Перших відвідувачів ювілейного форуму, що традиційно відбувається в приміщенні Мистецького Арсеналу, одразу ошелешують масштаби: 20 тисяч квадратних метрів виставкових площ та понад 200 митців. Їхні роботи розташувались в межах трьох великих блоків («DIALOGIA. Українське мистецтво в часи без назви», «Музейне зібрання. Українське сучасне мистецтво 1985—2015 рр. з приватних колекцій» та  в межах окремого блоку з близько двадцяти спецпроектів від галерей та художників).

Вперше з 2012 року Мистецький Арсенал задіяв обидва своїх поверхи: якщо на першому представлений переважно живопис та меншою мірою скульптура, то потрапивши на другий, гості форуму поринають у світ вигадливих інсталяцій. Тут у ролі мистецьких об’єктів постають прикріплені до стіни пластикові стільці, зарослі мохом старі кросівки й підвішена до стелі куртка у світлі прожекторів. Як трактувати таку творчість й чи трактувати якось взагалі кожен вирішує для себе сам. «Сприймаю сучасне мистецтво як наївна дитина, з «великим очима» і не аналізуючи: «Ой, класно!» Саме такий підхід імпонує мені найбільше, — ділиться думками ведуча програм «Українського радіо» Галина Бабій. — Якщо ж стежиш за художником давно, можна спробувати осмислити його розвиток чи навпаки — деградацію. Мистецький Арсенал — це своєрідний епіцентр сучасного мистецтва в Україні. Імпульси, які виникають тут, розходяться всією країною».

ВІДНЕДАВНА У КРАМНИЦІ МИСТЕЦЬКОГО АРСЕНАЛУ МОЖНА ПРИДБАТИ ВИДАННЯ З БІБЛІОТЕКИ «Дня». ПОКИ ЩО НАЙБІЛЬШИЙ ПОПИТ — НА АНГЛОМОВНУ «UKRAINE INCOGNITA. TOP-25»
 

ЕПОХА «БЕЗ НАЗВИ»

За словами організаторів, одна з головних інтенцій цьогорічного ART-KYIV Contemporary — показати шлях, пройдений сучасним мистецтвом в Україні з кінця 1980-х — початку 90-х, коли все обмежувалось невеличкими галереями та групою ентузіастів-митців, і до наших днів, коли contemporary art став привабливим інвестиційним полем для сотень колекціонерів, а на художні виставки вважають за свій обов’язок прийти політики, бізнесмени та інші сильні світу цього. Таким чином ART-KYIV Contemporary відтворює своєрідний символічний музей українського сучасного мистецтва, що йому поки що не судилося постати у власних стінах. Поруч із масштабними інсталяціями сучасних художників тут можна побачити мінімалістичні, але сміливі для свого часу (кінець 1980-х) малюнки Олександра Гнилицького, створені за допомогою звичайного маркера. «З цікавістю та ностальгією розглядаю вже здавалося б давно забуті твори, — розповідає художник Олександр Ройтбурд. — Роботи Гнилицького не бачив, мабуть, близько 20 років — пам’ятаю, як ми сиділи на підлозі і я розглядав папку з цими малюнками. Приємно знову побачити їх у виставковій залі».

 НА ТЛІ КАРТИНИ ОЛЕКСАНДРА ДУБОВИКА

Концептуалізувати сучасне мистецтво, з’ясувати домінантні тенденції, форми та теми непросто — в силу властивого йому радикального плюралізму. «Минули ті часи, коли можна було говорити про якийсь мейнстрім, — вважає один з кураторів форуму, відомий мистецтвознавець Олександр Соловйов, який у день відкриття саме відзначав свій день народження. — Сьогодні кожен може дозволити собі мати власну точку зору. Тут на ART-KYIV Contemporary, зокрема в межах «Музейного зібрання», ми прагнули передусім певним чином зафіксувати пройдений етап. Водночас на другому поверсі Мистецького Арсеналу постав експериментальний майданчик. Більшість робіт, представлених тут, створено спеціально для цієї виставки — навіть сьогодні робота над ними триває. Саме тому ми назвали цей проект «мистецтвом в часи без назви». Йдеться про живу форму, про мистецтво, яке ще перебуває у процесі створення».

ПРОТЕСТ ПРОТИ ПРОТЕСТУ?

На думку Олександра Соловйова, мистецький процес в Україні впродовж останніх років значною мірою був пов’язаний з соціальною критикою. «Таке мистецтво існує у світі слів та понять, у світі критичного дискурсу — візуальна виразність відходить для нього на другий план, — пояснює куратор. — Йдеться про своєрідне продовження політичного життя — художник прагне бути з народом, у гущі соціальних подій. Нагадаю, що покоління митців, яке прийшло після розвалу СРСР, навпаки виступало з свідомо асоціальних та аполітичних позицій — це була відповідь на ідеологічні утиски радянської епохи. На зміну гнітючим обмеженням в СРСР прийшли часи повної свободи і водночас... байдужості суспільства щодо мистецтва — роби що хочеш, ніхто тобі не заборонятиме, але підтримувати не будуть теж. Сьогодні ж, в десятиліття двох Майданів, художники знову більш комфортно відчувають себе не в тиші власних майстерень, а на вулиці. В нинішні часи тотального протистояння, в епоху Bellum omnium contra omnes (лат. «війни всіх проти всіх») «к штыку приравняли перо» — відповідальність за художнє висловлювання зростає. Тепер мистецтво може не лише не сподобатись — неприємні для художника наслідки можливі й у цілком фізичній площині. Питання про здатність суспільства сприймати художні висловлювання зараз постає гостро як ніколи. Український тренд співпав тут зі світовим. На міжнародному рівні голосно прозвучали два вітчизняних творчих об’єднання: група РЕП (Революційний експериментальний простір) та «SOS-ка» з Харкова. Нещодавно вони теж відзначили десятирічний ювілей. Своїм проектом «DIALOGIA» в межах ART-KYIV Contemporary ми хотіли підкреслити, що оберігаючи самобутність власного Я, необхідно також вміти дослухатися до Іншого».

 НЕ ВСИДІТИ НА ЖОДНОМУ...

Однак навіть згадані митці, на думку Олександра Соловйова, вже зазнали «музеєфікації». Саме тому нинішня епоха «чекає наступної епохи», що замінить її. «Мають з’явитися нові художники й нові тенденції, — вважає куратор. — Але які саме вони будуть — сказати складно. Нині чимало авторів вже втратили цікавість до теми протесту та прямої дії. Можливо, вони знову повернуться до важливості власне творення, до пріоритетності естетики щодо етики».

Форум художніх проектів ART-KYIV Contemporary триватиме у Мистецькому Арсеналі до 10 жовтня. Вартість вхідного квитка — 50 грн (у будні дні), 60 грн (у вихідні).