Немає системних змін

Правозахисники наголошують, що Україна майже не виконує рекомендацій країн-учасниць ООН стосовно захисту постраждалих у російсько-українській війні, які ще 2017 року отримала в межах Універсального періодичного огляду (УПО). У першій частині ми розповіли, зокрема, наскільки успішно влада просунулась із виконання Нацстратегії з прав людини, підтримує бранців Кремля та інших постраждалих від війни (див. «День» №№243—244 від 23 грудня 2020 року https://day.kyiv.ua/uk/article/den-planety/vykonaly-lyshe-28-iz-planu-diy).

У другій частини статті ми продовжимо розкривати позицію експертів, як держава просунулась із виконанням рекомендацій.

АДМІНІСТРАТИВНІ ПОСЛУГИ ТА СВОБОДА ПЕРЕСУВАННЯ

Рекомендацію щодо спрощення доступу до адміністративних послуг та свободи пересування через лінію розмежування й адмінмежу між Херсонщиною та Кримом Україні надали Великобританія та Північна Ірландія.

Експерти помічають прогрес у доступі мешканців ТОТ до адміністративних послуг. Протягом минулого та цього року влада відремонтувала два з трьох КПВВ («Чонгар» та «Каланчак»), де обладнала центри надання адмінпослуг (ЦНАП). Там кримчани, зокрема, можуть оформити внутрішній та закордонний паспорти. Утім, на КПВВ не надають банківських послуг, медичної допомоги, обмежено надається поштовий сервіс.

Також через коронавірусну пандемію та заборону для кримчан перетинати адмінмежу понад один раз, яку видала Росія, ЦНАПи не змогли показати високу ефективність.

Окрім цього, як наголошують експерти, влада не спромоглася запровадити спрощену адмінпроцедуру реєстрації фактів народження та смерті для жителів ТОТ.

«Яким би гарним не виглядав ЦНАП, жителі ТОТ досі не можуть там отримати цю послугу», — коментує менеджерка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона ЛУНЬОВА.

У лютому 2018 року парламент уже ухвалив закон, положення якого передбачають позасудову процедуру підтвердження фактів народження та смерті в ОРДЛО. Однак Міністерство юстиції, відповідальне за державну реєстрацію народжень і смертей в Україні, відмовляється розробляти нормативні акти для реалізації цих положень.

У своєму проєкті проміжного звіту Мін’юст як прогрес відзначає, що в парламенті зареєстровано законопроєкти №3713 та № 3714, які покликані спростити цю процедуру. Утім, представники Міністерства юстиції раніше неодноразово публічно виступали проти цього кроку. У відомстві називають запровадження адмінпроцедури реєстрації фактів народження та смерті «політичним рішенням» і кажуть, що зважуватися на неї має президент. 

«Я кілька разів брав участь у нарадах, де постійно постає питання, що нам потрібно тоді буде визнавати документи органів на окупованих територіях. Це вже рівень не Міністерства юстиції, а президента», — каже державний експерт Експертної групи з прав людини при Міністерстві юстиції Дмитро КУЗІН.

Однак суди, через які наразі змушені проходити мешканці окупованих територій, усе одно фактично ухвалюють рішення на підставі інформації з виданих на ТОТ документів, яка може підтвердити факт народження або смерті.

Зараз судовий розгляд справи триває в середньому приблизно два тижні і вимагає від заявників значних ресурсів, зокрема сплати судового збору, оплати роботи адвоката до 12 тисяч гривень та транспортних витрат.

За оцінними даними правозахисників, 105 тисяч дітей у Криму та 55 тисяч дітей в ОРДЛО, які народилися після 2014 року, не отримали свідоцтв українського зразка.

Без них діти стають невидимими для держави, а багато публічних послуг в Україні для них будуть недоступними, включно з доступом до освіти, медичною та соціальною допомогою. Навіть більше, такі діти ризикують стати особами без громадянства.

