«Взагалі не очікував, що в Україні таке буде. Не очікував, що приїдуть ветерани з Америки та Польщі, що це приверне стільки уваги. Сподіваюсь, будемо на рівні. Дуже хочеться, щоб в Україні був такий самий забіг, як і у Сполучених Штатах (йдеться про знаменитий Марафон морської піхоти. – Ред.). Хочеться, щоб Україну бачили на світовій арені – не як країну, яка щось десь просить, а й щоб розуміли, що ми є, ми сильні і ми можемо», - ветеран війни на сході України Олександр Попруженко ділиться очікуваннями від забігу.

Поруч із Олександром стоїть Микола Левчик, його напарник під час бігу. Оскільки Олександр через поранення втратив зір, на дистанції йому потрібен помічник, гайд, з яким вони тримаються разом за допомогою мотузки. Кількома днями раніше Олександр посів третє місці в абсолютному заліку на Кубку України зі скандинавської ходьби, наприкінці жовтня поїде до Вашингтона представляти країну на Марафоні морської піхоти і ось зараз біжить десять кілометрів на спеціальному забігу в Києві.

З БЛАГОДІЙНОЮ МЕТОЮ

На 9-му Wizz Air Kyiv City Marathon, який пройшов у столиці 7 жовтня, вперше була доступна дистанція для ветеранів війни. Забіг «Гордість нації: ветеранська десятка» бігова ліга Run Ukraine, що організовує марафон, започаткувала разом із Національною радою спортивної реабілітації захисників України, за підтримки Уповноваженого Президента з питань реабілітації поранених учасників АТО Вадима Свириденка (про ініціативу «День» розповідав у матеріалі «Гордий» старт», №153 за 29 серпня).

На дистанцію вийшло близько 150 українських ветеранів, ще 100 учасників – діючі військові, також долучились ветерани зі Сполучених Штатів і Польщі. За словами Вадима Свириденка, спочатку вони провели спільне тренування, а напередодні забігу відпочивали, спілкувались тощо – така техніка підготовки до довгих забігів. «Близько 300 людей біжать десять кілометрів, вшановуючи українську армію, хлопців які сьогодні беруть участь в ООС, тих, хто загинув у бою або бореться у шпиталях зі своїми ранами», - додає Вадим Свириденко.

Символічно, що забіг пройшов за тиждень до Дня захисника України. Учасники «Ветеранської десятки» бігли від Майдану Незалежності до Національного музею історії України в Другій світовій війні та назад.

Проект «Гордість нації», частиною якого став забіг  і який проводить Національна рада спортивної реабілітації захисників України, також включає збір коштів на допомогу військовим з онкологією. «Сьогодні це велика проблема. Відповідні програми від МОЗ не розроблені, і гроші, зібрані завдяки такому фандрейзингу, ми передамо тим, хто зараз бореться з онкологією. Нам відомо про п’ять таких хлопців, вони у шпиталях, серед них є і мої друзі, - коментує Вадим Свириденко. – Таку державну програму треба розвинути, можливо, створити єдиний медичний простір. Бо це проблема не тільки АТОвців, вона загальна, від неї страждає багато людей».

А щодо дистанції Вадим зазначає, що це пілотний проект, який хочуть розвивати, щоб у майбутньому ветерани бігли не лише десять кілометрів, а й повний марафон – понад 42 кілометри. Охочі вже є.

ТРЕНУВАННЯ ЗА ІНДИВІДУАЛЬНИМИ ПРОГРАМАМИ

Серед учасників забігу - Віктор Шевченко, який служив у батальйоні «Донбас». Він воював у 2015-2016 роках, його підрозділ знаходився у секторі «М», це зокрема Маріуполь, Гранітне, Старогнатівка, Зайцеве. Зараз Віктор працює у комунальній бюджетній установі «Київський міський центр допомоги учасникам АТО», тож сам займається соціалізацією військових, які повернулись з фронту.

«Я не спортсмен, але бігати люблю, - усміхається Віктор. - Мені без бігу нудно! Це доволі складний вид спорту, як на мене, він потребує доволі міцного  характеру, навіть кує характер».

