Ризики «червоної» зони

Мабуть, усі вже бачили світлини з чергами киян біля пунктів вакцинації. У суботу й неділю сотні громадян кинулися робити щеплення проти ковіду, бо з понеділка у столиці почали діяти правила червоної зони. Без ковідного сертифіката чи ПЛР-тесту не можна у громадський транспорт, готелі, заклади харчування, соціальні установи, спортзали та низку інших життєво необхідних сфер діяльності. Фактично червона зона виявилася стимулом для щеплення, від якого багато хто відмовлявся чи просто не вважав за потрібне робити. І це значно покращило наші показники вакцинації. За даними МОЗ, минулого тижня вакцинувалося проти ковіду 1,7 млн українців — це на 250 тисяч більше, ніж за тиждень з 18 до 24 жовтня.

Але саме запровадження в різних регіонах червоної зони і проведення саме в цей час масової вакцинації насторожує деяких експертів. «У період зростання такого інфекційного захворювання, як COVID-19, усі заходи мають бути спрямовані на роз'єднання, а не на скупченість людей. Інакше — це ще й штучно роздуте зростання захворюваності на додаток до природного процесу», — заявляла раніше завідувачка кафедри інфекційних хвороб НМУ ім. О. О. Богомольця Ольга ГОЛУБОВСЬКА.

Крім того, очікування в черзі між людьми без масок, без жодного дистанціювання — це також ризик інфікуватися. Як пише у Фейсбуці вчений Семен Єсилевський, у цих натовпах, з великою ймовірністю, зараз заразиться більше людей, ніж встигне отримати користь від вакцинації в перспективі. Адже на формування імунітету потрібно кілька тижнів. Тому чи варто радіти з того, що кількість вакцинованих у нас побільшає, якщо є ризик отримати сплеск захворюваності, а медичні заклади й так уже перевантажені?

Вочевидь, розв'язувати проблему не допомагає і рекламна кампанія Мінздоров’я вартістю у 25 мільйонів гривень, яка мала би оптимізувати комунікацію з населенням щодо щеплень. Бігбордів на вулицях і соціальних роликів на телебаченні зараз уже не досить для того, щоб здійснювати належний вплив на свідомість населення у час, коли антивакцинні настрої твердо закріпилися в думках певної частини населення. З тими, хто категорично не бажає робити щеплення, також потрібно говорити і розвінчувати всі міфи про чіпи та всесвітню змову бігфарми. Але робити це потрібно фахово. Тобто тут єдиним фронтом мали б виступити медики. Проте між ними так само досі немає одностайної позиції щодо вакцинації. Що не ефір чи пост у Фейсбуці від нібито іменитого медика — у кожного своя аргументація і посилання на джерела, чому варто робити щеплення або ж навпаки — чому ні.

Таким чином відбувається ще й поляризація суспільних настроїв. Суспільство чітко поділене на дві категорії — прихильники вакцинації та її противники. До речі, останні планують 3 листопада провести великий страйк біля Верховної Ради — проти QR-кодів та обмеження прав на працю без ковідних сертифікатів.

Мабуть, варто згадати також наш перший досвід щодо появи вакцин в Україні та очікування населення. Згадаймо, який ажіотаж викликала інформація про завезені вакцини Pfizer для VIP-персон. Досі правоохоронні органи не дали чітких пояснень, звідки, як і кому та вакцина була призначена. І чи мав цей факт підтвердження взагалі. Але що думала тоді більшість із нас? Доки суспільство чекає на вакцини у вільному доступі (як це зараз ще з літа), першими хочуть отримати захист обрані. Не секрет, що дехто був готовий купувати вакцини, якби вони з’явилися у відкритому доступі в аптеках, щоб захистити себе та рідних із груп ризику.

Але щось пішло не так. І коли вакцин у нас зараз наявних вісім мільйонів доз — причому різних виробників, з’являються історії про теорії змови, необхідність швидко використати вакцини, бо невдовзі закінчиться термін придатності (для одного із наявних препаратів це справді так), і черги за щепленнями утворюються тоді, коли реально припікає.

Що мала би зробити держава? Хто має протипоказання до вакцинації, мав би отримати відповідні довідки ще на початку масової кампанії. Відомо, що з 8 листопада в додатку «Дія» з’явиться можливість підвантажувати довідку про те, що людина нещодавно перехворіла і не потребує вакцинації найближчим часом. Чому такої можливості не створили раніше? І чи не найважливіше, на чому нарікають медики, чому на початку щеплювальної кампанії у нас була в пріоритеті захисту група осіб віком 60+, особливо, якщо має супутні захворювання, то зараз ця пріоритетність кудись зникла? Влітку вакцинувалася здебільшого молодь, щоб мати можливість подорожувати за кордон, або ті, хто перехворів і знає, що таке ковід із власного досвіду, або ж дійсно свідома частина громадян. Взагалі-то всі ці нюанси мало би продумувати насамперед Міністерство охорони здоров’я, наголошуючи, що вакцинація — це не стовідсоткова гарантія уникнути захворювання на ковід, а профілактика.

Якщо це так, пише науковець Семен ЄСИЛЕВСЬКИЙ, то профілактичні заходи мали б відбуватися до виникнення епідемічного спалаху: «Сам спалах можна погасити лише жорстким карантином (або ж бодай дочекатися, доки він згасне сам по собі з колосальними жертвами і крахом медсистеми). Навіть якщо зараз вакцинувати по мільйону людей на день, то на динаміку поточного спалаху це вплине дуже слабо і суттєво не згладить її пік. Тому влаштовувати ажіотаж, безмасочні натовпи й неконтрольовану тисняву в пунктах вакцинації — це найгірше, що тільки можна зараз вигадати. У пріоритеті зараз має бути максимально драконівський контроль карантинних обмежень: носіння масок, дотримання дистанції, перевірки сертифікатів. Форсувати вакцинацію ціною створення «ковідних вечірок» у вузьких коридорах просто злочинно».