Перегнули палицю

З 28 жовтня Нацбанк дарував, пардон, повернув громадянам України право продавати банкам іноземні грошові знаки без ксерокопіювання паспортів. Що можна сказати із цього приводу? Схоже, хибно й надто широко трактована незалежність українського Нацбанку починає дратувати наших громадян, що в ідеалі могло б навіть привести до певного скорочення «вільностей» для державних банкірів. На таку думку наводить міні-епопея з так званою резидентацією (інакше — паспортизацією й ідентифікацією) валютообмінних операцій (див. «День» за 6 жовтня). Вона викликала шквал критики як у ЗМІ, так і безпосередньо біля банківських віконець. Пересічні люди не розуміють, а точніше чудово розуміють, кому й навіщо знадобилися отримані явно в обхід закону ксерокопії паспортів. Більшість переконана: вони знадобляться потенційним шахраям. Дехто побоюється фальсифікацій під час найближчих парламентських виборів.

Хвиля невдоволення, мабуть, докотилася й до стін Нацбанку, де зазвичай не дуже завзято реагують на критичні зауваження. Цього разу там вирішили все-таки дещо спростити валютообмінні операції: здати валюту тепер можна без ксерокопіювання паспорта. (Але касир все одно запише у квитанції ваші дані.) А щоб придбати валюту в банку, вам треба буде не лише пред’являти паспорт, а й змиритися з його копіюванням. Відповідна постанова НБУ від 11 жовтня була зареєстрована Мін’юстом 20 жовтня. І все одно в Нацбанку нарекли ці послаблення тимчасовим заходом, що є чинним з 28 жовтня 2011 року до 1 вересня 2012 року.

Чого добилися, запровадивши ксерокопіювання паспортів? Штучне гальмування попиту на валюту, на жаль, стало одним з приводів для подальшого зниження рейтингів влади. Це спричинило в неї певне занепокоєння. До ЗМІ навіть потрапив лист міністра юстиції Олександра Лавриновича до голови Нацбанку Сергія Арбузова. У ньому міністр погрожував скасувати державну реєстрацію постанови НБУ про зміну правил купівлі-продажу готівкової валюти. Нацбанку пропонувалося скасувати копіювання паспортів, оскільки він, усупереч зареєстрованій у Мін’юсті інструкції, «фактично змінив механізм здійснення валютообмінних операцій», що не передбачав такої міри.

Але, як бачимо, Мін’юст не реалізував своєї загрози. Швидше за все, річ у тім, що монетарній владі вдалося схилити на свій бік Президента країни. Щоправда, виступаючи на одному з телеканалів, Віктор Янукович зазначив, що НБУ «трішки перегнув палицю», створив незручності для громадян. «Але ми побачили, як за тиждень майже на 500 мільйонів менше стало обміну валюти», — сказав він потім. І навіть узяв НБУ під захист: «Коли Національний банк відчув, що почали вивозити валюту з країни й у великих обсягах використовувати різні схеми, центри конвертацій — ви про них багато чули, були цілі бригади, що міняли цілодобово гривні на валюту, валюту пакували й вивозили, — треба було щось робити». Президент погодився, що є й негативні наслідки такого рішення НБУ. «Але ми зобов’язані захищати наші національні інтереси», — резюмував він. А хто захищатиме інтереси й конституційні права громадян, зокрема й від самодіяльності, а точніше свавілля чиновників?

Невже загроза фінансам настільки велика, що задля спроб її уникнути (ще невідомо, чи стануть вони успішними) треба було йти на відверті порушення законодавства? Адже насправді ще в кучмівському Декреті «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19 лютого 1993 року (саме на нього як на законодавчу базу своїх новацій посилається НБУ) немає жодного слова про паспорти, про документи, що засвідчують особу, про їх копіювання. Пункти 3 і 4 статті 6 цього декрету надають право як резидентам, так і нерезидентам України продавати й купувати валюту за допомогою банківських установ. Нацбанку ж дозволяється «видавати в межах, визначених цим декретом, обов’язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України». Цікаво, на якій же тоді підставі Мін’юст реєструє, по суті, незаконні акти?

Екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник (він днями визнав, що є автором згаданого декрету) говорить: «Для чого паспорт при обміні валюти? Давайте ще автобіографію змусимо писати. Валютний ринок України був одним з найкращих у Європі. Не треба туди лізти. Єдине, чого там бракує, — довіри».