«Людина — це чудо»

Людство всю свою історію намагається розгадати природу живого: вчені вивчають гени, намагаються розмножувати стовбурові клітини, створити новий орган, клонувати організм, і все це — задля подовження життя і здоров’я людини. Доктор фізико-математичних наук, професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Сергій Сітько підійшов до цього питання з іншого боку. Він вважає, що наші уявлення про життя — фрагментарні. На його думку, всі ці фізичні показники (наприклад, що у живої людини повинно битися серце, визначатися пульс, має бути відповідна температура тіла тощо) — вторинні, а первинним є наявність могутнього когерентного поля, властивого усім живим істотам. Це енергетичне поле, власне, й забезпечує існування всього живого, в тому числі — функціонування нашого організму. Про це відкриття та про можливість служіння його на благо людству говоримо з директором Інституту фізики живого, засновником Міжнародного благодійного фонду, професором Сергієм СІТЬКОМ.

— Сергію Пантелеймоновичу, те, чим займаєтеся ви та ваші колеги, називають квантовою медициною — медициною третього тисячоліття. Які принципи роботи квантової медицини і чим вони відрізняються від принципів традиційної медицини ?

— Вважається, що допомога людському організму не потребує вивчення фундаментальних наук — таких як, наприклад, квантова механіка, електродинаміка, теорія поля, синергетика, чи взяти й сучасну математику — теорії фракталів, хаосу, катастроф тощо. Чомусь вважається, що фундаментальні знання потрібні лише для вивчення мікросвіту. Практично в усьому світі в підготовці лікарів фундаментальні предмети вилучені практично повністю. Наприклад, фізику в медичних університетах викладають один місяць протягом шести років навчання. Математику — жодної години. Я ж, пропрацювавши в Київському Національному університеті понад 30 років, прийшов до висновку, що всі знання людства — це тільки прелюдія, увертюра початку вивчення живого. І що одноклітинний живий організм — у мільйони разів складніший за все, що придумала наука і техніка.

Під моїм керівництвом було зроблено відкриття природи життя — наявності когерентного поля, яке є в основі всього живого. Суть мого відкриття полягає в тому, що все живе в своїй основі є природними лазарами міліметрового діапазону. Але живе витрачає силу когерентності не на випускання вузенького променю, а навпаки — на стабілізацію власного поля (організацію власного життя). Так забезпечується стійкість та стабільності таких же полів усіх живих істот на Землі. Цю думку мені допоміг сформулювати Нобелівський лауреат із Росії, академік М.Г. Басов. В останні роки існування Радянського Союзу у нас були два нобелівських лауреати — він і О.Ю. Прохоров. Обидва отримали Нобелівські премії саме за створення лазарів. 1990 року Басов і мене номінував на Нобелівську премію (в Україні я залишаються єдиним номінантом на цю премію), а 2000 року повторно на цю премію мене номінував Київський національний університет ім. Шевченка.

— Якщо ви відкрили природу життя, яка виявляється в наявності когерентного поля, то смерть — це зникнення цього поля?

— Життя від смерті відрізняється наявністю власного когерентного поля людини — електромагнітного макета, який формується у відповідності до генома. Таким чином наше тіло постійно виконує програми цього макета. Так, ми перегрілися на сонці, потріскалася шкіра, за деякий час вона відновилася. Діє макет. Поранилися — рани загоюються. Діє макет. Учені постійно шукають гени, які за щось відповідають. Я вважаю, що це нісенітниця, тому що гени — це велика складна молекула. Молекула ж нести відповідальність не може.

— Які синоніми ви можете запропонувати до терміну «когерентне поле»?

— Синоніми — Божий захист, електромагнітний каркас, електромагнітний макет. Принципово важливим є поняття когерентності, яка забезпечує цілісність. Ви чули слова «біополе», «аура», але вони не мають наукового наповнення. Тому що ці терміни не мають кількісної складової. Невідома їхня спектральна щільність, невідома монохроматичність тощо — нічого не відомо з того, щоб це стало предметом науки. Принаймні сьогодні.

— Людина з народженням отримує захист — когерентне поле. Чому ж вона хворіє і вмирає від хвороб?

