Енергетична приманка

Головні теми цьогорічного саміту — інвестиції в український енергетичний сектор та подолання бар’єрів на цьому шляху. Обговорити їх до столиці Австрії приїдуть керівники найбільших світових енергетичних компаній, міжнародних фінансових організацій, банків та представники Єврокомісії. Медіапартнером цього заходу виступає «День». Тож про найгарячіші експертні дискусії, найважливіші підсумки та ексклюзивні інтерв’ю з учасниками та гостями саміту читайте у найближчих номерах видання.

Напередодні саміту в енергетичному житті європейської спільноти та України трапилося кілька цікавих подій, які, найпевніше, вплинуть на хід віденських дискусій.

По-перше, Росія запустила газопровід «Північний потік», який по дну Чорного моря (оминаючи Україну) постачатиме газ в Європу. Потік вже охрестили альтернативою українській «трубі», бо його проектні транзитні потужності становлять 27 мільярдів кубічних метрів газу в рік. Тож якщо в перспективі Росія не збільшить видобуток газу та обсяги його продажу, то існує ризик, що «Північний потік» перетягне частину російського газу, який сьогодні в Європу транспортує Україна.

По-друге, українська влада дає чіткі сигнали суспільству, що в листопаді країна отримає нові ціни на російський газ. І, схоже, розмінною монетою в газових торгах між Україною та Росією, за оцінками експертів, стане створення консорціуму з управління ГТС. Однак в такому разі постає питання — хто увійде до нього та як розподілятимуться голоси при управлінні консорціумом? Росії вигідно, щоб формат консорціуму був двостороннім (транзитер і продавець). Але не варто забувати, що в березні 2009 року Україна та ЄС підписали Брюссельську декларацію про готовність останнього інвестування значні кошти в модернізацію вітчизняної газотранспортної системи. Інакше кажучи, 2,5 року тому Євросоюз зробив Україні офіційну пропозицію зі спільного управління газотранспортною системою (ГТС). А згодом прозвучали тези про готовність європейців виділити реальні фінанси під модернізацію. Так, в інтерв’ю «Дню» директор ЄБРР в Україні Андре Куусвек заявляв, що протягом п’яти років банк готовий інвестувати мільярд доларів у модернізацію української газотранспортної системи.

Тож як може вплинути такий хід подій на інвестиційні плани Європи стосовно України? Про це «День» запитав провідних українських експертів.

«Запуск «Північного потоку» свідчить лише про диверсифікацію маршрутів постачання, але — не джерел постачання, як цього прагне ЕС», — розповідає «Дню» голова правління Альянсу «Нова енергія України» Валерій БОРОВИК. Європі вигідно інвестувати саме в українську ГТС, бо це — найдешевший шлях транспортування російського газу для своїх споживачів, каже він. На підтвердження цього експерт наводить дані: ринкова ставка транзиту російського газу українською територією мала бути близько 9 доларів за 1000 кубічних метрів на 100 км, а реально платиться в чотири рази менше. «2,5 долара — це не та плата, яку Європа платитиме за постання російського газу через інші альтернативні маршрути», — натякає він. Тому, каже Боровик, Європа однозначно виявлятиме стійкий інвестиційний інтерес до української «труби».

«Українська «труба» була, є і ще, як мінімум 20 років, буде цікавою для Європи, бо здатна пропустити майже 140 мільярдів кубічних метрів енергоносіїв. Крім того, Україна має потужні підземні сховища газу, які забезпечують стабільний ритм подачі газу, а цього не замінить жоден обхідний потік», — висловлює «Дню» свою точку зору екс-міністр будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України Павло КАЧУР.

Підтримує вищезазначені думки директор енергетичних програм Центру «Номос» Михайло ГОНЧАР. На його думку, уряду потрібно якнайшвидше реорганізувати НАК «Нафтогаз України», виконати всі пункти договору в рамках Енергетичного співтовариство, до якого Україна приєдналася в грудні 2010 року, — і фінансування, необхідне для модернізації ГТС, надійде. За його оцінками, сума інвестицій коливається в межах 3 — 5 мільярдів доларів (залежно від того, що вкладати в поняття «модернізація»).

Директор Інституту енергетичних досліджень Юрій КОРОЛЬЧУК вважає, що українська ГТС — у чудовому технічному стані. Це підтверджує й дослідження експертів Mott MacDonald, які головною проблемою української «труби» назвали відсутність належного фінансування планових ремонтних робіт. Тому, говорить експерт, під модернізацією варто розуміти розширення транзитних потужностей української ГТС, зокрема, добудову газопроводу «Богородчани — Ужгород», а не повну заміну труб, які лежать у землі. Це значно дешевше, підсумовує експерт з енергетики.

Окрім «труби», інвестиційно привабливими для інвесторів можуть бути проекти з модернізації енергогенеруючих потужностей, транспортних енергетичних магістралей, розвиток альтернативної енергетики. Останній пункт особливо цікавий, бо сьогодні в Україні діють одні з найвищих «зелених тарифів» для енергії, виробленої з сонця, вітру, води.

Особлива тема інвестиційної розмови, каже Боровик, — будівництво на узбережжі Чорного моря LNG-термінала з прийому скрапленого газу. Орієнтовна вартість проекту разом з інфраструктурою доставки цього газу Чорним морем — близько 1,5 мільярда доларів. За оцінками експертів, після реалізації цього проекту Україна щороку отримуватиме 10 мільярдів кубічних метрів азербайджанського газу.