москва. У передвиборній риториці подібні дилеми можна обійти обіцянкою вести переговори і добиватися в них компромісу, але в реальній політиці такий компроміс може означати лише капітуляцію. У чому прес-секретар російського президента, викладаючи думку президента, не залишив сумнівів.

Ігор КЛЯМКІН, Москва (Facebook)