Ця стрічка стала кінорежисерським дебютом Катерини Степанкової, яка також є співавтором сценарію. Картина розповідає про поїздки Ади Миколаївни з колегами-акторами в зону АТО (ООС), спілкування з бійцями, які боронять нашу землю і мешканцями Донеччини, що через різні обставили лишилися жити на лінії вогню, де війна постукала в їхні двері, принесла біль і втрати… За словами К. Степанкової, матеріалу у  їхній творчій команді є ще дуже багато, але «Вітер зі Сходу» охоплює конкретний період з 2014 по 2019 роки.  У фільмі документальні зйомки поєднані з театральними фрагментами, уривками з імпровізованих концертів, а також  йде розповідь про війну без ретуші,  підіймається таке важливе  питання -   чи має право митець лишатися осторонь гарячих подій, які нині відбуваються в його країні?
Представляючи картину, кінокритик Сергій Тримбач нагадав, «приказку «Коли гримлять гармати – Музи мовчать!». Це не зовсім точно. Ми знаємо з історії, що коли йде війна, то мистецтво і люди мистецтва не можуть мовчати. Документальна стрічка «Вітер зі Сходу» про те, як митці прагнуть очистити людські душі, брутально опущені на дно війни…  Попри те, що картина  документальна, в ній є чимало ігрових моментів, відтворення  фрагментів театральних вистав і концертів. Особливість монтажу - стики театрально-ігрового та документального практично не помічаються. У головній ролі – Ада Роговцева. Спасибі за все, вам дорога Адо Миколаївно! Хай сил і натхнення вистачить вам ще на багато літ і безліч ролей. І хай славна родина береже вас і себе. Сім‘я Роговцевої-Степанкова це теж надзвичайно талановитий витвір, бережи вас всіх Бог»!
У картині, крім Ади Роговцевої, Катерини Степанкової, знялися провідні українські актори, зокрема, Лариса Руснак, Ахтем Сеїтаблаєв, Світлана Орліченко та інші.
Цей фільм бентежить душу, після деяких кадрів, коли бачиш руїни замість будинків і чагарники замість садків, випалену землю, то навертаються сльози… Дуже емоційні моменти коли  щиро радіють бійці і прості люди з Донецького краю, які опинилися на лінії вогню, хвилинам тиші і можливості почути й побачити улюблену актрису, зірку кіно і театру, яка  не змогла лишитися у стороні у час  війни, розв‘язанної російськими загарбниками. З екрану видно, як блищать очі поранених у шпиталях, і наших вояків з передової, які відчувають тепло, що дарують своїм мистецтвом Роговцева разом із акторським десантом… А коли пішли титри картини, то зал вибухнув оплесками і всі присутні встали. Цю стрічку обов‘язково треба побачити бо це зафільмовані миті нашої історії, яка ще не скінчилася. Прем‘єра «Вітра зі Сходу» намічена на осінь, а у планах знімальної групи зробити ще й телеверсію.  Рецензію на фільм читайте у найближчих числах «Дня».

Після кінопоказу Ада Миколаївна розповіла про момент, який її дуже схвилював: «У картині є фрагмент, коли ми виступали у селі, де лишилось всього 58 людей. Їм, по списку, привозять по буханці хліба. І ці золоті глядачі вирішили мене віддячити за виступ і винесли на рушнику хліб… Я запитала, а кому ж не буде буханки? Поцілувала ту хлібину, і вони були вдячні, що не взяла її… Нам, тут, важко уявити, що сьогодні хліб люди отримують по списку, магазинів у селі немає, про людей фактично забули… і велика подяка  командиру батальйону, який, як волонтер, щоденно привозить місцевим мешканцям хліб, щоб вони не померли з голоду. Уявіть – хліб по спискам! Навіть не по карточкам, як колись було, а з рук у руки…
Я часто їжджу на фронт і хочу сказати: поки ти не обняв того солдата, не заглянув йому в очі і не почув, як він захлинаючись розповідає про свої мрії, - ти нічого не знаєш про війну…
Я не знаю скільки мені ще відпущено (84 роки – це вже не день народження, а чорті що), навіть на екрані видно, що не довго, але  хочу набутися зі своїми рідними, тими кого люблю, ціную… І скільки часу ми б не були ще разом – це дуже мало! Стоячи тут на сцені Будинку кіно, щиро кажу – благословляю вас з висоти свого віку, з того, що я знаю, а головне з того, що не розлюбила і ніколи не розлюблю людей добрих,  із щирим серцем, з відкритою душею, батьків, які дали мені життя,  своїх дітей, яким ми з Костем Петровичем Степанковим дали життя, онуків, правнучку… Дуже хочу  хай всі живуть у мирі, злагоді і здоров‘ї, а ще без страху. Хай у серці кожного не вмирає вдячність до тих, хто нас сьогодні захищає, кому важче, кому страшно, хто переборює свій страх. Слава Героям»!
Аду Миколаївну обожнюють глядачі різного віку за талант, щирість, принципову громадянську позицію. Іменинницю завалили букетами квітів, бажаючи здоров‘я, наснаги, мріючи побачити її ще у багатьох нових фільмах і виставах. До речі, відпочивати у ці спекотні дні актриса не збирається.  18 липня у Великому залі Національної музичної академії України відбудеться вистава “Свідоцтво про життя”. В основі постановки - автобіографічна книга Ади Миколаївни  про її долю, людей, з якими їй випало щастя  працювати і спілкуватися,  про театр, акторські університети… Кожен учасник  вистави не тільки актор, а й втілює цілу низку образів і ролей: знаменитих артистів і просто невідомих людей, які проходили крізь життя великої актриси нашої сучасності. Це тепла розмова, авторський гумор та світлини і відео- з особистого архіву Ади Роговцевої.