У проміжному звіті держава звітує, що урядовими постановами спростила порядки в’їзду на ТОТ, виїзду з неї та переміщення товарів з такої території. Проте правозахисники не погоджуються, вказуючи, що влада досі не скасувала Закону «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на ТОТ». Через нього прикордонники на адмінмежі з Кримом обмежують обсяг та перелік особистих речей, які українці можуть провозити через КПВВ Херсонщини.

Серед іншого 2020 року побільшало випадків, коли співробітники Держприкордонслужби відмовляють у в’їзді на ТОТ людям, у яких є аліментна заборгованість або непогашені кредити. Громадські організації наголошують: це порушує право на свободу пересування — і закликають припинити негативну практику.

КРИМІНАЛІЗАЦІЯ НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗНИКНЕНЬ

У 2018 році парламент ухвалив Закон «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», який набув чинності 2 серпня того ж року. Одне з ключових його нововведень — криміналізація насильницьких зникнень та запровадження покарання: позбавлення волі від трьох до п’яти років.

Проте українські правоохоронці не застосовують нових положень для кваліфікації фактів зникнення людей на ТОТ з початку окупації. Вони порушують кримінальні провадження за ст. 438 («Порушення законів та звичаїв війни») або за ст. 146 («Незаконне позбавлення волі або викрадення людини») КК України.

Хоча парламент і ухвалив закон, покликаний запустити в країні систему з розшуку зниклих безвісти, утім він досі не запрацював, пояснює координаторка юридичного напряму громадської організації «Крим SOS» Ольга КУРИШКО. Комісія з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, уперше повноцінно зібралася лише влітку 2020 року. Окрім цього, досі немає реєстру постраждалих від насильницьких зникнень.

Правозахисники відзначають ще одну проблему цього закону: він поширюється на окуповані території на Сході України й не зачіпає зниклих у Криму. А там, за даними «Крим SOS», протягом шести з половиною років російської агресії зникли 44 людини. Дев’ятнадцять з них згодом звільнили. Трьох засудили внаслідок політично вмотивованого переслідування, одну людину екстрадували за кордон, шістьох знайшли мертвими. Доля 15 громадян лишається невідомою.

Наразі, за даними прокурора Автономної Республіки Крим Кирила КОПІЙКИ, українські правоохоронці розслідують 13 кримінальних проваджень щодо зникнення 18 людей.

«У такому трактуванні закону комісія не розглядатиме випадків насильницьких зникнень у Криму, члени родин зниклих безвісти не матимуть гарантій і пільг, які визначає Закон «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти»», — пояснює Ольга Куришко.

СОЦІАЛЬНІ ПРАВА МЕШКАНЦІВ ТОТ І ПЕНСІЇ

Швейцарія рекомендувала Україні надавати пільги всім громадянам, які мають на них право, зокрема забезпечити пенсіями та соціальними виплатами, незалежно від статусу ВПО чи місця проживання в країні на власний вибір.

Юристка громадського холдингу «Група впливу» Марія КРАСНЕНКО зазначає, що для жителів ТОТ усе ще обмежені можливості отримувати пенсії:

«Вони вимушені реєструватись як внутрішньо переміщені особи й регулярно проходити процедури ідентифікації та верифікації в Пенсійному фонді та Ощадбанку. Зареєстрований уже понад рік тому законопроєкт 2083-д, що передбачає механізм виплат пенсії мешканцям ТОТ, наразі заблоковано. Органи державної влади регулярно не ухвалюють цього проєкту закону», — пояснює експертка.

Вона додає, що в умовах коронавірусної пандемії це питання стає ще актуальнішим, а його невідповідне розв’язання створює умови для гуманітарної кризи на Сході України.

Серед іншого Пенсійний фонд може припинити такі виплати на підставі даних, отриманих від державних органів, які дають «обґрунтовані підстави вважати, що особа повернулася до покинутого місця постійного проживання».

У 2018 році у зразковій справі Верховний Суд визнав незаконним припинення виплати пенсії переселенцям. Після цього рішення суди першої інстанції задовольнили тисячі аналогічних позовів, але Пенсійний фонд на практиці так і не виплатив заборгованості.

