«Наша мета — стати місцем зустрічі для обох культур»

«Заговори, щоб я тебе побачив», — це просте правило сформулював Сократ іще у п’ятому столітті до нашої ери. Його успішно втілюють у життя сучасні європейські країни, приділяючи значну увагу поширенню своєї культури і мови за кордоном. Наприклад, близька нам Польща за двадцять з лишком років після виходу зі складу СРСР створила 22 культурних інститути у різних державах. Німецький Гете-Інститут був створений в Україні вже через три роки після здобуття нею незалежності. Якщо хтось думає, що немає ніякого зв’язку між культурою та економікою, то помиляється. За даними Українського союзу промисловців і підприємців за 2011 рік, саме Німеччина є найбільшим економічним партнером України у Європі. Тому, мабуть, не дивно, що цього року Гете-Інститут в Україні розробив спеціальну онлайн-програму мовних курсів для тих, хто не має можливості часто відвідувати заняття в аудиторії.

Про нову мовну програму, а також про те, чому важлива культурна співпраця та чи цікава Україна громадянам Німеччини, «Дню» розповіла заступник директора, керівник мовного відділу Гете-Інституту Петра Кьоппель-МайЄр.

— Раніше ви працювали в Ірані і Туреччині, а зараз — в Україні. Чи відчувається зацікавленість з боку українців до вивчення німецької мови та культури?

— В Україні, я, на жаль, лише віднедавна, але варто відзначити традиційну зацікавленість українців у вивченні німецької мови. Нині ми фактично пожинаємо плоди цієї зацікавленості. Німецька мова займала і все ще займає, хоча не так, як це було 10 років тому, важливу позицію у школі. Практично 85% слухачів наших курсів— це молодь від 16 до 25 років. У першу чергу студенти, але останніми роками збільшилася кількість школярів.

Ті, хто вивчає німецьку мову, розглядають це як розширення свого світогляду, тому що володіння лише однією іноземною мовою дуже часто не вистачає. Крім того, у нас є курси для підлітків, які часто обирають вивчення німецької мови як додаткове до шкільних уроків. Навчаються в Гете-Інституті і старші за віком люди, які пов’язують вивчення мови з роботою або виїздом до Німеччини.

— А представники українського бізнесу цікавляться вивченням німецької?

— Курси німецької мови для професії, які розраховані саме на цю категорію, користуються стабільним попитом. І це абсолютно доцільно, зважаючи на те, що Німеччина є найважливішим економічним партнером України у Європі.

— В Гете-Інституті цього року буде запроваджена нова методика вивчення мови. Заняття відбуватимуться не лише у групах, а й в онлайн-режимі. Це крок назустріч найбільш зайнятим людям, у тому числі бізнесменам?

— Це будуть мовні курси для дорослих, які через брак часу не можуть приїздити до нас двічі на тиждень, а також для тих, хто зацікавлений у поєднанні занять у класі, що є важливим соціальним аспектом викладання, із заняттями за комп’ютером без обмежень у часі та просторі. Тому ми плануємо з грудня цього року започаткувати курси, на які можна буде прийти лише один раз на тиждень, у суботу, задля заняття в аудиторії, а інший час працювати на комп’ютері. Існує багато підходів до вивчення іноземної мови. Утім, комбінований курс, або, як його ще називають, «Blended Learning», об’єднує найкраще з різних моделей. Адже він базується на інноваційній методиці, що дозволяє викладачу через інтернет-платформу індивідуально консультувати кожного слухача, контролювати його прогрес, вивільняючи час для тренування навичок мовлення в аудиторії.

— Гете-Інститут працює в Україні з 1994 року. Що змінилося у його роботі за цей час?

— Нам вдалося побудувати доволі велику мережу центрів вивчення німецької мови в Україні. Це інституції, які викладають за нашими методиками. Дуже важливою для нас є підтримка викладачів німецької мови у школах та вищих навчальних закладах. Завдяки нашій постійній роботі у цьому напрямку вони можуть користуватися послугами з підвищення кваліфікації, центрами методичної літератури в усіх регіонах Україні, відвідувати мовні курси Гете-Інституту. В рамках ініційованого 2008 року Міністром закордонних справ Німеччини проекту «Школи: партнери майбутнього» на конкурсній основі були обрані 15 українських шкіл, в яких здійснюється інтенсивна підтримка викладання німецької мови, відбувається додаткове підвищення кваліфікації вчителів і покращується матеріально-технічна база. Кращі школярі цих шкіл мають можливість влітку поїхати на курси до Німеччини та ближче познайомитися з її культурою. Ми активно надаємо підтримку німецькій меншині в Україні. Зрозуміло, що пріоритетною є й співпраця у галузі культури. Наприклад, зараз у восьми містах України відбувається фестиваль «Нове німецьке кіно». Але водночас ми не хочемо залишатися острівцем. Ми прагнемо спілкуватися з українськими партнерами таким чином, щоб наша співпраця зміцнювалась в усіх напрямках і базувалася не на просуванні німецької культури, а на взаємообміні між Україною та Німеччиною. Ми не хотіли б, щоб нас розглядали лише як інституцію, яка презентує Німеччину в Україні. Наша мета — стати місцем зустрічі для обох культур.

