У Лесі Українки з’явилося 230 мільйонів потенційних читачів

Переклади і переспіви драми-феєрії видатної української письменниці зробила Мрідула Гош — індійська правозахисниця, політолог, історик-міжнародник та голова правління Східноєвропейського інституту розвитку. За словами пані Гош, це була довга й кропітка робота: над перекладом правозахисниця почала працювати ще 1992 року, а закінчила — у серпні 2011-го. Таким чином, індійські та бенгальські читачі вперше отримали можливість насолодитися класикою української літератури (до речі, сьогодні мовою бенгалі розмовляє понад 230 мільйонів людей). Поки паперове видання перекладу готується до друку в Індії, в Україні він вийшов у електронному варіанті — на диску. До книжки увійшли: передмова Мрідули Гош двома мовами — українською та англійською, безпосередньо переклади і переспіви «Лісової пісні» мовою бенгалі, фото, ноти, а ще — наукові статті знаного сходознавця, заслуженого працівника культури Олени Огнєвої. У них науковець аналізує вплив духовної спадщини давньої Індії, зокрема Рігведи, на створення міфологічних образів «Лісової пісні», адже відомо, що Леся Українка свого часу почала перекладати гімни Рігведи... Ілюстрації до книжки зробив заслужений художник України Юрій Камишний, який часто навідується в Індію. Презентація перекладу проходила у гармонійній взаємодії двох культур — української та індійської. Музикант Лариса Бойко відкрила вечір композицією, виконаною на українській сопілці та індійській флейті, а український музикант Олексій Кабанов зіграв вечірню рагу на традиційному бенгальському інструменті, на якому любив грати Рабіндранат Тагор, — есраджі.

Переклад «Лісової пісні», зроблений Мрідулою Гош за покликом душі, став символічним, адже побачив світ у двадцяту річницю встановлення дипломатичних відносин між Україною та Республікою Індія.