Чи всі мають рівний доступ?

Через карантин підготовка до ЗНО одинадцятикласниці Ангеліни Бурковської з Ямпільської гімназії перейшла з посиленого в справжній турборежим. Тепер її навчальний процес триває з ранку і до самого вечора: в першу половину дня онлайн-уроки зі школи, після обіду онлайн-заняття з репетиторами і підготовка до ЗНО. Раніше, скаржиться Ангеліна, вона мала час хоча б на прогулянку в школу та зі школи, до репетитора й назад додому, а тепер змушена цілий день сидіти перед комп’ютером і опрацьовувати матеріал, — переважно самостійно. І це їй ще пощастило, визнає дівчина, адже в Ямполі є більш-менш нормальний інтернет, який дає можливість без зайвих нервів завантажувати підручники, мапи, підключатися до онлайн-уроків чи скидати виконані завдання. А в окремих селах випускникам (та й іншим охочим до знань учням) доводиться ледь не на дерево вилазити, щоб упіймати сигнал і побачити свого вчителя по той бік екрану.

«Найважче те, що всю інформацію доводиться опрацьовувати самостійно. Вчителі проводять онлайн-уроки по Skype чи Zoom, скидають завдання, але доводиться перечитувати інформацію по два-три рази, щоб зрозуміти, як виконати завдання. Все скидаємо на перевірку — це ніби гарантія того, що ти засвоїв цей матеріал. Але часу на такий формат роботи витрачається набагато більше, — визнає Ангеліна. — Поки що найважче даються хімія, фізика — без дослідів і дошки з рівняннями — зрозуміти складно. Благо, що я не планую їх здавати на ЗНО, але ж закрити рік і отримати атестат треба.

На ЗНО складатиму українську мову і літературу, англійську мову й історію України. Після уроків по кожному з цих предметів я займаюся з репетитором. У форматі віртуального тет-а-тет працювати легше. Я навіть рада, що ЗНО таки відбудеться. Це оцінка моїх старань. Але шкода тих ровесників, які мають бажання вчитися, але не мають для цього можливості. Через поганий сигнал інтернету змушені «гризти» підручники або переїжджати до родичів, у яких кращі інтернет-умови. Багато переключаються на мобільний зв’язок, але через те, що Ямпільський район на кордоні з Молдовою, він, буває, підвисає, а отже, забирає більше часу. Хоча є уроки по телевізору, щось корисне можна виловити й там, але знову ж таки, чи будуть варті отримані знання витраченого     — це питання».

«ВЕЛИКУ РОЛЬ ГРАЄ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ УЧНІВ ТА САМОКОНТРОЛЬ»

Дистанційна освіта змусила в турборежимі опановувати нові ІТ-інструменти і вчителів. Їх, власне, залишили з проблемою сам на сам. Одне, коли молодий учитель подивиться інструкцію і з першої спроби налаштує відеоурок із дітьми, а інше, коли це пенсіонер, який ледве опанував соціальні мережі для роботи з класом на карантині. Перш ніж переводити вчителів на дистанційну форму роботи, їх мали б навчити застосовувати програми для онлайн-уроків. Але навіть на курсах з підвищення кваліфікації, які вчителі проходять кожні чотири роки, до дистанційної форми навчання жодним чином не готують. Не вчать знімати чи монтувати відео, налаштовувати онлайн-зв’язок. Не розповідають, як працювати з класами над розв’язанням складних математичних задач чи віртуально проводити практичні заняття з хімії... Фактично вийшло так, що на школи спустили розпорядження про організацію дистанційного навчання, але чи мають вони умови для якісного його забезпечення, — не спитали.

«Торік ми провели в школі швидкісний інтернет, ніби відчували, що він стане в пригоді, — розповідає Катерина ЗАЦЕРКОВНА, заступниця директора з навчально-виховної роботи школи села Вищеольчедаєва Мурованокуриловецького району. — Дистанційне навчання організували одразу як пішли на карантин. Спершу підтримували зв’язок із дітьми в соцмережах, а потім, згідно з рекомендаціями департаменту освіти, на сайті школи розмістили графік організації навчального процесу. Тепер щодня вчителі розміщують відеоуроки і презентації з поясненням нових тем, діти виконують домашнє завдання, самостійні чи контрольні роботи та скидають на електронку вчителю.

