«Аж мурашки по тілу...»

Вже тиждень триває Фотовиставка «Дня» в Прилуках. Цікаво, які новини після нашого від’їзду з міста? «Щодня виставку відвідують нові люди, проходять екскурсії для навчальних закладів, в ефірі місцевих телеканалів пройшла серія репортажів про відкриття фотовиставки. У неділю ввечері, коли я з родиною відвідував виставку, в залі зустрів і малих, і дорослих. Багато людей діляться враженнями у Книзі відгуків та віддають свої голоси за фотороботу, яка найбільше припала до серця. Пізніше я запросив на виставку своїх колег із «Бритіш Американ Тобакко Україна». У них море вражень. Впевнений, за два тижні «Дня» прилучани отримають величезний багаж емоцій на досить довгий час, бо кожна фоторобота породжує мільйони думок і про наше сьогодення, і про наше майбутнє», — прокоментував «Дню» менеджер із зав’язків з громадськістю (виробництво) «Бритіш Американ Тобакко Україна» Петро Бондаренко.

Отже, прилучани продовжують приємно дивувати своєю активністю та бажанням долучитися до професійних та змістовних фото, які показують чим жила країна за останній рік. Тим часом, до вашої уваги відгуки та враження студентів/слухачів Школи молодого журналіста з м. Чернігів, які також приємно здивували, спеціально приїхавши в Прилуки з обласного центру.

«ДОСИТЬ СИЛЬНО СПОВНИЛАСЯ ЕМОЦІЙНО»

Людмила ЛЕСIК:

— Фотовиставка газети «День» в Прилуцькому міському будинку культури показала мені такі різні сторони життя нашого суспільства: політику, АТО, дітей, природу, емоції, — коментує. — В кожній фотокартці настільки вдало передані емоції, що й мій настрій змінювався з цими картками. Позитив від споглядання на усмішки людей, дітей, природу змінювався болем і сльозами, коли дивилась фото з зони АТО чи скалічених молодих вояків. Ці хлопці мої однолітки, а часто молодші від мене і вже побачили «чорну сторону», неймовірний фізичний та психологічний біль. А ще напевно зрозуміли, що лишилися сам на сам з своєю бідою... і тут обличчя політиків, які граються людськими долями, тілами мов ляльковими... Досить сильно сповнилася емоційно.

А ще дуже вразила розповідь Івана Капсамуна про нашу систему влади. Якось зразу прийшло розуміння, що живеш у гнилій системі, яку будували протягом всього періоду незалежної України. На жаль, українці вірять популістам і тим самим віддають їм всі карти та козирі в руки. Та все таки, та мета, яку взяла для себе редакція газети «День» — це перший і дуже важливий крок у боротьбі за щасливе майбутнє незалежної країни без війни, бідності та популізму. Щиро вдячна за надані емоції, якісні фото та розуміння політичної ситуації в Україні.

«З УСІХ СВІТЛИН НА МЕНЕ ДИВИЛОСЯ ВОНО — ЖИТТЯ: КУМЕДНЕ, ТРАГІЧНЕ, ПРАВДИВЕ»

Любов СИЛА:

— На мою думку, фотовиставка «Сімейний альбом України» у Прилуках нікого не залишила байдужим. Це було видно у допитливих поглядах глядачів фоторобіт. Фотомайстри задовольнили естетичний смак навіть найвибагливіших естетів та поціновувачів прекрасного.

У мене також світлини пробудили вихор емоцій, якщо не сказати справжнісінький шквал різноманітних почуттів: то радісних, то сумних. Наприклад, фото «Залізна леді» та «Дві курочки» викликають мимоволі усмішку, а ось серія робіт «Повернення» — пронизливий біль та співпереживання. Біля фотографії «Наодинці з другом» аж мурашки по тілу побігли — це ж треба так точнісінько передати страждання людини! Такі речі і справді сколихують усе зсередини і фото повністю поглинає тебе.

Я не скажу, що інші роботи мене не зачепили, а, навпаки, бо з усіх світлин на мене дивилося воно — життя: кумедне, трагічне, правдиве. Дякую всім, хто причетний до створення такої «мислячої» атмосфери, яка нас ніби вимушує й собі поставити запитання: «А що я зробив для майбутнього нашої країни?.

