Кримську воду «випивають» військові частини і воєнні заводи...

Як повідомив Інтерфакс.RU, постійна комісія з міжнародного співробітництва в галузі прав людини Ради з розвитку громадянського суспільства і прав людини при президенті Росії знову закликає ООН втрутитися в ситуацію із забезпеченням прісною водою жителів Криму, в якому днями ввели жорсткі графіки подачі води по годинах. В тексті скарги ідеться: «Ми звертаємося до верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини пані Мішель Бачелет Херія і комісара Ради Європи з прав людини пані Дуні Міятович із закликом втрутитися в ситуацію і захистити право мешканців на доступ до питної води, запобігти гуманітарній катастрофі на півострові». 

СПОДІВАННЯ МОСКВИ, ЩО НАХАБСТВО, ПОМНОЖЕНЕ НА ВЕЛИКУ КІЛЬКІСТЬ СКАРГ, ПЕРЕМОЖЕ

Автори вказують, що «в умовах посушливого літа забезпечити питною водою півострів могла б вода з найбільшого транскордонного водотоку — річки Дніпро, але українська влада повністю припинила подачу прісної води по Північно-Кримському каналу на півострів» після входження півострова до складу Росії в 2014 році. При цьому автори скарги вважають, що канал був перекритий українською владою «на порушення міжнародних правових актів і абсолютно за політичними мотивами». Члени Ради з прав людини посилаються на те, що в міжнародному праві, нібито, право на воду визнано як невідчужуване право людини. «Відповідно до статті 2 Конвенції ООН про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер, прийнятої 17 березня 1992 року, сторони вживають усіх відповідних заходів для запобігання, обмеження і скорочення будь-якого транскордонного впливу на водотоки, що проходять через їхні території», — зазначається в заяві.

Скаржники посилаються на ще один міжнародний документ: «Цього ж вимагають від держав, — пишуть вони, і — «Берлінські правила з водних ресурсів» (2004 рік), де прямо вказано на необхідність басейнових держав ухилятися від завдання своїми діями транскордонної шкоди: «Басейнові держави, при управлінні водами міжнародного водозбірного басейну, утримуються і запобігають дії або бездіяльності в межах своєї території, які можуть завдати значної шкоди іншій басейновій державі, з належним урахуванням права кожного басейнового держави на справедливе і розумне використання вод. Стаття 16. Ухилення від транскордонної шкоди)»

За цим ходом росіян вгадується явна спроба обману поважної міжнародної інстанції та сподівання Москви на те, що нахабство, помножене на велику кількість скарг, переможе.

ПЕРЕДУМОВИ ВОДНОЇ ПРОБЛЕМИ В КРИМУ СТВОРИЛА САМА РОСІЯ

По-перше, на початку червня нинішнього року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вже відхилив скаргу Красноперекопського рибкомбінату на перекриття Північно-Кримського каналу. Про це повідомляв журналістам глава робочої групи з міжнародно-правових питань при постпредстві Криму при президенті Росії, адвокат Олександр Молохов. «Згідно з рішенням судді Латіфа Гусейнова, ця скарга визнана неприйнятною і не підлягає подальшому розгляду», — пояснив Молохов. Нагадаємо читачам, що Кримське підприємство «Красноперекопський рибкомбінат» раніше спрямувало позов до Господарського суду Києва з вимогою до української влади відшкодувати збиток 60 млн руб. На думку керівників підприємства, ці гроші вони втратили через перекриття Північно-Кримського каналу. Суд відмовився розглядати позов, скарга була направлена в ЄСПЛ. За словами пана Молохова, тепер він готує звернення до Комітету ООН з прав людини в Женеві.

І ось наприкінці серпня Олександр Молохов знову вирішив потурбувати ООН, хоч і без особливої надії, але ж треба показати свою активність і невихованість. Сподіваючись, що він все таки примусить Україну дати воду, він опускається до брутальних образ і брехні. «Очевидно, що людоїдська позиція українських радикалів, які перекрили подачу дніпровської води в Крим, повинна бути піддана тотальній обструкції на міжнародній арені, в тому числі російськими делегатами на найближчій сесії Ради з прав людини в Женеві вже в середині вересня», — підкреслив Молохов. Одночасно він підбадьорює кримчан тим, що знову підсовує їм міф про те, що Росія, неначебто, здатна вирішити проблему самостійно, хоч намагається вже сім років і нічого не виходить. «У той же час, за його словами, будь-які «шапкозакидацькі» настрої з приводу водного дефіциту в Криму явно недоречні, тому що Росія здатна вирішити дану проблему за рахунок власних внутрішніх резервів».

