Український фонд культури відсвяткує ювілей
11 квітня Український фонд культури, який очолює відомий поет і громадський діяч Борис Олійник, відсвяткує 25 років від дня заснування цієї неурядової доброчинної організації. Багато це чи мало? З погляду вічності — звичайно ж, лише мить. З огляду людського життя — досить поважний прогін. Та коли зважати, що перед нашими очима сталася зміна не тільки державного устрою, а й народилася нова планета з назвою Україна, що ми переступили поріг у нове тисячоліття, якщо все те й інше підсумувати, то за насиченістю вікопомними подіями це двадцятип’ятиліття справді гідне цілого століття! «День» запитав Бориса Ілліча, якщо коротко підбити підсумок зробленого у справі відродження національної культури, що, на його думку, позитивного було досягнуто за ці роки?
— Вагомими здобутками Українського фонду культури останніми роками, на мою думку, є довгострокові культурологічні програми його діяльності, спрямовані на залучення широких верств населення країни до збереження культурно-мистецької спадщини українського народу, — підкреслив Борис Олійник. — Назву кілька з них: «Пам’ять», «Краєзнавство», «Топоніміка», «Народна пісня, народна творчість», «Рідна мова», «Т. Г. Шевченко» та інші. Кожна з таких програм реалізується завдяки проведенню значної кількості творчих зустрічей, вечорів, концертів, вистав, наукових конференцій, виставок творів художників і майстрів народного мистецтва. Нагадаю, що починаючи з 1987 року, як почала втілюватися у життя програма «Рідна мова», було засновано Товариство української мови імені Тараса Шевченка, яке згодом реформувалось у Всеукраїнську «Просвіту», очолювану нині поетом, народним депутатом України Павлом Мовчаном. Інша програма «Тарас Шевченко» має на меті залучити громадян до вивчення та популяризації творчої спадщини Великого Кобзаря, збереженню пам’ятних місць, пов’язаних із його іменем. Український фонд культури долучився і до спорудження пам’ятників Тарасу Григоровичу Шевченку у таких містах, як Біла Церква, Львів, Санкт-Петербург. Не можу не згадати нашої молодіжної програми «Нові імена України», завдяки якій надано матеріальну та організаційно-творчу підтримку обдарованій молоді. Насамкінець хочу згадати програму «Повернення». Сама назва говорить про повернення культурних та історичних цінностей до України, які з різних причин опинились поза її межами. Останніми роками вітчизняні музейні фонди та картинні галереї поповнилися окремими художніми творами Тараса Шевченка, Іллі Рєпіна, Івана Труша, Василя Касіяна, Дмитра Левицького, Олександра Архипенка та ін. Словом, перелік доброчинних справ можна продовжувати і продовжувати, але не це головне. Для нас важлива громадська оцінка роботи працівників Українського фонду культури, яка здійснюється практично безкоштовно, здебільшого на ентузіазмі, але з непохитною вірою у краще майбутнє рідного народу.
