Чи може локальна невдячність мати наслідки для усієї держави? Чи вдалося нам виправити власну систему координат, спотворену роками бездержавності? Хто був союзником українців у наші найтяжчі часи? Відповідь на ці питання і намагається дати «День вдячності» – ще одна стратегічна книга «Дня». Презентація новинки відбулася в Палаці мистецтв, конференц-зала якої заледве вмістила всіх охочих послухати про книгу, які задовго до початку почали збиратися поруч.

«РЕКОМЕНДУВАТИМУ ВИДАТИ ЦЮ ПЕРЕДМОВУ ОКРЕМИМ ТИРАЖЕМ»

«Ця книга - продовження однієї з тріад, яку розробляє «День» – знання, пам’ять і вдячність. Вони наполегливо плекаються газетою у нашому суспільстві вже протягом довгого часу», – розпочала модераторка зустрічі директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка» Ірина КЛЮЧКОВСЬКА. Як вона зазначила далі, до цієї праці, зокрема створення книги, залучені «інтелектуальні Еверести» – одні з найвідоміших вчених, чудова художниця Анна Гаврилюк, яка майстерно втілила задум у символічному й глибокому оформленні.

Утім, ясна річ, ця книга була б неможливою без Лариси Івшиної, головної редакторки газети «День», авторки задуму «Дня вдячності». Тож, справді, уже традиційне «Слово до читачів» – це той «набір ключів», які необхідні, щоб максимально повно зрозуміти ідеї книги. «Коли я прочитала цю передмову, яку, безсумнівно, можна розібрати на цитати, де є глибокий аналіз, закладені глибокі смисли, подумала, що її повинен прочитати кожен школяр, кожен студент. Я особисто і від імені інституту, який представляю, буду рекомендувати видати цю передмову окремим тиражем і дати її в кожну школу, кожен університет для вдумливого прочитання. Лише після її прочитання ми всі з вами зможемо заглибитися у справжні глибини цієї книги», – акцентувала Ірина Михайлівна.  

Можна стверджувати, що не тільки передмови, а й виступи Лариси Олексіївни є компасами для формування векторів для розуміння стратегічних задумів газети. «Звісно, кожного року книга видається невипадково. Це частина стратегії газети «День» з перенавчання нашого суспільства. Бо ми ще досі живемо в тому, що було вироблено за нас і ще в минулій системі координат. Тому «День вдячності» – це більше, ніж книга, але, звісно, менше, ніж енциклопедія. Мені хотілося, щоб ця новинка «Дня» стала першим кроком у напрямі великого руху подяки. Бо ми не зовсім добре собі уявляємо, скільки приємного і важливого чекає нас на шляху «розкопок» – кого ж нам вшановувати і кому найбільше дякувати», – поділилася Лариса ІВШИНА.

«Я вважаю, що невдячність – це найгірша рабська риса. Це говорить про наш стан, наскільки глибоко ми думаємо, відчуваємо. Минулого року ми представляли книгу «AVE»: історія Скоропадського – найбільш виразний приклад довгої невдячності української історії. Чому ті, хто створює державу, у нас забуті? А ті, хто її, може, з кращих намірів, але розвалили – згадуються? – аналізує Лариса Івшина. – Я переконана, що сума невдячностей є запорукою неуспішності країни. Згадаймо вражаючий приклад Феофана Прокоповича щодо свого патрона, учителя Івана Мазепи. Це випадок локальної невдячності, який розвернув нашу історію. І я знаю такі приклади з 90-х років. Чи це лікується? Думаю, так: завдяки правдивим знанням, культивуванням чесної пам’яті і обов’язково діям».

