Ваша жертва – не марна
Львівський хор «Дударик» записав пісню на згадку про Героїв, які вже не повернуться з війни росії проти України
Національна академічна чоловіча хорова капела «Дударик» презентувала четверту пісню у рамках проєкту «Прийняття» – «Чорна рілля ізорана».
«Це українська козацька балада», – розповідають у капелі.
Керівник колективу, диригент і композитор Дмитро Кацал зазначив, що «Чорна рілля ізорана» записана на згадку про наших Героїв, які вже не повернуться з війни росії проти України: «Ваша жертва – не марна. Ми неодмінно переможемо і помстимося за Вас. Слава Україні!».
Також організатори проєкту розповідають, що балада «Чорна рілля ізорана» у виконанні Василя Жданкіна (1958 – 2019) вирвалася на широкий загал у 1989 році на фестивалі «Червона Рута» і вважають, що це виконання і досі залишається еталонним.
В «Дударику» його переосмислили і записали в «акапела» – із найкращими солістами у мелодичній та текстовій версії першоджерела.
Виконавці: лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка
Національна академічна чоловіча хорова капела "Дударик"; соло – Юрій Йосифович, Роман Липак, Назар Лозинський; гітара – Олег Ярема; бас-гітара – Денис Тихонов; акордеон – Володимир Заборовський; ритм-секція – Катерина Матвіїв; звукорежисер – Антон Спільник.
Автор проєкту та диригент – заслужений діяч мистецтв України Дмитро Кацал.
«День» уже тричі писав про проєкт «Прийняття», і це – це твори Тараса Шевченка та пісні, які росіяни вкрали в українців.
Щочетверга о 14.00 на YouTube та у соцмережах дударики представлятимуть пісні, які поцупили у нашого народу москалі.
Капела ідентифікує співанки, відшукує оригінальний текст, далі твори аранжуються, розучуються (період прийняття тривав приблизно півроку) і презентуються в медіа, як щоразу при виході нової пісні зазначають дударики, «для широкого загалу і на саркому москалям».
Зібрані під час проєкту кошти передадуть Збройним Силам України.
Послухати пісню «Чорна рілля ізорана» можна тут.
І вже є перші відгуки на прем'єру:
«Надія Іванів Чудове виконання, дуже зворушливо. Дякую!
Olga Maksymyak
Дякую!».
Далі буде.
Author
Тетяна КозирєваРубрика
Культура