Гірка малина

Торік Україна експортувала до Європи рекордні 8 тисяч тонн замороженої ягоди та понад 1 тисячу тонн свіжої малини. За даними Мінагрополітики, це на 72% більше, ніж 2016 року. Стрімке зростання експорту малини зумовлено передусім підвищеним попитом з боку країн Європейського Союзу, оскільки 2017 року через весняні заморозки врожай ягоди в ЄС значно знизився. Завдяки цьому ціни на українську заморожену малину восени сягнули досить високих показників: європейські компанії погоджувались скуповувати навіть малиновий грис по 1,1 євро за кілограм, а ціни на сировину екстра класу подолали межу 1,8—2 євро за кілограм. Але вже на початку зими стало зрозуміло, що інформація про нестачу сировини була, м’яко кажучи, перебільшеною, це призвело до того, що на переробних підприємствах досі залишаються запаси замороженої малини, а попит на свіжу ягоду — нульовий. Ціна на сезонну ягоду опускається нижче її собівартості. На Вінниччині за кілограм малини заготівельники нині дають від 10 до 12 гривень при собівартості 8—10 грн. Окремі фермери кажуть, що дешевше залишити ягоду осипатися на полі, аніж збирати і вивозити.

«Малиною ми почали займатися років п’ять тому. Спершу засадили 2 сотки, потім 12. Тепер маємо 2 гектари «малинового поля». У попередні роки ціна була досить привабливою, можна було й 40 гривень за кілограм вилучити. Бізнес прибутковий, бо, скажімо, для вирощування зернових потрібні солярка, міндобрива, захист від шкідників, а малина потребує тільки догляду і фізичної праці, — розповідає Ольга Гальчак із села Новоселиця Літинського району. — Але останні два роки ціна скотилася донизу. Торік була до 20 гривень, а цього року взагалі 10—12 гривень. А продати малину треба того ж дня, як зібрали, інакше — пропаде. Під час сезону немає коли голову підняти — тільки корчі, тільки червоне. На плантаціях працюємо всією сім’єю, буває, наймаємо людей. Здаватиме веземо до Вінниці. І дуже шкода стає, коли заготівельник скидає твою ягоду по 8—10 грамів і дрібну в одну тару, а оплата однакова. Треба шукати нові шляхи збуту. Думали придбати власне холодильне обладнання, щоб заморожувати і вивозити до Польщі, але самотужки не потягнемо. Якби була державна підтримка, може б, спробували, бо ягода хороша і урожай дає гарний».

«ВИРОСТИТИ ЦЕ ОДНЕ, А ПРОДАТИ — ІНШЕ»

«Малиновий бум» розпочався в Україні 4 роки тому. Більшість приватних господарств відмовлялися від полуниці і засаджували саджанці малини чи смородини, які швидко плодоносять. Директор департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Микола Ткачук прогнозує, що продуктивність насаджень, які вже висаджені на площах, у наступні роки буде тільки збільшуватись, тобто конкуренція між виробниками на ринку зростатиме. Вихід лише один — займатись цим бізнесом професійно.

«На Вінниччині сьогодні налічується 15,5 тисячі га плодово-ягідних насаджень, зокрема, 13,3 га зерняткових, 814 га кісточкових, 746 га ягідних і 450 га горіхоплідних. Більшість з них на приватних підсобних господарствах, які, не маючи відповідної сертифікації, збувають свою продукцію заготівельникам. Ті виставляють найнижчу ціну, бо це вважається сировиною. Малина експортної якості коштує на порядок дорожче, і ціни на цю продукцію змінюються дуже повільно, — коментує посадовець. — Зниження цьогорічної ціни на ягоду в Україні обумовлено кількома факторами. По-перше, цього року вступили в плодоношення нові насадження малини, що призвело до збільшення пропозиції на ринку. По-друге, через прохолодну весну, відбулося зміщення строків визрівання ранньої малини, а тому фактично ранні та середні сорти почали плодоносити майже одночасно. А тим часом попит з боку переробників поки що залишається низьким. Підприємства пропонують розпочати заготівлю малини тільки у кінці липня, а поки що проводять закупівлю вишні. Також в операторів глибокої заморозки залишилися ще минулорічні перехідні залишки, які вони прагнуть збути під час цьогорічного сезону. Для того, щоб ми покращили цю ситуацію, треба спонукати індивідуальні господарства до сертифікації своєї продукції, бо виростити це одне, а продати — інше. Поки що більшість виробників не мають документів на свою продукцію, не укладають договори із заготівельниками, а працюють за принципом — під’їхала машина, здали ягоду, а кому — не знають. Якщо заробляти, то ягода має мати гарний товарний вигляд, відповідну упаковку і бути сертифікована, бо цього вимагають переробники як в Україні, так і в Європі».