«ПЕРЕТВОРЕННЯ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ – ПРАВИЛЬНИЙ ІНСТРУМЕНТ»

Одною з таких дій і є книга «День вдячності». Упорядник видання, редактор газетної рубрики «Історія і «Я» Ігор СЮНДЮКОВ переконаний: «Вдячність – це світоглядний важіль. Переконаний, що він дозволить перетворити Україну докорінним чином. На жаль, ми бачимо, що ні зміна влади, ні славетні закони – ще не дають змоги витягнути нашу країну з прірви. А ось перетворення суспільної свідомості – це і є той правильний інструмент. У передмові Лариси Олексіївни дуже правильно зазначено, що наша проблема не стільки корупція, безвідповідальність найвищих чиновників. А в тому, що в нас мільйони людей переконані, що вони нічим і нікому не зобов’язані, а їм зобов’язані всі. І дякувати немає кому й нема за що, а їм повинен хтось служити. Це суспільно небезпечний чинник. Саме тому сподіваюсь, що наша книга зможе виправити цю ситуацію».

Для такого твердження є вагомі підстави, адже в книзі представлена ціла низка постатей, кожна з яких здійснила вагомий внесок, щоб Україна вистояла протягом усіх цих часів, адже, як слушно зазначила Лариса Івшина, у ХХ ст. через Голодомор Україна просто могла перестати існувати. І такі страшні передбачення робив італійський консул Граденіго у своєму листі Муссоліні.

«Вдячність – одне з найкращих людських почуттів. На жаль, далеко не всі люди його культивують... Книга дає змогу по-іншому поглянути на нашу історію і зрозуміти, що насправді є чимало людей, які не були українцями, в їхніх жилах не текла українська кров, але вони чимало зробили для нашої землі. Серед них Рональд Рейган, Гійом де Боплан, Гарет Джонс, Джон Маккейн, патріарх Варфоломій, папа Римський Іван Павло ІІ, Маргарет Тетчер… – зазначив професор Національного університету «Острозька академія», автор статей у книзі Петро КРАЛЮК. – Книга дає можливість по-іншому поглянути не тільки на нашу історію, а й на сьогодення, бо є низка статей, які стосуються наших сучасників».

«ГОЛОСИ, ЯКІ МАЮТЬ НАС ПІДСИЛЮВАТИ»

Для декого історія роботи над проєктом є глибоко особистісною. Батько Анни ДАНИЛЬЧУК, проректорки Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, народився в Буенос-Айресі, тож її стаття в книзі присвячена Енріке Мартінесу Кодо. У 1959 році Енріке в одній із аргентинських газет прочитав новину про те, що в СРСР засуджено 5 представників УПА. І зацікавився цим – так і виник його інтерес до України.

«Я думаю, що значно краще було б, коли б кожен з нас починав свій день, рік зі списку людей, яким ми можемо бути вдячними. І ця вдячність, яка з’являється в нас, важлива і для людей, яких з нами немає, і щодо тих, хто поруч з нами. Це не просто інформація, розповідь, це ті голоси, які мають нас підсилювати. Мені здається, що це можна порівняти з тим, як, заблукавши в якомусь тоталітарному лісі, хочеться почути чийсь голос, щоб вийти з цієї темряви. Цих голосів у нас було дуже багато. Я впевнена, що їх буде ще більше, і ця книга отримає продовження», – наголосила Анна Леонардівна.

«Є ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИЙ ВПЛИВ ЦІЄЇ КНИГИ»

До того ж особливість газети «День» у тому, що це завжди симбіоз наукового досвіду й молодих сил – учасників Літньої школи журналістики газети. «Я приклад – ще одного «продукту» газети «День». Тобто вона не тільки випускає газету, книги, а й виховує молодих людей. Більше того, є ті, кому вона допомагає віднайти свою ідентичність. Тому що так склалося, що я народилася в Москві. Повернулася в Україну, пішла в російськомовну школу. Тоді я думала, що українська культура — це хуторянське, нецікаве. Бо нас виховували в чужій ідентичності. З якогось моменту моя мама почала читати газету «День», її книги. Я пам’ятаю, коли мені було дев’ять років, то вперше мама розказала мені історію Гарета Джонса. Я вихована на статті Джеймса Мейса «Повість про двох журналістів». І от тепер одна з моїх статей – стаття про Гарета Джонса. Тож, виходить, що я її обмірковувала більше десяти років», – розповіла Олександра КЛЬОСОВА, студентка КНУ ім. Тараса Шевченка, випускниця ЛШЖ «Дня»-2017.