Але річ у тім, що до території обслуговування нашої школи належить не лише Вищеольчедаєв, а й сусідні Попелюхи і Біляни, звідки організований підвіз учнів, вони, на жаль, частково мають доступ до інтернету. Не всі можуть під’єднатися і оплатити таку послугу за нинішніх умов. Тому частина дітей працює з телефонів. Але велику роль грає відповідальність учнів та самоконтроль: подивився урок, отримав завдання, виконав і здав. Так не всі роблять. Найбільше стараються випускники. Їх у нас 12. Серйозні діти. Вони і з вчителями займаються, і користуються доступними онлайн-ресурсами з підготовки до ЗНО».

«МИ НЕ ЗНАЄМО, КОЛИ ЗАВЕРШИТЬСЯ НАВЧАЛЬНИЙ РІК»

Наразі ніхто з вчителів, адміністрацій шкіл і навіть чиновників з освіти не знають, коли ж випускники складатимуть ЗНО. Не говорять про це й у Міністерстві освіти, але розглядають два сценарії. Як писав «День» у матеріалі «ЗНО — без альтернативи» № 63 від 7 квітня, перший сценарій передбачає, що карантин завершиться до 1 тижня червня, тоді випускники 11 класів будуть навчатися до кінця червня. А ЗНО орієнтовно стартуватиме в останній тиждень червня і закінчується орієнтовно в середині липня. Результати основної сесії ЗНО стануть відомі наприкінці липня. Вступна кампанія розпочнеться на початку серпня. Другий сценарій: карантин продовжується до початку серпня. Тоді ЗНО для учнів 11-го класу стартує в середині серпня і закінчується до середини вересня. В такому разі вступна кампанія завершиться до середини жовтня, а навчання перших курсів розпочнеться на початку листопада.

Директор Тульчинської школи №1 Ігор ТРЕТЯК зізнається, що вся ця невизначеність змушує нервувати і вчителів, і випускників, а ще більше їхніх батьків. Тому в своїй роботі вчителі вирішили приділити увагу саме 11-класникам. Ще до вказівки «зверху» вчитель інформатики провів для колег інструктаж з онлайн-сервісів для дистанційного навчання. Більшість педагогів зараз працюють із платформою Google Classroom, де можна проводити тестування, контролювати виконання домашніх завдань і давати корисні відео та презентації. Вчителі створили власні блоги з відеопоясненням. Уроки проводяться щодня. Якщо початкові і середні класи мають по 2—3 заняття на день, то 11-класники працюють у посиленому режимі. Директор каже, що вже пройшли всі теми за програмою і почали повторення вивченого матеріалу.

«Ми не знаємо, коли завершиться навчальний рік, — як зазвичай чи в червні. Вирішили спрацювати на випередження і максимально вичитати всі теми, щоб діти не боялися і були готові до ЗНО,             — розповідає Ігор Третяк. — Усі села нашої громади мають нормальне покриття, діти користуються смартфонами. Одиниці не виходять на зв’язок. Нагадуємо щодня про заняття і учням, і батькам для контролю. Знаєте, саме карантин показав дітям, що гаджети — це не розвага, а інструмент для освіти. Тепер вони точно менше користуються телефонами для розваги, а більше з користю. Спостерігаю конкуренцію і між вчителями, які шукають нові платформи для викладання, діляться своїми досягненнями в нашому шкільному чаті: хтось пройшов курси і отримав сертифікат із дистанційної освіти, хтось навчився монтувати відео, і це точно нам знадобиться для навчального процесу в майбутньому. Робота триває. Головне, не перевантажити дітей домашніми завданнями».

* * *

Нові освітні виклики стали справжнім випробуванням і для батьків. Якщо діти старших класів можуть самостійно налаштувати інструменти дистанційної освіти, без сторонньої допомоги, то молодшим — складно впоратися з таким завданням і вони гукають на допомогу батьків. Їх, до слова, також не навчили працювати з новими інструментами для дистанційного навчання. А що робити тим, які відвезли своїх дітей на час карантину до бабусі, в село? Для таких учнів доступними залишаються хіба відеоуроки по телебаченню і творчі заняття з бабусею.

Уся ця ситуація показує, що у вітчизняній дистанційні освіті помітно ще багато дірок. Наразі вона не здатна замінити традиційну форму навчання, живе спілкування в форматі вчитель — учень, повноцінно забезпечити підготовку випускників до ЗНО, надавши їм рівний доступ до освітньої послуги. Та категорично відкидати її не варто. Як показує карантин, число дітей, які мають жагу до навчання і готові самостійно працювати над своїм розвитком, навіть у вільний час, зростає. І що більше буде варіантів для їхньої самоосвіти, то якіснішим ставатиме цей продукт.