Мей пішла, Брекзіт залишився...

Минулої п’ятниці прем’єр-міністр Великої Британії Тереза Мей, можна сказати, здалася під тиском обставин і подала у відставку. Із 7 червня вона піде з посади лідера Консервативної партії, а обов’язки глави уряду виконуватиме до обрання наступника.

«Сьогодні, як і три роки тому, я впевнена, що при демократії, якщо ти даєш людям вибір, у тебе є обов’язок імплементувати їхнє рішення. Я доклала всіх зусиль, щоб зробити це. Я домовилася про умови нашого виходу та нові відносини з нашими найближчими сусідами, що захищають робочі місця, нашу безпеку та нашу Єдність. Я робила все, що могла, щоб переконати членів парламенту підтримати угоду. Але, на жаль, я не змогла цього зробити. Я намагалася тричі», — сказала вона в промові перед своєю резиденцією на Даунінг-стріт. Пані Мей завершила свій виступ зі сльозами на очах такими словами: «найближчим часом я покину роботу, що була честю мого життя — другий прем’єр-міністр жінка, але точно не остання. Я роблю це не зі злим наміром, а з величезною та нескінченною вдячністю за те, що я мала можливість служити країні, яку люблю».

Тереза Мей взяла на себе керування країною в липні 2016 року в  критичний момент — після того, як більшість (51,9%) британців висловилися за вихід країни з ЄС на референдумі, а прем’єр Девід Камерон подав у відставку. І незважаючи на те, що сама вона  відстоювала думку, що країна має залишитися членом ЄС, Мей зобов’язалася виконати волю британського народу. І, ймовірно, їй би це успішно вдалося, якби не опір членів парламенту, зокрема й однопартійців, які три рази відхиляли її угоду з ЄС про умови виходу. В результаті, щоб уникнути жорсткого виходу, Брекзіт довелося перенести, і зрештою Брюссель дав Лондону ще півроку на врегулювання питання: про рішення щодо Брекзіту країна має повідомити до 31 жовтня.

ХТО НАСТУПНИЙ?

Хай би хто не став наступником Мей, очевидно, що він або вона зіштовхнеться з тими ж проблемами, що й нинішній прем’єр — забезпечення впорядкованого виходу Великої Британії з Євросоюзу при відсутності згоди в лавах консерваторів. Згідно з опитуванням Conservative Poll серед 1120 членів Консервативної партії, дані якого наводить Бі-Бі-Сі, найбільша вірогідність очолити партію в екс-глави МЗС і екс-мера Лондона Бориса Джонсона. На другому місці — колишній міністр у справах виходу з ЄС Домінік Рааб, а на третьому — міністр з охорони навколишнього середовища, продовольства та сільського господарства Майкл Гоув. Нинішній міністр закордонних справ Джеремі Хант — на четвертому місці.

РЕАКЦІЇ

«Тереза Мей правильно робить, що йде у відставку. Вона зараз прийняла те, що країна знала місяцями: вона не може керувати, як і її партія, що розділена та розпадається. Хай би хто не став новим лідером торі, він повинен дозволити людям вирішувати майбутнє нашої країни через негайні загальні вибори», — написав лідер Лейбористської партії Джеремі Корбін.

«Втілення Брекзіту завжди було складним завданням, але вона щодня зустрічала його з мужністю та рішучістю. Державна система охорони здоров’я матиме додатково 20 млрд фунтів завдяки її підтримці, і вона залишає країну безпечнішою. Справжній державний службовець», — так прокоментував відставку глава МЗС Джеремі Хант.

«Дуже гідна заява від Терези Мей. Дякую за вашу стоїчну службу нашій країні та Консервативній партії. Зараз час слідувати її закликам: об’єднатися та забезпечити Брекзіт», — написав Борис Джонсон.

«Ніхто не міг працювати важче чи мав більше почуття громадянського обов’язку, ніж прем’єр-міністр. Її відданість просуванню нашої країни вперед була монументальною. Вона служила нашій країні зі стійкістю, ми вдячні їй за це», — зазначив міністр внутрішніх справ Саджид Джавід.

Речниця Єврокомісії Міна Андрєєва заявила, що президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер спостерігав за заявою Мей про відставку «без радості». «Він поважатиме та встановить робочі відносини з будь-яким прем’єр-міністром, хай ким він буде — не припиняючи спілкування з Терезою Мей». Ще напередодні відставки Юнкер заявив: «що мені не подобається в британських дебатах — так це те, що здається, більш важливо замінити прем’єр-міністра, ніж знайти згоду між собою», цитує його The Guardian.

Президент Франції Еммануель Макрон сказав, що «ще зарано роздумувати про наслідки цього рішення», додавши, що необхідне негайне роз’яснення ситуації щодо Брекзіту, повідомляє Express. «Франція готова працювати з новим британським прем’єр-міністром щодо всіх європейських і двосторонніх питань», — сказав він.

The Guardian пише, що «її доля була вирішена», коли Мей оголосила про нову угоду щодо Брекзіту, яка мала допомогти заручитися підтримкою лейбористів, однак це розлютило членів парламенту від Консервативної партії. В статті зазначається, що процес виборів нового лідера партії розпочнеться 10 червня і триватиме, ймовірно, шість тижнів.

