Дитинство без... свідоцтва про народження «ПРАВО ПРАЦЮВАТИ» ВОНИ ВСЕ-ТАКИ МАЮТЬ...
Без свідоцтва про народження дитину можуть не прийняти до школи, їй не надаватимуть соціальних допомог. За даними ООН, у 30 країнах світу таку дитину не будуть навіть лікувати у поліклініках, а також не вакцинуватимуть. Брак свідоцтва часто є формальним виправданням залучення малолітніх до сексбізнесу чи до вживання наркотиків. Майже в усіх країнах свідоцтво про народження є необхідним для мобілізації до збройних сил, а при розгляді кримінальних справ визначає форму вироку — для дорослого чи для підлітка.
Коли дитина стає дорослою, ця «вада» призводить до того, що людина не може взяти законний шлюб, не може володіти нерухомістю чи відкрити рахунок у банку, а також користуватися виборчим правом. Але найбільшою бідою є неможливість отримати паспорт.
Нереєстрування новонароджених є не тільки порушенням прав людини. Це неабияк ускладнює роботу тих державних інституцій, які займаються обліком населення в країні, плануванням бюджету, виділенням, зокрема, коштів на обладнання місць у школах та на утримання потрібної кількості вчителів, дитячих лікарів тощо.
Чому ж не реєструють новонароджених? Причини різні. Є країни, де взагалі немає реєстраційної системи. Це Ірак, Грузія, Лаос, Непал та ін. В Африці батьки, що мешкають у віддаленій місцевості, часто не мають змоги з’їздити до адміністративного центру або навіть не знають, що це необхідно зробити. У деяких країнах, як, наприклад, у Єгипті, не реєструють дітей, батьками яких є іноземці; такі діти не можуть отримати національність матері й стати, таким чином, громадянами країни. У Китаї, де держава суворо регламентує кількість дітей у родині, особливо сільській, багато дітей є «підпільними», фактично незаконними, хоча й народжені вони в шлюбі.
Причини нереєстрування можуть бути також політичними. Так, колишній уряд Південно-Африканської Республіки не видавав свідоцтв про народження «небілим». 1993 року, наприклад, було зареєстровано тільки 10% чорного населення — таким чином було «урівноважено» кількість білих і чорних громадян країни. Але таке трапляється не тільки в Африці й не тільки в минулому. ООН часто фіксує подібну практику там, де має місце національна дискримінація або в умовах політичної нестабільності. За повідомленням агенції Рейтер, труднощі з реєстрацією дітей мають, наприклад, росіяни в Естонії та Латвії, палестинці на Ближньому Сході, курди, що живуть у Сирії. Такі ж проблеми зафіксовано на території колишньої Югославії. До цього списку, на жаль, увійшла й Україна — Дитячий фонд ООН зареєстрував численні випадки, коли місцева адміністрація Криму відмовлялася видавати свідоцтва про народження татарським дітям. Коли ж ми, нарешті, перестанемо фігурувати у подібних «дикунських» списках?
