Наступ на Чкаловський сквер

«Одне з улюблених місць у старому центрі хочуть забудувати», — написав екоактивіст Марк ПОЛЛОК у Фейсбуці. Йдеться про Чкаловський сквер на розі вулиць Олеся Гончара та Михайла Коцюбинського. На невеликому клаптику під кронами дерев зараз щодня гуляють місцеві, бо більше зелених альтернатив у мікрорайоні нема. Натомість земельна комісія Київради дозволила перетворити сквер на будівельний майданчик. На останньому засіданні комісії депутати проголосували за рішення про поновлення договору оренди з компанією «Ділай Вест». Вона планує збудувати тут 14-поверхівку.

Голосування земельної комісії відбувалося без участі громадськості (через карантинні обмеження). За перипетіями можна було спостерігати на сайті Київради. Враження спостерігачів-громадян — суцільний фарс та підігрування забудовникам. Хтось виходив із зали, щоб не було кворуму для прийняття позитивних рішень, той, хто раніше говорив на камеру журналістам одне, поза очі зробив інше. Треба говорити відверто, навряд чи задарма. Загалом історія з Чкаловським сквером продемонструвала внутрішнє єство депутатів Київради. Зрадою тут не просто пахне, а разюче тхне.

ДЕПУТАТСЬКА АЛХІМІЯ

Історія боротьби за сквер тягнеться ще з 2000-х років. Інститут геологічних наук НАН України, що розташований поряд зі сквером, 20 років тому уклав інвестиційний договір із ЗАТ «Київміськбуд-1». Компанія мала намір збудувати офісний центр на земельній ділянці біля інституту. Науковий заклад розраховував на 20% площі від новобуду. Нині на земельну ділянку претендує компанія «Ділай Вест». Активіст Сергій Мельниченко вважає, що це підставна фірма, щоби громадськість не докопалася, хто справді стоїть за знищенням скверу.

«Як на мене, Київрадівська алхімія заслуговує окремої уваги. Комісія взагалі не мала права розглядати зазначене питання по застосованій процедурі до 15 червня, — пояснює активіст та юрист Георгій МОГИЛЬНИЙ. — Голосування свідчить, що забудовник домовився з керівництвом Київради та КМДА, що їм поновлять оренду без розгляду на сесії, і це вирішили зробити поспіхом, поки не закінчився карантин, а громадськість не може прийти на засідання комісії, щоб продемонструвати своє ставлення до таких дій. Як не складно здогадатися, жоден із присутніх депутатів не казав про незаконність дій, хоча тричі були пропозиції, щоб відкласти розгляд, поки громадськість не зможе бути присутньою».

Киянка Ірина Кваскова розповіла в Фейсбуці про ще одну схему, якою зловживає земельна комісія. Депутати по кілька разів голосують за певне рішення, буквально з півгодинними перервами, так роблять доти, доки не буде ухвалено те, що потрібно чиновникам. У протокол засідання комісії повторні голосування не потрапляють, вказуються лише результати голосувань за бажаний для влади документ.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Місцева мешканка Галина ПЛАЧИНДА опублікувала  в соцмережах поіменний список депутатів, які проголосували за продовження оренди землі біля скверу. Як то кажуть, «героїв» треба знати в обличчя. Активістка нагадала, що ці самі депутати кілька місяців тому підтримали інший проєкт рішення — про розірвання договору оренди з «Ділай Вест». «Але голосування (за цей проект. — Ред.) на сесіях Київради було зірвано тричі — спочатку питання не встигли розглянути, другого разу пленарне засідання «випадково» закінчилося безпосередньо перед розглядом питання по Чкаловському скверу, а третього разу низка депутатів Киі?вради, навіть не ховаючись, просто вийшла з зали, забезпечивши таким чином відсутність кворуму», — описала Галина Плачинда.

Депутатка Київради та членкиня земельної комісії Ольга БАЛИЦЬКА прокоментувала в ЗМІ, що до питання Чкаловського скверу депутати повернулися посеред засідання комісії, перед цим знявши питання з розгляду взагалі. «Така поведінка моі?х колег неприємно вражає, адже Чкаловськии? сквер роками захищають від незаконноі? забудови місцеві мешканці. Він є чи не єдиною зеленою зоною в мікрорайоні, і підстав для відмови в поновленні договору оренди більше, ніж достатньо. Тут наявне і фактично самовільне захоплення частини скверу, і незаконне об’єднання ділянок, і будівництво на основній ділянці всупереч її цільовому призначенню. Крім цього, проти будівництва в Чкаловському виступають Міністерство культури і департамент охорони культурної спадщини КМДА», — додала Балицька.

«КИЇВРАДА ПРИЙНЯЛА НУВОРИШНЕ РІШЕННЯ»

Фактично в Київради сьогодні на руках є два проєкти рішення — про заборону або дозвіл на знищення Чкаловського скверу. Під час голосування на черговій сесії в них є шанс проявити державницьку позицію, а не підігрувати забудовникам.