— А чи відчувається у Німеччині зацікавленість до вивчення української культури?

— У теперішній Німеччині у порівнянні з Німеччиною 15 років тому існує зацікавленість Україною. Минулого тижня я розмовляла з істориком, професором німецького університету, яка розповіла, що якщо раніше програм дослідження України на науковому рівні в Німеччині не було, то тепер ці програми з’являються. Є курси вивчення української мови та літератури. Ми сподіваємося, що чемпіонат Європи з футболу наступного року сприятиме тому, що Україна стане ще більш відомою у Європі, і що зв’язки між нашими країнами поширяться. (До речі, минулого тижня завершився ініційований Гете-Інститутом конкурс «З другом на футбол!». 11 учасників, які першими дали правильні відповіді на запитання, пов’язані з футболом, отримали по два пакети гостинності на матч-відкриття НСК «Олімпійський» Україна — Німеччина. — Авт.)

— Останніми роками серед німецьких читачів були популярними переклади творів сучасних українських письменників. Зокрема, книга «Гімн демократичної молоді» Сергія Жадана посіла перше місце за рейтингом німецької телерадіокомпанії SWR. Чим пояснюється такий інтерес з боку німецького читача? Як українцям слід представляти свою літературу, культуру у вашій країні, щоб знайти підхід до її громадян?

— Переклади якраз є важливим кроком у правильному напрямку. Якщо Україні вдасться зробити своїх митців більш відомими у Німеччині, це буде сприяти і пабліситі для країни. Саме переклади відіграють важливу роль у діалозі між народами. Також вагомим кроком могла б бути серія передач про Україну, про її культурні пам’ятки, щоб підвищити зацікавленість у туристично налаштованих громадян Німеччини. Тому що ті, хто приїздять до України, побувши тут, зрозумівши вашу країну ізсередини, стають її справжніми прихильниками, позитивно висловлюючись про неї у себе на батьківщині.

— До речі, свого часу Гете-Інститут і газета «День» спільно здійснили публікацію серії спогадів про Другу світову війну. Як, на вашу думку, чи є ще епізоди в історії, які Україна і Німеччина могли б досліджувати разом?

— Зараз Гете-Інститут працює над проектом «Плюс-Мінус 20», що охоплює не лише Україну, а й інші країни пострадянського простору: Росію, Білорусь, Казахстан, Узбекистан і спрямований на те, щоб подумати над історією 20-річного періоду після розпаду СРСР і висловити свої думки щодо позитиву і негативу у сприйнятті епохи Радянського Союзу суспільствами цих країн. На старті проекту представники інтелігенції кожної з цих країн дають інтерв’ю, які будуть опубліковані на інтернет-порталі Goethe-Institut. Серед українських учасників проекту — Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Олександр Ірванець, Алевтина Кахідзе, Андрій Курков та Кармелла Цепколенко. Ми обираємо тих представників української культурної еліти, хто широко відомий не лише в Україні, але і за її межами, зокрема, у Німеччині. Наступні етапи проекту передбачають втілення цієї тематики у різноманітних заходах, в першу чергу у театральній площині, у країнах-учасниках проекту.

— Під час інтерв’ю ви зазначили, що прагнете, аби Гете-Інститут був саме місцем зустрічі. Що Україна зі свого боку мала б зробити, щоб ці, так би мовити, зустрічі були інтенсивнішими, щоб зацікавлення Україною у німецькому суспільстві зростало, і відповідно не втрачалося зацікавлення Німеччиною в українському суспільстві?

— Для нас важливо, щоб українські організації шукали з нами співпраці. Я говорила про роботу у сфері підвищення кваліфікації викладачів. Уже зараз Міністерство освіти і науки України визнає наші заходи з підвищення кваліфікації вчителів. Але є й інші не менш важливі аспекти нашої роботи. Україна, як європейська держава, ставить за мету реалізацію Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти. І ми сподіваємося, що іспити з німецької мови Гете-Інституту, що базуються на цих рекомендаціях та мають міжнародне визнання, отримають таке визнання і в Україні. Для нас також важливо, щоб ми працювали з високою якістю і пропонували цікаві речі. Тоді прийдуть люди.