Інша учасниця Літньої школи, тепер журналістка газети Марія Чадюк, якій випала честь стати співупорядницею книги, зазначила: «Кожна книга газети “День” — це стратегічний задум. По-перше, ця книга — це етичний обов’язок українців, і спасибі газеті «День», що вона називає імена тих, кому ми повинні бути вдячні. По-друге, вдячність — пам’ять, яка додає нам сил. Тому що коли ми читаємо історію Нансена, який рятував українців від голоду, Лоутона, який казав, що Україна має бути з Європою, Енгеля, який написав першу наукову працю з історії України (що визнавав ще Грушевський), то ми розуміємо, що навіть у найтяжчі часи, коли була інформаційна блокада, все одно були люди, котрі були з нами. Мені особисто це додає багато надії і сил. Крім того, є зовнішньополітичний вплив цієї книги. Ми стали сильними й хочемо подякувати тим, хто був з нами у складні часи. Це хороший привід для діалогу оновленої України зі світом, бо, як на мене, подякувати — це один з найкращих способів почати діалог і шукати нових союзників».

ЛЮДИ, ЯКИХ МАЄ ЗНАТИ ВСЯ КРАЇНА

Загалом, напевно, найважливішою рисою цієї презентації стало тепло від вдячності, яка переповнювала усіх. «Я страшенно щаслива і завжди дякую за роботу над проєктом «Україна Incognita». Бо попри всі складнощі це дало мені неймовірну насолоду познайомитися з винятково талановитими, розумними, мужніми людьми. Говорити правду, часто всупереч мейнстріму, – це справжня мудрість інтелектуальних людей. Зокрема, ми чули виступ двох істориків, які здійснили фундаментальний внесок, щоб книга «День вдячності» була дуже ґрунтовною з наукового погляду – Юрія Терещенка і Тетяни Осташко (відеозапис із їхніми зверненнями демонструвався під час презентації – авт.). Їх, як і свого часу Сергія Борисовича Кримського, повинна знати вся країна, читати всі думаючі люди, – поділилася Лариса Івшина. Так само була висловлена подяка й іншим авторам «Дня», зокрема Володимиру Панченку – «інтелектуальному партнеру задумів газети «День», а також усім тим, хто підтримав видання книги гривнею, зокрема і через попереднє замовлення.

Символічним підсумком розмови стали слова Лариси Івшиної: «Нам потрібно посилювати все краще, що є в українському народі. Витісняти світлом темряву. І не втомлюватися нести світло»

ВРАЖЕННЯ

«ОСТАННІ П’ЯТЬ РОКІВ «ДЕНЬ» –  МОЯ МЕТОДИЧКА»

Оксана ЮРИНЕЦЬ, депутатка Верховної ради України VIII скликання:

– Сьогодні день, коли можна говорити «дякую» дуже голосно, бо це організувала газета «День». Останні п’ять років – це була моя методичка. «Корону» я прочитала дуже швидко, «AVE» – так само. Я знаю, що мої колеги у світі, які вболівають за Україну, вивчають українську. Мені здається, що це дуже добре, бо ми можемо дарувати їм ці книжки. Сподіваюсь, що з часом їх вдасться перекласти, щоб поширювати цей інформаційний простір далі. Завдяки «Дню» ми кожного дня маємо ковток свіжого повітря. Лариса Івшина робить дуже важливу справу. І коли шість президентів змінилися, вона є, а значить, Україна теж буде.