«ПІСЛЯ ТОГО ЯК ПЕРЕД НАМИ РОЗКРИЛИСЯ ДВЕРІ ВИСТАВКОВОГО ЗАЛУ, В ОБЛИЧЧЯ ДИХНУЛА АТМОСФЕРА ІНШОГО СВІТУ»

Анастасія СИПЛИВЕЦЬ:

— Після того, як перед нами розкрилися двері виставкового залу, в обличчя дихнула атмосфера іншого світу. Світлини на стінах не просто розбавляли однотонний інтер`єр приміщень, це були окремі світи, сповнені своїми, характерними тільки для них емоціями. Кожна фотографія дихала життям. Стоїш і дивишся на мужнього солдата, або стареньке обличчя бабусі, чи то сяючу посмішку дитини, і ти ніби там, поруч, споглядаєш усе наяву, тільки дещо збоку, осторонь... Додавали вражень назви фотографій. Вони ніби окреслювали той акцент світлини, показували ідею, яку так хотів передати автор. До початку відкриття виставки у кожного в серці вже були вируючі враження про ті маленькі сцени з повсякденного життя на світлинах, що залишили свій слід у душі кожного відвідувача.

«СПОДОБАЛОСЯ БАГАТО ЧОГО, АЛЕ ЗАПАМ’ЯТАЛОСЯ ФОТО «МОЛОДЕ ВИНО»

Наталія IВАЩЕНКО:

— Почасти не вистачає слів, аби висловити емоції, але досить одного погляду, аби пережити вибух всього... у голові, в душі та серці.

Фотовиставка газети «День» мимоволі змушує поритися у своїх спогадах. Таке собі слайд-шоу у мізках, після якого приходить розуміння, що так швидко гортається і саме життя. Шкода, що інколи на сторінках своєї особистої галереї світлини засвічують темні люди та події.

Сподобалося багато чого, але запам’яталося фото «Молоде вино». Маленька дівчинка невтомно своїми ніжками взутими у величезні чоботи топче виноград. Перший погляд — посмішка (дитя ж, усміхнене, хороше), Другий погляд — саме цьому поколінню доведеться перечавити ще чимало всього, доки вийде смачне і п’янке вино.

«КНИГИ «Дня» ЯК НІКОЛИ АКТУАЛЬНІ»

Олександр НЕМЧЕНКО:

— Фотовиставка «Дня» в Прилуках залишила виключно позитивні враження. Тепла атмосфера, яку створили організатори і гості заходу була гарною ілюстрацією, що українці справді одна велика сім’я.

Контраст фото вразив. Одні викликали почуття жалю, душевного болю, щирого співчуття, інші ж навпаки змушували посміхнутися і вселяли оптимізм.

Дякую всім причетним до організації фотовиставки за емоції та можливість поглянути на сьогодення з різних ракурсів.  Спасибі Івану Капсамуну за відверту розмову під час дискусії «Національний діалог».

Окрема подяка газеті «День» за видання книг, які як ніколи актуальні. Зокрема, зі сторінок серії «Бронебійна публіцистика» кожен може знайти відповідь на питання сучасності від видатних інтелектуалів минулого, борців за українську незалежність.  

«НАЙБІЛЬШЕ ВРАЗИЛО ФОТО «РУКАВИЧКИ ДЛЯ МАМИ»

Надія МИШКО:

— Де книги — там я! Провінція — поняття не географічне так вважає головний редактор газети «День» Лариса Івшина. Експозиція найкращих світлин Міжнародного фотоконкурсу «День»-2016 викликала неймовірні враження. Найбільше вразило фото «Рукавички для мами». Таке враження, що головний герой світлини — сирітський хлопчик, котрий мріє про маму і в’яже їй рукавички. Світлина на якій солдат дівчині заплітає косу нагадала мені про стосунки з моїм братом, котрий все дитинство провів у лікарні, а приїхавши, повідомив мені, що там навчився заплітати на дівчатах коси і відтепер заплітатиме мене до школи. Фото «Залізна леді» викликає захоплення тому, що сама знаю таких міцних, роботящих бабусь. Знайомство з редактором відділу політики, лауреатом премії імені Джеймса Мейса, упорядником книги «Котел, або Справа без терміну давності» Іваном Капсамуном всилило надію в те, що все таємне обов’язково стане явним.

«НАЙБІЛЬША ПРИЄМНІСТЬ — ЦЕ СЛУХАТИ, ЯК У НАТОВПІ ВСІ ОБГОВОРЮЮТЬ ФОТО»

Віра КУРИКО:

— Мушу сказати те, що поїздка була мені потрібною. Вона як раз збіглася з часом моєї легкої зневіри. Ця атмосфера, ці люди, які знаходилися на виставці, ці світлини, переповнені людськістю, справили на мене колосальне враження. Найбільша приємність це слухати, як у натовпі всі обговорюють фото, як усі посміхаються, тоді стають сумними, тоді знову посміхаються.

Такі заходи — ще один спосіб єднатися. Говорити про те, що з нами зараз відбувається.

Вдячна організаторам, пану Івану за зустріч-дискусію й чудесній пані Наталії, яка продавала книжечки!