Ну так і вирішували б, навіщо скаржитись у Женеву? Хто заважає? Тим більше, що при розгляді попередньої скарги панові Молохову вже дана чітка відповідь — Північно-Кримський канал є не природним водним басейном, а штучно збудованим Україною об’єктом, а тому він не підлягає керуванню за міжнародними нормами по забезпеченню рівного доступу до басейнової води природних об’єктів, як-от ріки, озера, моря тощо. 

По-друге, в Криму нема ніякої гуманітарної катастрофи, і росіяни її перебільшують розмовами про дефіцит води. Справа не в тому, що в Криму засуха. За тисячі років засухи в Криму були сотні разів. А справа в тому, що передумови водної проблеми в Криму створила сама Росія, яка після першої анексії Криму в 1783 році вирубала на будівництво Чорноморського флоту практично весь тисячолітній ліс, який простягався від нинішнього Севастополя через всю гірську та степову зону до самої Феодосії. Про існування цього лісу говорять історичні документи, а також наявність в Кримському каньйоні тисячолітніх дерев. А про варварське винищення кримського лісу детально розповів Валентин Пікуль в романі «Фаворит». Його екологічні наслідки детально розглянув в своїй книзі «Історія кримських татар» Санкт-Петербурзький вчений Валерій Возгрін. Винищення цього лісу і привело до зневоднення Криму, висихання більшості річок та зменшення води в нині наявних річках, а також до періодичності засух, як в цьому році.

По-третє, і при Україні до будівництва Північно-Кримського каналу були такі ж засухи, але різниця зараз полягає в тому, що, анексувавши Крим в 2014 році, Росія знову по-варварськи поставилась до екології Криму і розмістила на півострові велику кількість військових частин різного призначення. В тому числі ракетних, зброя яких націлена на країни Середземномор’я та Європи в цілому. Тому вимоги Росії до міжнародних організацій та країн Європи допомогти їм отримати більше води для ракетних частин — це насправді означає посилення військової загрози для світу від ракет, розміщених в Криму.

Росія також відновила інтенсивну роботу старих і ввела до ладу нові військові заводи. Тому шляхом будівництва нових водопроводів силами трубопровідних військ, як уже писав «День», Росія переспрямувала частину води з міста Сімферополя, наприклад, до Севастополя, де для потреб будівництва кораблів, очищення їх корпусів та нових виробів використовується гігантські кількості прісної води для роботи спеціальних очисник машин. Така ж сама історія в Керчі. А на постачання води на заводи в Севастополь саме зараз перекривають річку Кок-Козка, яка раніше використовувалась для постачання води в Сімферополь, а після перекидання води на Севастополь, влада змушена, звісно, посадити на обмежений пайок води Сімферополь та ввести там обмежений режим.

НЕЗАБАРОМ УКРАЇНА ЧЕКАЄ ВИХОДУ ПЕРШОГО РІШЕННЯ ЄСПЛ ЗА КРИМСЬКИМ ПОЗОВОМ ПРОТИ РОСІЇ

Отже, дефіцит води в Криму створило не перекриття Північно-Кримського каналу, адже в перші роки після його перекриття, доки росіяни ще не розмістили в Криму військові частини та не запустили військові заводи, не було ніякої гуманітарної катастрофи і води всім вистачало. Вистачило б її і в нинішньому році, якщо б зупинити випуск військової продукції та вивести з Криму війська. Просто треба воду в Криму забрати у російської воєнщини та передати жителям в містах і селах. Тому позиція України, яка полягає в тому, що роботу Північно-Кримського каналу буде відновлено, щойно Крим буде роззброєний і переданий  під юрисдикцію України, є цілком законною, справедливою та виваженою.  

Сподівання Росії на успіх в міжнародних організаціях пояснюється також тим, що 23 вересня в ООН очікується виступ президента України Володимира Зеленського. В цей день в режимі відеозвернення він візьме участь в дебатах високого рівня на 75-й сесії Генеральної асамблеї ООН.  За словами представника України в ООН Сергія Кислиці, «завдяки тому що це відеозвернення, буде найбільша в історії кількість глав держав, які візьмуть участь в дебатах високого рівня». Він зауважив, що «для нас принципово важливий Третій комітет, це комітет, який займається правами людини, це той комітет, в якому ми будемо працювати для потреб просування резолюції з прав людини в Криму». Разом з тим, як передбачається, цей же комітет важливий і для Росії, бо вона саме на ньому буде намагатися порушити питання про воду для Криму.

Ситуація підігрівається також тим, що незабаром Україна чекає виходу першого рішення ЄСПЛ за кримським позовом проти Росії. Очікується, що в період від пів року до року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалить рішення по кримській справі «Україна проти Росії». Днями там відкрилися слухання з цього питання. На слуханнях було вказано на те, що «українці в анексованому Криму зазнають репресій за політичними, а також релігійними мотивами». Звісно, Росія нічого хорошого для себе не чекає від цього, а тому намагається якомога гучніше говорити на весь світ про свої негаразди, перекладаючи провину на Україну.