Виявляється, офіційний туристичний слоган «Люблін, місто натхнення» чудово описує атмосферу цього місця.

Та все по черзі. Люблін — невеличке місто на сході Польщі, всього за 80 кілометрів від кордону з Україною. Аеропорт також невеличкий, проте розташований лише за 15 кілометрів від міста, до центру Любліна можна доїхати легко й недорого, лише за 20 хвилин, поїздом чи автобусом.

Перше, що вразило в місті, — будівля Центру зустрічі культур. Його будівництво розпочалося 1972 року, але було заморожене на кілька десятиліть. Кажуть, це дуже непокоїло мешканців міста. Сьогодні це надзвичайно цікава з погляду архітектури і внутрішнього наповнення будівля, з оперним залом, залами філармонії та музичного театру, загальною місткістю 2000 осіб. На відвідини концертів часу не вистачало (це був одноденний прес-тур, присвячений відкриттю рейсу з Києва до Люблін авіакомпанії Bravo Airways), але навіть зовні, на тлі центру, можна було довго й багато знімати сюжети з людьми, які проходять повз, самою будівлею та фактурним того дня небом.

Як і в більшості міст Європи, в Любліні є Старе місто, куди нашу групу повели на екскурсію. У містах Польщі, на відміну від України, центр практично позбавлений такого інформаційного шуму, як зовнішня реклама. У Любліні єдиним винятком, досить терпимим, стала реклама музичного фестивалю «Схід культури. Інше звучання». До речі, надихати люблінців і туристів на фестиваль приїхали й українські виконавці, зокрема гурт Sinoptik.

Автобус в аеропорту чекав на нашу групу на Замковій площі, біля найголовнішої пам’ятки — Люблінського замку. Але спочатку ми проходимо через Литовську площу, де багато фонтанів, пам’ятників, вулична виставка світлин, а ще сила-силенна молоді на скейтах. Далі, через Краківські ворота, будівництво яких розпочалося 1341 року, заходимо до Старого міста. Тут вузькі вулички, багато кав’ярень та ресторанів. Район справді історичний, багато будинків потребують реставрації, але їхній вигляд додає певної чарівності, все ж таки хочеться, аби старе мало вигляд старого.

Усередині Краківських воріт розташований музей історії міста. Оскільки ворота добудовувалися і реконструювалися багато разів, то зараз це справжній мікс стилів: готика, ренесанс і бароко. Багато вікон у старих, не реставрованих будинках, завішані великими фотографіями місцевих жителів початку 1900-х років, як на садибі Сікорського у Києві.

Великий плюс Любліна — відсутність натовпів туристів. Легко знайти столик у кав’ярні, яких тут безліч. А оскільки місто ще й студентське, то ціни на харчі цілком демократичні. Також можна купити сувеніри на ринку в самісінькому центрі старого міста, послухати вуличних музикантів.

Ми не встигаємо потрапити на Тринітарську вежу, аби побачити Люблін з висоти 64 метрів, але рельєф міста дає змогу і не забиратися так високо, зі Старої церковної площі добре видно Люблінський замок.

Не побували ми також на найстарішому єврейському цвинтарі Польщі і в музеї Майданека — першому меморіальному комплексі на місці концтабору.

Але Люблін справді надихає, туди хочеться повернутися. Одного повного дня на місто цілком досить, це стане гарним пунктом у подорожі Польщею.