«НЕ ТРЕБА ГНАТИСЯ ЗА ПЛОЩЕЮ — ДБАЙТЕ ПРО ЯКІСТЬ»

Відповідно до вимог органічного виробництва та переробки працює фермерське господарство в Чечельницькому районі, яке очолює Сергій Марчук. Фермер каже: щоб продати ягоду, треба забезпечити не лише якість, товарний вигляд, а й гарантію того, що цей продукт очищений і корисний для вживання. Орендована ним земля у 36 га — екологічно чиста цілина, яка стояла 30—40 років. На оформлення документів на землю пішло 2 роки, на отримання органічного сертифіката трохи більше ніж півроку. Заплатив орієнтовно 9 тисяч гривень. З усіх ягід, які вирощує фермер, органічною вважається тільки малина. Чоловік готує документи і на сертифікацію лохини, яка активно почала плодоносити цього року.

«Сертифікат — це реально, просто потрібно брати й робити, йти крок за кроком. Цей документ гарантує споживачеві певний набір якостей продукту, а мені вигідну ціну на продукцію. Тому не треба гнатися за площею — дбайте про якість, — закликає Сергій. — Своє фермерське господарство я розпочав з нуля, ніколи цим не займався, виріс у багатоповерхівці. Але аграрний бізнес перспективний. Вирощуємо різні культури, маємо пасіку і ферму. Ягідний сезон розпочинаємо з полуниці, її збуваємо на внутрішньому ринку відповідно до укладених договорів, це здебільшого мережа супермаркетів. Потім збираємо лохину, поки що вона вивозиться на Привоз, до Одеси, але готуємо документи для її сертифікації. На малину маємо всі документи, тому віддаємо заготівельнику на заморозку по ціні 1,8—2 євро за кілограм. На цій ягоді можна заробляти ще більше — малина екстра класу користується особливим попитом серед ресторанів, особливо у сезон. Кілограм ягоди може коштувати понад 100 гривень за кілограм. Звичайно, виростити таку продукцію потребує зусиль. Тому не слід нарікати на ціну, думайте про якість».

«СТВОРЕННЯ КООПЕРАТИВІВ — ЧИ НЕ ЄДИНИЙ ПРАВИЛЬНИЙ ВИХІД»

Отже, на стабільний збут можуть розраховувати лише постачальники якісної малини. Але успіх малинового бізнесу здебільшого залежить не тільки від професіоналізму виробників, велике значення мають і потужності з переробки цієї ягоди. А з цим і на Вінниччині, і в Україні тугувато, каже голова Національного центру сільськогосподарського дорадництва та консалтингу «Досвід» Руслан Звенигорецький. Спростити діяльність невеликих господарств та спонукати розвиток переробки плодово-ягідної продукції допоможуть кооперативи. Вони і заготовляти ягоду можуть, і переробляти її. У Вінницькій області дев’яносто п’ять кооперативів, два десятки — садівників-городників, але більшість з них працюють тільки де-юре. І в цьому проблема.

«Вирощувати і продавати ми уміємо. Не вистачає переробки на місцевому рівні. Ті потужні переробні компанії, які діють на теренах області, мають свої ягоди різного класу, а від населення заготовляють по дешевій ціні, зовсім її не сортують й не калібрують, бо це вважається ягода найнижчої якості. Зі свого боку держава не надає грантів фермерам для підтримки, бо не має відповідних законодавчих інструментів. Господарства можуть користуватися лише пільговим лізингом, але він не дає можливості купити нічого, окрім тракторів та спецтехніки. Тому створення кооперативів із продуманим менеджментом чи не єдиний правильний вихід, — коментує Руслан. — Ба більше, через створення кооперативів значно пришвидшиться розвиток територіальної громади, будуть створюватися робочі місця, що дасть можливість залучити молодь до сільського господарства. Кооперативи матимуть більші фінансові можливості. Зможуть придбати холодильне обладнання і проводити шокову заморозку ягід на місці — у себе, в районі — або виробляти варення чи соки під власною маркою. Це дозволить навчити людей грамотно заробляти гроші і бути конкурентним на ринку».

Руслан додає, що зважаючи на попит зовнішнього ринку, переробкою української ягоди нині цікавляться й українські інвестори. Цілком ймовірно, що в Україні можуть з’явитися одразу кілька потужних гравців. Але такі підприємства не зможуть дозволити собі працювати з сировиною низької якості, адже пріоритетом для них буде прямий експорт замороженої ягоди найвищої якості на ринки західної Європи, Близького Сходу та Азії.