Третій... черевичок Сержа Лифаря
У нашій столиці з’явилася міні-скульптура як присвята легендарному екс-киянину, танцівнику і хореографу «Гранд-Опера» Франції«Золотий черевичок Сержа Лифаря» — міні-скульптура, яка встановлена на стіні найстарішого готелю нашої столиці Premier Palace Hotel Kyiv за адресою: бульвар Т. Шевченка / вул. Пушкінська, 5-7/29, — повідомляє Укрінформ.
Нагадаємо, 1994 року в Києві вперше пройшов Міжнародний Лифарівський конкурс, і вдова знаменитого балетмейстера й танцівника Ліллан Аллєфельд приїхала на Батьківщину Сергія Михайловича. Цій мiнiатюрній жінці вдалося повернути в Україну незаслужено забуте ім’я великого майстра, який понад три десятиріччя очолював балетну трупу паризької «Гранд-Опера», Всесвітню раду танцю ЮНЕСКО та Французьку академію хореографії.
2000 року в Києві сталася знаменна подія. У рамках IV Міжнародного фестивалю балету «Серж Лифар де ля данс» Музею історичних коштовностей було передано унікальний раритет — «Золотий черевичок» знаменитого танцівника (нині він зберігається у фондах Історичного музею). Цією вищою нагородою в хореографії Сергія Михайловича було нагороджено за плідну 25-річну роботу в «Гранд-Опера», на сцені якої він поставив понад 200 балетів!
Із 1955 року реліквія знаходилася вдома у танцівника, а після його смерті вдова Сержа Лифаря Ліллан Аллєфельд перевезла її, оцінену в один мільйон доларів, до Швейцарського банку... Те, що унікальний експонат переданий на Батьківщину митця, — за це велика подяка графині Аллєфельд, яка подарувала «Золотий черевичок» Києву — місту, де Лифар народився і яке обожнював, живучи за кордоном. До музею вона передала футляр, у якому було... два черевички. Один — із тканини, в якому Серж танцював, і у цьому експонаті, за словами, вдови, не тільки слава, а й біль життєвого розчарування, що випало митцю. А другий — «золотий» — уособлення тріумфу артиста.
У мемуарах Сержа Лифаря «Спогади Ікара», танцівник писав, що спочатку Броніслава Ніжинська без ентузіазму ставилась до його танцювальних здібностей і не бачила в ньому таланту. 1921 року Сергій Дягілєв, засновник і художній керівник «Російського балету» просив у Ніжинської відрядити п’ятьох найкращих учнів для його трупи в Монте-Карло. Лифаря ніхто в цю п’ятірку не рекомендував, але один із п’яти обраних в останній момент відмовився від запрошення і поступився місцем Лифарю. Так Сергій потрапив до Європи і почав активно займатися балетом. Лифар із сумом зазанчав, що так більш ніколи і не побачив свою матір... За життя Сергій Лифар лише один раз побував у Києві — 1961 року, і це було для нього великим щастям...
Переломним у житті Лифаря став 1929 рік. Саме тоді яскраво спалахнула зірка Сержа Лифаря. Після смерті Дягілєва 24-річному Лифарю запропонували очолити балетну трупу «Гранд-Опера». Він став для французького балету тим, ким для російського у XIX столітті був француз Маріус Петіпа. У 24 роки відбудеться і дебют Лифаря-хореографа зі спектаклем «Ікар», який стане уособленням самого танцівника. Понад 30 років віддав цьому театрові, був його солістом, хореографом, педагогом. Фактично він відродив французький балет, його репертуар, трупу, його школу та славу, ставши основоположником нового напрямку в балеті — «неокласицизму». Сучасники називали його «богом танцю», «добрим генієм балету XX століття». За роки роботи в «Гранд-Опера» Лифар виховав одинадцять зірок балету!
1947 року заснував у Парижі Інститут хореографії при «Гранд-Опера», з 1955-го вів курс історії й теорії танцю в Сорбонні, був ректором Університету танцю, професором Вищої школи музики та почесним президентом Національної ради танцю при ЮНЕСКО. За життя Сергій Лифар здобув багато відзнак від різних держав. Він був кавалером найвищих нагород Франції: ордена Почесного легіону та ордена Літератури і мистецтва, володарем найвищої відзнаки балету — «Золотого черевичка» та премії «Оскар», нагороджений Золотою медаллю міста Парижа. І разом з тим, доля забрала у нього найдорожче: спочатку Київ, який він не розлюбив до кінця свого життя, потім — його «Гранд-Опера». Звільнення з театру підштовхнуло Лифаря професійно узятися за пензля. У 65 років у нього проявився неабиякий хист художника...
Сергій Михайлович зібрав одну з найцікавіших в Європі бібліотек, яка складалася зі стародруків XVI—XIX ст. В останні роки свого життя Лифар був змушений продати частину своєї колекції. Нині частина бібліотеки Сержа Лифаря (817 одиниць) за його заповітом зберігається у Києві, у відділі мистецтв Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки. У дар Україні її передала вдова хореографа.
Серж Лифар помер у Лозанні, Швейцарія, 15 грудня 1986 року і похований у Парижі на кладовищі Сент Женев’єв де Буа, яке розташоване на околицях Парижа. За його заповітом на могильній плиті написано: «Serge Lifar de Kiev» — «Серж Лифар із Києва»...
Віднині ми маємо три черевичка майстра хореографії (два зберігаються в запаснику Історичного музею, а третій (міні-скульптура) — ним можна помилуватися, прогулюючись нашою столицею.