Наталія Крушинська допомагала військовим готуватися до «Ветеранської десятки», також вона працює з командою, яка наприкінці жовтня поїде на міжнародні змагання «Ігри нескорених». Взагалі, розповідає Наталія, щовівторка о 18:30 на території спорткомплексу «Олімпійський» проводяться тренування для ветеранів, це така реабілітаційна програма. «Ми враховуємо індивідуальні особливості кожного ветерана, добираємо реабілітаційну програму для кожного. Наші тренування тривають близько години, плюс поки усі зберуться, перевдягнуться. Навіть якщо ти не підготовлений, можеш зробити з нами певні вправи. Є і більш підготовлені спортсмени, і менш, але можна тренуватися усім разом, - пояснює тренерка. - Ми намагаємося вводити новації, шукати щось нове у реабілітації. У нас не спорт вищих досягнень, радше – спорт як реабілітаційна програма».

ГОСТІ ЗІ ШТАТІВ

На марафон приїхала Енн Хьюз з Фундації Об’єднаних збройних сил (Allied Forces Foundation), британсько-американської благодійної організації, яка допомагає пораненим, хворим і травмованим військовим і ветеранам. Про «Ветеранську десятку» у фонді дізнались від генерал-майора ЗСУ у відставці Володимира Гаврилова, який координує участь українців у Марафоні морської піхоти. Цей візит – ще й можливість представити велику міжнародну фундацію в Україні, допомогти місцевим ветеранам.

Енн розповідає, що після «9.11» (так у Сполучених Штатах називають терористичну атаку на Всесвітній торговий центр 11 вересня  2001 року) в Америці змінилось ставлення до військових. До цієї трагедії були, по суті, окремо військові і цивільні, після – між ними з’явилось більше розуміння, люди захоплюються військовими.

Allied Forces Foundation робить великий акцент на реабілітації ветеранів через спорт. «Ми прагнемо дати людям більше впевненості, що якщо вони бігають, то можуть подолати травму. Фізичні вправи допомагають людині з рештою проблем», - стверджує Енн.

У забігу бере участь Едмонд Макдональд зі Сполучених Штатів. Він прослужив у Військово-морських силах США 19 років, три місяці і дев’ять днів, з 1988-го по 2007-й, а коли вийшов у відставку, вирішив підтримувати ветеранів по всьому світу, зараз працює у такій організації. За словами Едмонда, у Штатах проводиться багато ветеранських змагань з адаптованого спорту, деякі види активностей для України доволі незвичні, наприклад, серфінг і вейкбордінг, тобто комбінація серфінгу, сноубордингу, скейтбордингу і водних лиж.  

«СПІЛКУВАННЯ – НАЙКРАЩІ ЛІКИ»

«Коли вперше пробіг три кілометри, для мене це було щось неймовірне, - згадує Олександр Попруженко. - Зараз розумію, що у принципі, це (біг із гайдом. – Ред.) як звичайний біг, техніка та сама, можна бігти з ким хочеш. Можу навіть з вами спокійно пробігти. Тим більше, я ж не мовчу під час бігу. Людина, з якою біжу, щось питає у мене, я щось розповідаю. Я вже можу і шнурок на ходу зав’язати».

В Олександра немає щоденних тренувань за розкладом. «Прокинувся, розумію, що хочу пробігти – взяв і пробіг. А у суботу і неділю обов’язково треба пробігти велику дистанцію на витривалість. У принципі, все. Також займаюсь скандинавською ходьбою, щоб урізноманітнити активність. А на першому плані зараз навчання, - зізнається ветеран, який вчиться на військового історика. - Для таких поранених, як я, спілкування – найкращі ліки, чесно. Мені є з чим порівняти, це справді так. Навіть обійми. З багатьма стараюсь вітатися не за руку, а обніматися – щоб поділитись теплом з людиною, а вона так ділиться зі мною».  

До речі, «Ветеранською десяткою» події «Гордості нації» не завершуються. Вже 8 жовтня на території столичного Х-парку пройде фестиваль силових видів спорту, на якому чемпіони зі стронгмену і пауерліфтінгу влаштують для ветеранів майстер-класи.