«Я хочу ЖИТИ! ДРУЖИТИ! РАДIТИ!»

Наша команда «МоКоЛад» спільно з платформою «Діалог-Євразія» створила в Україні соціальний проект «Хочу ЖИТИ! ДРУЖИТИ! РАДІТИ!». Нам пощастило одного дня познайомитися з талановитим фотожурналістом Євгеном Малолєткою, який тривалий час працював над фотопроектом про дітей з онкозахворюваннями (роботи Євгена було представлено на Фотовиставці «День-2011». — Ред.). «Життєва історія мого друга наштовхнула мене знімати історію про дітей з онкологічними захворюваннями. Мені було складно це робити. Декілька разів я приїжджав до Національного інституту раку в дитяче онкологічне відділення, щоб просто побути з дітьми, поспілкуватися, подивитися. Лише потім я зміг взяти до рук камеру і створити цю фотоісторію», — ділиться враженнями Євген.

Ми запросили Євгена до співпраці, щоб привернути увагу суспільства до проблем і причин онкологічних захворювань дітей в Україні. 26 жовтня, у Всесвітній день усмішки, ми запросили молодь завітати до дитячого онкологічного відділення Національного інституту раку, щоб провести з дітьми цілий день. Ми малювали, складали з конструкторів, спілкувалися, показували власні роботи, розповідали цікаві історії, дарували дітям подарунки. Вони знають назви більшості телевізійних програм і журналістів, акторів, футболістів, літаків, машин. Вони вміють придумувати логічні завдання, складати з конструкторів, створювати нові літаки з картону та запускати їх в небо. Єдине, чого вони не знають, — як складеться їхня доля. Деякі навіть відмовляються вірити, що одного дня їхні мрії про політ у літаку чи можливість відвідати найвідоміші музеї світу таки збудуться. У відділенні онкології на якусь мить зупиняється їхнє життя: вони проходять курс лікування, спілкуючись зі світом тільки через Інтернет, і дуже хочуть повернутися додому. Це діти з Одеси, Луганська, Житомира, Орджонікідзе, Запоріжжя та десятків інших міст нашої держави.

Батьки дітей говорять про те, що найбільша проблема — це, звичайно, фінансування. Лікування безплатне, але ж потрібно й багато іншого. Майже всім доводиться стикатися з побутовими складнощами, адже лікування складне й довге. Медсестри говорять, що лікування дітей триває від трьох місяців до одного року, при цьому біля дитини постійно має хтось бути з батьків або родичів.

«Ми тут уже другий місяць. А маємо пробути близько року. У дитини третя стадія раку. Так, Інтернет каже, що дітей, в яких все добре, — 70%, але це Інтернет. У реальному житті ніхто не може точно сказати, як складеться доля. В усіх є дуже великий ризик. Я спілкувалася з батьками дітей, які вижили, вони підтримують, дають поради. Але, нажаль, є багато й тих, хто не дотягує навіть до закінчення курсу лікування», — розповідає Катерина Подставнича з Луганська, її сину Михайлу — 2 роки і 8 місяців. Михайло ж, усміхаючись, каже: «Я хочу додому, кататися на велисопеді».

Ми можемо встигнути допомогти цим дітям. 7 листопада, о 19:00, у приміщенні міського Будинку вчителя відбудеться благодійний вечір соціального проекту «Хочу ЖИТИ! ДРУЖИТИ! РАДІТИ!». У рамках вечору триватиме благодійний аукціон: лотами стануть розмальовані дітьми футболки та складені ними конструктори. Ви також зможете ознайомитися з фотовиставкою Євгена Малолєтки. Ми із задоволенням чекатимемо на вас, а також висловлюємо подяку за підтримку медіапартнерові проекту — газеті «День»! І пам’ятаймо, що кожен із нас здатний своїми зусиллями змінити багато речей у цьому світі.