— Живий організм — це цілісна квантова система. І коли когерентне поле, яке забезпечує цілісність організму, не зіпсоване, не деформоване, людина може бути потенційно безсмертною і жити не хворіючи. А коли порушується цей каркас, тоді система перестає бути цілісною квантовою системою. Тобто коли макет справний — організм усе робить самостійно. Тепер про порушення. Коли вагітність мами проходить нормально і дитина народжується нормально, то вона є абсолютно здоровою. У термінах моєї науки вона народжується потенційно безсмертною і має жити тисячі років. На жаль, цей Божий сценарій порушувався у житті кожної людини. І тільки з двох причин. Перша — негативний вплив (у народі це називають зглазом, прокльоном), друга — втрата свідомості хоча б на долю секунди. Які варіанти порушення цілісності? Їх багато: якщо батьки хоча б обговорювали, чи залишати їм дитину, коли дізналися про вагітність; друге — батьки молодих були проти одруження; третє — коли батько покинув вагітну маму. Далі — варіанти самого життя: наприклад, сусід накричав на дитину за те, що, наприклад, вона залізла до його саду, на кшталт: «Щоб тобі руки повикручувало!». Потім дивиться — руки на місці, значить нічого такого... Але він не знає, що все, що він висловив має структуру, яка «крутиться» біля людини роками, чекаючи свого часу (хоч Ісус Христос знищив пекло, люди цю функцію взяли на себе ...). Той час наступає і тоді, коли людина втрачає свідомість. Тому і втрата свідомості, і наркоз є дуже небезпечними, тому що на цей момент людина втрачає Божий захист. І вся гидота, яка скупчилася біля каркаса людини, потрапляє всередину. Потім захист поновиться, але буде вже запізно: він починає деформуватися ізсередини. При цьому деформується на квантово-механічному рівні, тобто, змінюється електромагнітний потенціал, через який і ретранслюється геном — наша спадковість. Говорячи фігурально, організму підсовується схема, яка не має нічого спільного із його спадковістю: тоді людина починає хворіти і «розсипається». Тому що тіло не вміє нічого іншого, як робити те, що дає каркас. Це — як схема, як креслення, за яким будується будинок чи літак: креслення фальшиве — і «літаки» падають. Вихід — спробувати поновити когерентне поле. Цим і займається квантова медицина. Мені байдуже, як зветься хвороба, але я знаю, що на поверхню тіла виходять контрольні точки каркаса, за якими я дізнаюся, де саме трапилася деформація. Після цього, отримавши дозвіл, я можу спробувати поновити каркас, розуміючи, що якщо мені це вдасться зробити, решту природа зробить сама. У цьому — суть квантової медицини.

За Женевською класифікацією є 16 тисяч назв хвороб, а за моїми уявленнями їх може бути 16 мільйонів, бо кожен випадок — унікальний, неповторний.

— Ви стверджуєте, що не лікуєте людей, а відновлюєте каркас...

— Усі хвороби людини пов’язані із деформацією каркаса. Тому профілактику робити набагато краще, ніж поновлювати енергетичний каркас людини. Як і всі смертні, я не вмію лікувати — це головне. Але завдяки моєму винаходу я можу від слідкувати в часі, коли стався цей злам — коли порушилася програма. І коли до мене приходять люди, я їх запитую: коли вони були абсолютно здоровими, коли не знали про лікування, ліки і лікарів, коли могли все їсти і пити. Ми з учнями, які є професійними лікарями, пробуємо поновити каркас людини, і тоді організм перетворюється на цілісну квантову систему знову. І, що важливо, до цього висновку я прийшов двома різними шляхами: через релігію і передбачення Біблії та через фундаментальну науку. Перехід із стану хвороби до стану здоров’я у квантовій медицині здійснюється окремими квантами. Квант — це мінімальна можлива порція енергії. Менше не буває — у сотні мільярдів разів менше ніж усе, що використовувала досі медицина, і це на 100% гарантує від небажаних побічних ефектів, якими супроводжуються всі інші методи медичного втручання.

— Якщо говорили про технологію відновлення каркаса, скільки це триває часу — за один раз чи потрібно декілька процедур. І що потім?

— Я маю ввести пацієнта у стан блаженства. Це робить каркас ідеальним. Коли він є, миттєво проходять всі болі, незалежно від захворювання. Тіло може бути на «дні» ями, але каркас — ідеальний. Якщо нічого не робити, каркас повернеться до стану, відповідного стану тіла, але пацієнти його «піднімають», виконуючи спеціальний масаж пальців: щодня — впродовж п’яти годин, і тоді поступово, день за днем, тіло на 10—12% відривається від «ями». При цьому масаж кінчиків пальців може робити сама людина або близькі родичі, бо тільки близькі родичі мають найближчі частоти. Нарешті на 8—9 день, коли все йде нормально, ідеальний каркас відповідає ідеальному тілу — вони підтримують одне одного без моєї апаратури. Людина почувається прекрасно.

До речі, коли до мене приходять на лікування, то я кажу, що слово «лікуватися» я беру в лапки, бо смертним лікуватися не дано нікому. І мені не дано.

— Якщо у дитини постійно підтримувати її каркас, то вона може бути... безсмертною?

— Потенційно. Але Бог може забрати нас за долю секунди. Ще хочу сказати, що 99% інформації ми отримуємо при народженні, а 1% — це наш досвід, наше життя. І це є дуже важливий відсоток, тому що він повертається назад — до Бога. Таким чином змінюється когерентне поле всього існуючого. Ми живемо задля того, щоб увесь час удосконалювати Бога, адже Бог — це і всі ми.