Це вам за Бекетова

Коли минулого літа анархісти громили будівлю хімкинської міської адміністрації, серед гасел було таке, що не потребувало пояснень, — «Це вам за Бекетова». Учорашнє присудження Михайлові Бекетову «путінської премії» — це наче до анархістів, коли вони кидали камені у вікна мерії Хімок, приєднався Володимир Путін. Злочинців, які скалічили Бекетова, не знайшли досі. З приводу того, хто це зробив, існує майже залізобетонний суспільний консенсус, одним з проявів якого було якраз те, що камені «за Бекетова» летіли минулого літа саме в ті вікна, в які вони летіли.

Мер Хімок Володимир Стрельченко, як відомо, досі керує своїм містом, а його колега по «Бойовому братерству» (це таке об’єднання ветеранів-«афганців», які обіймають важливі адміністративні посади в Підмосков’ї) і, як заведено вважати, головний заступник — губернатор Борис Громов йде на найближчих виборах першим номером за списком «Єдиної Росії» від Московської області. Багаторічне політичне благополуччя обох не дістало жодних видимих пошкоджень за три роки, що минули після побиття Бекетова. Зараз вони, вочевидь, як і всі губернатори й мери, готуються до виборів і планують забезпечити «Единой России» такий відсоток, якого вона від них чекає, й напевно забезпечать. І, мабуть, варто нагадати, що список партії Громова та Стрельченка очолює Дмитро Медведєв, а Володимира Путіна в цьому списку немає, тому не можна сказати, що Путін, нагороджуючи людину, на якій багато в чому тримається негативний імідж підмосковної влади, вступає в якесь протиріччя сам із собою. Не вступає.

У Путіна зараз у цьому сенсі взагалі розв’язані руки. Усі передвиборчі зобов’язання до грудня покладені на Медведєва, який, судячи з останніх тижнів, приречений мало не щодня зустрічатися з тими, кого колись називали тріумфуючою гопотою, а тепер регулярно перейменовують то на молодих учених, то на «великий уряд», то ще якось. Це команда Медведєва складається із Сергія Мінаєва з Робертом Шлегелем і Бориса Громова з Володимиром Стрельченком, а Путін сам обирає, кому подобатися.

Сергій Пархоменко, якого теж нагородили, висловив припущення, що прізвище Бекетова з’явилося в списку нагороджених завдяки комусь доброму зі Спілки журналістів: уряд попросив скласти «списочок», і Бекетова до нього вписали з добродійних міркувань. Не думаю, що це було так, тобто навіть якщо й вписали, рішення все одно було політичним, і логіка цього рішення — саме політична, а не добродійна.

Я знаю універсальне пояснення будь-якому, навіть найдивнішому, путінському іміджевому жесту: від обіймів з тиграми й катань верхи топлес до ралі на жовтій «Калині» та пірнання за амфорами. Цього пояснення мене навчив один колега з чиновницьким минулим: він багато знає, і я йому вірю. Пояснення звучить так: «Це Ketchum». Мається на увазі американське піар-агентство, що обслуговуюче російську владу й уже п’ять років олюднює Путіна. Не знаю, чи причетний «Кетчум» до випадку з премією для Бекетова, але з погляду олюднення Путіна ця премія — явний успіх. Про цинізм такого нагородження говоритиме якийсь десяток користувачів соціальних мереж, а для решти людей, чимало яких досі, можливо, взагалі не знали про Бекетова, все виглядає зовсім інакше: був у Хімках журналіст, якого мало не вбили невідомі бандити, потім він довго лікувався, й на лікування не вистачало грошей, збирали через «Новую газету», щоб відправити його до Ізраїлю, а потім втрутився Путін, дав премію, мільйон, між іншим, рублів, і тепер Бекетов з переконливого аргументу на тему «а у вас журналістів б’ють» перетворився на черговий рядок у списку людей, яким добрий Путін допоміг: десь між дівчинкою, якій ні в чому було поїхати на ялинку, та бабусею, в якої не було водогону. Це, звісно, і є справжнім цинізмом, але що вже тут вдієш.