Щодо того, як може вплинути відставка Мей на процес Брекзіту, Бі-Бі-Сі зазначає, що більш імовірними стають нині варіанти «і без угоди, і без Брекзіту».  «Так як «сміливий новий план Брекзіту» розірваний на шматки, немає способу вийти з ЄС з угодою», а новий термін членства Сполученого Королівства в ЄС завершиться на Ґеловін.

«Тереза Мей іде, але головоломка Брекзіту лишається», — така стаття вийшла на Voice of America. Автор зазначає, що Мей — третій лідер консерваторів, який «пав жертвою партійних розбіжностей щодо відносин Британії з ЄС, слідуючи за Маргарет Тетчер і Девідом Камероном».

«КОНСЕРВАТИВНУ ТА ЛЕЙБОРИСТСЬКУ ПАРТІЇ БУЛО ПОКАРАНО ВИБОРЦЯМИ ЗА СИТУАЦІЮ, ЯКА СКЛАЛАСЯ З БРЕКЗІТОМ»

Богдан ЦЮПИН, український журналіст, Лондон:

— Відставка Терези Мей була очікувана, майже ні для кого вона не стала сюрпризом. Черговим виявом політичної кризи тут, у Великій Британії стали також результати європейських виборів, які показали, що як урядова Консервативна партія, так і офіційна опозиційна Лейбористська партія, фактично, були покарані виборцями за ситуацію, яка склалася з Брекзітом. Незадоволені і ті, хто за вихід країни з ЄС (тим, що уряд під керівництвом Терези Мей не зміг втілити результати референдуму 2016 року до цього часу), і ті, хто проти виходу з ЄС взагалі. Поєднання цих незадоволень виявилося у фактичній поразці консерваторів на цих виборах, та принесло результати новій крайньоправій партії Брекзіту, очолюваній Найджелом Фаражем.

— Як вплине відставка Мей на процес виходу з ЄС?

— Це залежатиме від того, наскільки успішно Консервативна партія обере собі нового лідера, а отже, нового прем’єр-міністра. Якщо, дійсно, згідно з теперішніми передбаченнями, уряд очолить Борис Джонсон, тоді зростає імовірність виходу країни з ЄС без угоди, тобто так званого жорсткого Брекзіту. Якщо проблема в урядовій Консервативній партії буде поглиблюватися, дуже ймовірні нові дострокові загальні вибори. Тоді консерватори можуть повністю втратити владу, і опозиційні лейбористи, ймовірно, здобули би перемогу. В такому разі їм доведеться чіткіше формувати свою позицію щодо Брекзіту. Одним із імовірних варіантів у такому випадку є збільшення вірогідності повторного референдуму щодо членства країни в ЄС.

Унаслідок призначення Бориса Джонсона партія консерваторів може стати більш правою, євроскептичною, і це, на думку деяких оглядачів у Великій Британії, загрожує самому існуванню цієї партії, як центристської, однієї з провідних політичних сил у цій країні. Те, що ми зараз бачимо, є дуже серйозною ознакою політичної кризи правоцентристських сил у Великій Британії, спричиненої Брекзітом.

— Чим ще пояснюється успіх партії Фаража на європейських виборах?

— Найджел Фараж ще раз показав себе дуже ефективним політиком і агітатором. Партія незалежності Сполученого Королівства, яку колись заснував і очолював Найджел Фараж, здобула нуль місць у Європейському парламенті цього разу. Тобто партія, яка вела до Брекзіту, яка на думку багатьох британців, призвела до того, що референдум 2016 року став кроком від ЄС, програла вибори. Але Найджел Фараж, перейшовши до іншої партії, привів її до перемоги. Йдеться про одну людину, ефективного і помітного політика, який зміг виразити невдоволення значної частини британських виборців. Вони своїм голосуванням за цю нову маловідому партію просто показали своє невдоволення. І це, до речі, дуже типово для європейських виборів, на яких, як правило, голосують зовсім не так, як на національних виборах. Дуже часто, перемогу на них отримують ті партії, які не мають великого представництва в національних парламентах. Наприклад, багато років Партія незалежності Сполученого Королівства мала депутатів у Європарламенті, але вона ніколи не мала представників у національному парламенті. Так само невідомо (і за цим буде цікаво спостерігати), чи зможе здобути хоч один мандат партія Найджела Фаража у Вестмінстері в майбутньому.

«БРЕКЗІТ — ЦЕ І СИМПТОМ, І УСКЛАДНЕННЯ»

Едвард ЛУКАС, старший віце-президент Центру аналізу європейської політики:

— Британія перебувала в політичній кризі ще до відставки пані Мей. Наша двопартійна політика та застаріла виборча система більше не відображають суспільну думку. Брекзіт — це і симптом, і ускладнення. Сподіваюся, що ми зможемо це владнати, можливо, не виходячи з ЄС. Але плата для нас і наших союзників — уже величезна, і тільки погіршуватиметься.