«Повернуто давній блиск»

У ці дні в Олиці, та й загалом на Волині тільки й мови про відновлення фасаду колегіального костелу Святої Трійці. Люди прибувають милуватися відновленою зовнішньою красою споруди. Як не уявити Олику без замку Радзивіллів, одного з маєтків відомого шляхетного роду, так не уявити древнє містечко і без католицького костелу, який за довершеність називали не лише найгарнішим на Волині, а й одним з найвеличніших у тодішній Європі. Його і зараз видно не лише з будь-якої точки Олики, а й з навколишніх сіл. Та майбутнє споруди було під великим знаком запитання, адже вона вже перебувала в аварійному стані.

Реставрацією костелу в Олиці опікується польський Фонд культурної спадщини. Це найбільш дороговартісний проєкт, який він проводить за межами Польщі, і Оликою він опікується, починаючи з 2013 року. Про те, як відбувалися роботи на фасаді, в коментарі для «Дня» розповіла Марта ШАФРАНЕК, спеціаліст PR/прессекретар Національного Інституту польської культурної спадщини за кордоном ПОЛОНІКА: «Історичному фасаду з XVII століття колишнього колегіального костелу Пресвятої Трійці в Олиці на Волині повернуто давній блиск. На момент початку реставраційних робіт Інститутом ПОЛОНІКА втрати і пошкодження були на приблизно 70% поверхні фасаду, було видно також сліди від куль з періоду двох світових воєн і сліди вандалізму. Костел Пресвятої Трійці — це унікальна, високого рівня європейська пам’ятка з доби бароко на території давньої Речі Посполитої, з безцінними елементами всередині: вівтарі і епітафії родини Радзивіллів. Костел збудовано в 1635—1640 роках на замовлення сина Станіслава Радзивілла — Альбрехта-Станіслава.

Святиня за багатьма аспектами є унікальним об’єктом, оскільки значна частина елементів її інтер’єру виконана з алебастру — не дивно, що костел визнавався найгарнішим на Волині. До його творців зараховують італійських проєктантів: Бенедетто Моллі, Джіованні Маліверна, а також скульпторів Мельхіора Ерієнберґа і Міхала Ґермануса. На жаль, після ІІ Світової війни і закриття колегіати радянською владою пам’ятка почала перетворюватись на руїну. Незважаючи на те що святиня була повернута вірним у 1990 році, лише 2013 року, коли стан будівлі був уже критичний, польському Фонду культурної спадщини вдалось у більшому форматі розпочати рятувальні роботи, що фінансувались у значною мірою завдяки Міністерству культури і національної спадщини і сенату Республіки Польща. Будівля була тріснута вздовж і скоро могла завалитись. На щастя, штаб спеціалістів зупинив деструкцію цієї надзвичайної пам’ятки і довів його до стану, в якому стали можливі подальші реставраційні роботи. Цей складний, багатогалузевий, дворічний проєкт завершено в грудні 2019 року. Реалізатором реставраційних робіт, що фінансувалися Інститутом ПОЛОНІКА в сумі 1,97 млн злотих, був Фонд культурної спадщини».

Як відзначала народний депутат Ірина Констанкевич, загалом за сприяння Фонду відреставровано, відновлено, збережено чимало архітектурних пам’яток релігійного, культурного, духовного значення. Це унікальні острівки спільного минулого двох слов’янських народів на території України, зокрема у Львові, Жовкві, Кам’янці— Подільському, Олиці, Луцьку. Олику давно хочуть зробити туристичною перлиною України, але, як бачимо, без допомоги поляків зникли б і ті пам’ятки, які ще дожили до нашого часу...

Що ж зроблено під час реставрації костелу в Олиці, яскраво видно на порівняльних фотознімках з польського медіа Rzeczpospolita.