Фонд сплачує пенсії за місяць, у якому надійшла заява громадянина, і продовжує платити наступні місяці. Пенсіонери не отримують виплати заборгованості, бо уряд не розробив для цього окремого порядку.

За даними фонду, лише 2019 року відомство нарахувало 543,1 млн грн на виконання таких судових рішень. Цьогоріч воно виплатило всього 43 млн грн. Загальний борг Пенсійного фонду за подібними рішеннями — 599,8 млн грн, зокрема з несплаченими коштами у справах за 2018 рік. Станом на кінець 2019 року щонайменше 59 таких пенсіонерів померли, так і не дочекавшись виконання судових рішень.

Правозахисники наголошують, що невиконання органами Пенсійного фонду судових рішень у повному обсязі суперечить українському законодавству. Вони також закликають владу скасувати дискримінаційні обмеження щодо обов’язкової ідентифікації, неможливості одержання пенсій ніде, крім Ощадбанку, і щодо припинення виплати пенсії внаслідок повернення на ТОТ.

Окрім цього, правозахисники вказують на іншу проблему: серед пенсіонерів через похилий вік чи інвалідність є маломобільні люди, фізично неспроможні перетнути лінію зіткнення та стати на облік ВПО.

Ці люди лишилися без підтримки держави, не маючи жодної фізичної та юридичної можливості реалізувати своє конституційне право на пенсію. Така система пенсійного забезпечення для мешканців ТОТ ще й призводить до суттєвого викривлення статистики кількості ВПО.

«Також немає системних змін у соціальній, житловій та інших сферах, які важливі для переселенців. Документи, які визначають стратегічні плани з інтеграції, та довгострокові рішення в цих напрямах закінчуються цьогоріч і досі не затверджені», — резюмує Красненко.

Експерти вказують, що мешканці ТОТ, які досягли пенсійного віку, не можуть оформити пенсію за віком через відсутність можливості сплачувати страхові внески в окупації. Отже, їм бракує стажу, і на них поширюються санкційні норми з придбання страхового стажу в подвійному розмірі. Експерти просять владу відмовитися від такого підходу.

РОЗБУДОВА МІНРЕІНТЕГРАЦІЇ

У 2016 році в Україні створили Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Через три роки його реорганізували за допомогою об’єднання з Міністерством у справах ветеранів у Міністерство в справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Востаннє міністерство трансформувалось у березні 2020 року: цього разу в Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Його очільник отримав посаду віцепрем’єр-міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, що було однією з вимог громадських організацій.

Як коментує співзасновниця благодійного фонду «Восток SOS» Олександра ДВОРЕЦЬКА, відомство стало політично впливовим, отримало збільшення фінансування, як просила раніше громадськість, і відкрите до комунікацій. Утім, стратегічно побачити результати його роботи складно через те, що часто змінювалося керівництво та його підходи.

Головним викликом для Мінреінтеграції лишається реалізація його ключової координаційної ролі. Проблематика захисту прав постраждалих унаслідок війни — виплата пенсій, освіта мешканців ТОТ, обладнання КПВВ, розбудова комунікації — перебуває на перетині меж повноважень різних міністерств.

Олександра Дворецька серед іншого вказує на слабке представлення міністерства в регіонах: наразі структурні підрозділи є тільки в Донецькій, Луганській і Херсонській областях.

«За дев’ять місяців існування міністерства не заповнився до кінця його штат. У середньому в регіонах присутні два-три співробітники міністерства, що критично мало для отримання адекватної інформації з регіонів, які наближені до ТОТ. Його очима та руками фактично сьогодні виступають громадські та міжнародні організації», — підсумовує Дворецька.

Cвій альтернативний звіт Коаліція організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих від збройного конфлікту, а саме Кримська правозахисна група, «Право на захист», Центр прав людини ZMINA, БФ Stabilization Support Services in Ukraine, «Восток SOS», «Крим SOS», Громадський холдинг «Група впливу» та «Донбас SOS», улітку надіслали до Ради ООН з прав людини.