Але «слуги народу», здається, обирають інший спосіб — хочуть заспокоїти громаду, що хвилюватися нема підстав. Як розповіла «Дню» Галина Плачинда, після того, як вона оприлюднила в Фейсбуці список депутатів, які голосували за знищення скверу, їй зателефонував голова земельної комісії Олександр Міщенко. Обіцяв провести зустріч у сквері з громадою та забудовником, бо не до кінця розібрався з проблемою. «Я відповіла, що нам нема про що говорити. За словами Міщенка, забудовник уже хоче не дві ділянки, а лише одну. Тобто готовий потіснитися. Але ми не готові до компромісів, ми не готові, щоб у нашому скверику був зведений 14-поверховий будинок», — додає пані Галина.

Дивно, в чому саме не розібрався депутат Олександр Міщенко, якщо конфлікт триває багато років, а громадськість уже на пальцях пояснила, чому сквер має залишатися сквером. Письменниця Марина ГРИМИЧ на своїй сторінці в Фейсбуці ще раз нагадала про технічні моменти майбутнього будівництва. Забудовник прицілився на задній дворик Інституту геології, що впирається в гору, яку вже пробували розривати будівельники. Активісти це зупинили. За словами пані Марини, до майбутнього будівельного майданчика можна дістатися лише через вузький проїзд, завширшки два метри, між сквериком та Інститутом геології.

Через таке ганебне рішення Київ може втратити не просто зелену зону, а свою історичну родзинку та окрасу. Неофіційна назва Чкаловського скверу — письменницьке село. Свого часу в ньому відпочивали класики української літератури — Максим Рильський, Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Олесь Гончар, Михайло Стельмах... «А назагал — це кілька сотень визначних і невідомих київрадівській тусні імен, які є історією українського літературного процесу ХХ — ХХІ століть, — доповнює Марина Гримич. — У цьому скверику без перебільшення варився, тушкувався, пікся, смажився український літературний процес ХХ століття. Українська літературна спільнота (навіть ті, хто тут не жили, а ходили в гості до колег-письменників і у видавництво «Радянський письменник», який потім став «Українським письменником») полишила тут свої сліди, відбитки пальців, уривки таємних розмов, чорнетки літературних творів, а часом (чого гріха таїти) недопалки і пляшечки з-під алкогольних напоїв

«Тобто забудовники хочуть, щоб ми повірили, що їм достатньо два метри проїзду, щоб запустити екскаватори, крани, вантажівки, і що вони не зачеплять сквер? І що ця висоточка (з сотнею чи сотнями квартир, кількома сотнями мешканців, сотнями машин, паркомісць) скромно тихенько тулитиметься на манюююсінькому клаптику розритої гори, заблокована з трьох сторін будівлями і горою? А з четвертої — єдиної відкритої — сторони в неї Чкаловський скверик. Але вона, свята та божа, не претендує на нього! Частину землі скверу вже було незаконно захоплено, про що писали медіа. Якщо ця «краса» буде зведена, то за рік третини-половини скверу не буде. А це для такої невеличкої зеленої ділянки рівноцінно смерті. Київрада (земельна комісія) прийняла нуворишне рішення, практично підписавши вирок Чкаловському скверу в Києві», — резюмує Марина Гримич.

ЗБЕРЕГТИ ПИСЬМЕННИЦЬКЕ СЕЛО

Через таке ганебне рішення Київ може втратити не просто зелену зону, а свою історичну родзинку та окрасу. Неофіційна назва Чкаловського скверу — письменницьке село. Свого часу в ньому відпочивали класики української літератури — Максим Рильський, Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Олесь Гончар, Михайло Стельмах... «А назагал — це кілька сотень визначних і невідомих київрадівській тусні імен, які є історією українського літературного процесу ХХ — ХХІ століть, — доповнює Марина Гримич. — У цьому скверику без перебільшення варився, тушкувався, пікся, смажився український літературний процес ХХ століття. Українська літературна спільнота (навіть ті, хто тут не жили, а ходили в гості до колег-письменників і у видавництво «Радянський письменник», який потім став «Українським письменником») полишила тут свої сліди, відбитки пальців, уривки таємних розмов, чорнетки літературних творів, а часом (чого гріха таїти) недопалки і пляшечки з-під алкогольних напоїв».

Це історичне та важливе для національної пам’яті місце. Влада мала б стати на захист скверу, адже аналогів письменницькому селу в столиці нема.

«Я боюся, що коли буде збудовано запланований капсульний дім, де люди зможуть жити не виходячи з нього, бо там будуть спортивні зали, дитячі садочки, зелені зони, басейни, ця вся аура буде знищена, — каже Галина Плачинда. —  В мене складається враження, що депутати борються, земельна комісія приймає якісь рішення, однак по факту нічого не відбувається. Всі прекрасно розуміють, якби в мера була політична воля, то це питання було б миттєво розглянуто, а тема закрита. Те, що лобіюється це питання, нам зрозуміло. Ми знаємо, хто і яким чином це робить. Але так само я знаю, що наш мер займає двояку позицію в своїй манері управління містом. Він хоче подобатися всім, і протилежним сторонам боротьби одночасно. Дуже сумно, що наші депутати ментально не кияни, я не знаю, де вони народилися, але це має бути стан душі. Це чужі для міста люди, і місто для них чуже».

Тож вимоги громади зараз прості та очевидні — розірвати договір оренди з «Ділай Вест» як мінімум та створити історико-культурну заповідну зону «Київське письменницьке село» — як максимум. Що для цього треба? Відповідь банальна — політична воля. І сильніша за гроші любов до міста.