Електронний «почерк лікаря»

Анекдоти про нерозбірливий почерк лікарів можуть піти в історію. Тепер лікарі більше слухатимуть пацієнта і менше часу присвячуватимуть писанині. Нещодавно Міністерство охорони здоров’я скасувало низку застарілих наказів щодо ведення паперової документації. Це має спростити життя лікарям і медсестрам, які іноді тонуть у довідках, картках і звітах. Пацієнтів запевняють: якість лікування не постраждає.

НЕ ЗВІТУВАТИ, А КОДУВАТИ

Буквально за один день зі стін Мінздоров’я вийшли кілька наказів, які скасовують низку форм первинної облікової документації. Передусім МОЗ розпочинає перехід на коди ICPC-2. Це міжнародна класифікація первинної медичної допомоги, коли лікар записує причину звернення пацієнта, діагноз і лікування, користуючись певними шифрами. Це спрощує роботу лікаря з ведення амбулаторної картки пацієнта в традиційному вигляді. А якщо говорити про електронну базу даних і систему eHealth, що впроваджується в усіх медичних закладах, то перехід на коди ICPC-2 — як ковток повітря.

На цьому в МОЗ не зупинилися. Відтепер припиняє існування «Журнал реєстрації амбулаторних хворих», де фіксувалися ім’я пацієнта, його вік, місце проживання, роботи, навчання. З десяти полів, які заповнював лікар при кожному зверненні пацієнта, тільки два стосувались медицини. Сам документ тепер зветься журналом реєстрації амбулаторних пацієнтів. Адже людина може звернутися до медика за консультацією і при цьому бути абсолютно здоровою.

Також міністерство спрощує підготовку звітних статистичних форм, зокрема форму №12 «Звіт про захворювання, зареєстровані у хворих, які проживають у районі обслуговування лікувально-профілактичного закладу» та форму №20 «Звіт лікувально-профілактичного закладу за рік».

Дехто з медиків не до кінця вірить у такі полегшення, закидаючи МОЗ питаннями, чи треба їм братися за підготовку традиційних квартальних звітів.

«МИ ПЕРЕХОДИМО НА НОВУ ФІЛОСОФІЮ ЗБОРУ ДАНИХ»

У міністерстві пояснюють: до нового способу роботи треба просто звикнути. Адже скасовуються ще й талони в медичних закладах — талон амбулаторного пацієнта (025-6/о), талон на прийом до лікаря (025-4/о) і талон для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів (025-2/о). Зникає контрольна карта диспансерного нагляду № 030/о, книга запису викликів лікарів додому (№ 031/о), припиняють існувати медичні карти студентів — вони матимуть звичайну амбулаторну. Для дітей, які йтимуть до школи чи дитячих садочків, тепер не треба готувати окрему медичну карту та проходити огляд у десятка лікарів. Достатньо лише медичного огляду в педіатра та стандартної довідки.

«Протягом десятиріч лікарі, медсестри та працівники реєстратури заповнювали вручну стоси паперів. Вони не мали практичної необхідності, але займали купу сил лікарів, години очікування пацієнтів і гектари лісу, — описувала новації Уляна СУПРУН, в. о. міністра охорони здоров’я. — Ми переходимо на нову філософію збору статистики: має заповнюватись тільки потрібна інформація, в зручному форматі та місці. Із розгортанням електронної системи охорони здоров’я всі записи в журналі формуватимуться автоматично з записів амбулаторної карти. Сьогодні ми зробили перший крок, яким відкриваємо велику програму з переходу на електронний формат обліку. У результаті має залишитися лише один вид амбулаторної карти, який враховуватиме особливості надання медичної допомоги дорослим і дітям».

ПЕРЕЖИВАННЯ ПАЦІЄНТІВ

А як викликати лікаря додому? Чи можливо зробити це в глухому селі без інтернету і чи на кожен виклик медик зобов’язаний приходити? Можливо, достатньо консультації телефоном? І якщо тримати зв’язок зі своїм терапевтом телефоном, чи не нагадуватиме той оператора кол-центру?

Пацієнти намагаються розібратися в запропонованих новаціях МОЗ. Дехто хвилюється, що лікарі стануть неконтрольованими, адже тепер їм не треба звітувати, чому відмовили у наданні медичної допомоги вдома чи чому написали призначення на папірцях, навіть не вказавши свого імені. Та на думку експертів міжнародного фонду «Відродження», ці побоювання дивні. Паперова робота лікаря не повинна хвилювати пацієнта.

«Коли людина не знає, як буде, завжди каже, що буде гірше. Але зміни потрібні, бо дуже багато інформації дублює одна одну, — коментує Олена КОВАЛЬ, консультантка програмної ініціативи «Громадське здоров’я» міжнародного фонду «Відродження». — Оскільки робиться акцент на комп’ютеризації медицини, прийняли закон про розвиток сільської медицини, це означає, що статистику в традиційному паперовому вигляді вести не потрібно. Можна зробити лише вибірку на комп’ютері, щоб побачити, скільки осіб і на що хворіє. Люди бояться, що коли будуть якісь судові справи, суд може вимагати певні папери, невідомо які. Ці переживання виникають тому, що від МОЗ немає чіткого роз’яснення, як зміни вплинуть на надання послуг. Якби вони були, то 80% цих побоювань відпали б».

«ЛІКАРІВ КИДАЮТЬ ПІД ТАНК»

Медикам треба вчитися вести документацію в електронному вигляді. Для цього медичним закладам конче необхідно забезпечити робоче місця лікаря та медсестри комп’ютером і відповідними програмами. І навчити персонал працювати з усім цим. На думку лікарів-практиків, саме цей фактор може стати вирішальним у впровадженні новацій.

«Збереження медичної інформації — надзвичайно актуальне питання. Так,користуватися міжнародною класифікацією захворювань і діагнозів — зручно. Утім, електронні системи мають свої плюси та мінуси. Вони не працюють без електроенергії, електронні системи легко копіювати, а також легко викрадати, і це мінус. Тому треба знаходити золоту середину, щоб у результаті не постраждала людина, — вважає Руслан ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ, лікар загальної практики-сімейної медицини, член Асоціації сімейних лікарів Києва та Київської області. — Наразі великий недолік у тому, що не всі медсестри та лікарі вміють працювати з комп’ютерними програмами. Тому першим кроком мало б стати навчання персоналу, як працювати з комп’ютерними системами, а потім — впровадження нових методів роботи. Але в нас все робиться навпаки. Після ліквідації комп’ютерної неграмотності треба розробити стійкі та безпечні системи. Сьогодні навіть нема єдиної системи, якою могли б користуватися усі медичні установи. Їх існує кілька десятків, вони одна з одною не перетинаються. Те саме стосується системи eHealth — наприклад, незрозуміло, наскільки вона буде захищена від несанкціонованого доступу. Ідея цікава, але її треба вдосконалювати. Поки не буде прийнято щось універсальне на рівні держави, все буде навиворіт. Так лікарів фактично кидають під танк».