«ПРИКЛАД ДОСКОНАЛОСТІ»

Володимир ЗАЛУЦЬКИЙ, керівник відділу молодіжної політики та питань соціального розвитку Національного університету «Львівська політехніка»:

– Це глибинна для кожної душі, ще християнська риса — вдячність. Але в радянські часи про неї мало згадували, вона була практично забутою. Тоді вважалося, що дякувати не потрібно. Але зараз ця цінність відновлюється, зокрема й завдяки газеті «День». Для мене її проєкти – завжди є великим рухом уперед, з великою майстерністю. І газету «День» я вважаю прикладом досконалості.

«МЕНІ ДУЖЕ ПОДОБАЄТЬСЯ СЕРІЯ «УКРАЇНА INCOGNITA»

Денис ЧИК, літературознавець, доктор філологічних наук:

– Бібліотека газети «День» – прекрасна. Мені дуже подобається серія «Україна Incognita». Лариса Івшина робить надзвичайно важливу справу щодо просування точок дотику між українською та європейською цивілізацією. Мене, як літературознавця, цікавить компаративний аспект. І газета в цьому плані робить дуже важливу просвітницьку роботу. Звичайно, і сама газета потребує особливої уваги. Я ще не читав «Дня вдячності», але погортав. Як на мене, це збірка, яка представляє глибоку українську інтелектуальну прозу, звичайно, публіцистичного ґатунку.

«ДУЖЕ ВАЖЛИВОЮ Є ТЕМА ЕЛІТИ, ЯКУ ПОРУШУЄ «ДЕНЬ»

Юрій ЦИМБАЛ, доцент кафедри автоматизованих систем управління Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій Національного університету «Львівська політехніка»:

– Читаю газету дуже давно, з 90-х років. З книжок маю «Екстракти» і декілька щорічних, які видаються, починаючи з «Україна Incognita», щоправда, російською, бо українською вже розпродали. Тож дуже добре, що ці книжки час від часу перевидаються, тобто є можливість у читачів докупити те, що було пропущено. Книжки дуже цікаво й позитивно впливають на розуміння української історії віддавна і дотепер. Дуже важливою є тема еліти, яку порушує газета «День». Насправді всі ці історичні розвідки мають вплив на розуміння сучасного стану політики, відносин між державами. Щодо «Дня вдячності» — вона надзвичайно пізнавальна. Треба віддати належне людям, які, як наприклад, як де Боплан, залишили нам погляд на Україну збоку, водночас із зацікавленням.

«РИСА ЛИШЕ СИЛЬНИХ ЛЮДЕЙ І НАЦІЙ»

Ольга КРИСА, студентка ЛНУ ім. Івана Франка, випускниця ЛШЖ-2018:

– Ще від початку знайомства з газетою «День» захоплююсь рубрикою «Історія і Я». Зізнаюсь, особливу любов маю до публікацій Ігоря Сюндюкова. У своїх матеріалах йому вдається вкладати важливий зміст у цікаву форму.  

Та це, в принципі, стосується усієї газети «День». Їй, одній з небагатьох, вдалося зберегти і продовжувати нести основне – сенси. Від початку свого існування газета намагається  формувати свого читача.  Вона дає йому якісний контент, потрібну систему координат і водночас простір для роздумів та аналізу. Відтак формує читача озброєного знаннями та, що тепер украй важливо, з історичною пам’яттю. Людину з сильним духом, яка горда за своє.

А ось тепер «День» вчить свою аудиторію вдячності. Цього, напевно, навчити ще важче, аніж спровокувати людей думати. Утім, лише після того, як ми навчимось  дякувати і будемо робити це щиро, – тоді зможемо відпустити минулі образи  і розвиватися. Пам’ятаймо, вдячність – риса лише сильних людей і націй. І «День» вкотре  нам про це нагадує.

Нагадаємо, придбати новинку «День вдячності» та інші книги «Дня», наші «Маршрути № 1» і оформити передплату на газету можна на стенді № 306 в усі дні роботи Форуму. Або ж у магазині на сайті «Дня» https://day.kyiv.ua/uk/library