Найрідкісніша мужність - це мужність думки
Анатоль Франс - французький прозаїк, літературний критик

Хочете у навколосвітню подорож? Тоді вам — до Львова

Ідеться про екскурсію в Зоологічний музей ЛНУ імені Івана Франка, який належить до числа найстаріших університетських музеїв Європи
1 листопада, 2018 - 16:04

Він був заснований як Кабінет натуральної історії 234 роки тому — 1784-го. У збірці — понад 180 тисяч експонатів, з яких орієнтовно 10 тисяч — у постійній експозиції. За словами директора установи — доцента ЛНУ Ігоря ШИДЛОВСЬКОГО, фонди музею представляють тваринний світ усіх (!) континентів та всіх (!) акваторій земної кулі.

Один із перших завідувачів музею — палеонтолог і мінеролог, професор природничого відділу Львівського університету Бальтазар Гакет. Особливо шанобливо в музеї згадують керівника кафедри зоології професора Бенедикта Дибовського, котрий водночас завідував і Кабінетом натуральної історії, куди помістив численні колекції, привезені з Далекого Сходу, Камчатки, Східного Сибіру та інших місць. Саме за клопотанням Дибовського і за наказом ректора університету Яна Казимира від 25 лютого 1885 року для створення Зоологічного музею до Кабінету натуральної історії передали ще кілька залів, відтак для експозиції було отримано площу в майже 500 квадратних метрів.

Збори Бенедикта Дибовського покладені в основу музейних колекцій і налічують понад дві тисячі одиниць зберігання. Крім колекцій Бенедикта, музей отримав збірку молюсків Каспійського моря, а також наземних та прісноводних молюсків із Галичини й Литви — орієнтовно 100 одиниць зберігання із загальною кількістю понад 1000 екземплярів — від доктора Владислава Дибовського, брата Бенедикта. Згодом музей отримав у подарунок від графа Дідушицького колекцію мушель морських молюсків (258 найменувань), чим значно збагатив своє зібрання. Також збірку в різні часи поповнювали, зосібна, А. Уляновський, С. Петруський, Я. Гіршлер, М. Водзіцька, І. Ємельянова, Ф. Страутман, Н. Сребродольська, Н. Полушина. Їхні подарунки надзвичайно цінні. А я пропоную від історії повернутися, власне, до екскурсії.

Працівники музею дуже докладно відповідають на всі запитання відвідувачів, а запитань виникає дуже багато. Наприклад, про пінгвінів, котрі живуть не тільки в Антарктиці, а і в Австралії, Африці та Південній Америці. І чи знали ви про це? А ще вам розкажуть, чому деяких представників родини кілегрудих порівнюють із віслюками.

Також, виявляється, аж ніяк не всі зозулі (а їх загалом — понад 100 видів), а тільки євразійські мають в інстинктах так званий гніздовий паразитизм, себто підкидають свої яйця у кладки іншим птахам.

Спростують у музеї й легенду про африканського страуса, котрий, відчувши небезпеку, начебто ховає голову в пісок.

Покажуть величезного кондора — просто як у книжці Жуля Верна «Діти капітана Гранта», який тягнув 12-річного Роберта у своє гніздо. До речі, чи знали ви, що ці птахи мають не лише гострий зір, а й нюх? Так отож!

А чи бачили колись голуба завбільшки з курку — є в музеї і такий, і це — голуб-коронач. А колібрі розміром із бджолу колись на очі потрапляла? І чи знаєте, що кладка такої пташки із п’яти яєць поміщається в десертній ложці, хоч самочка-крихітка важить всього-на-всього до п’яти грамів?

Здивують й іншими цікавинками, зокрема — з колекцій земноводних, ссавців та комах, також — голкошкірих і плазунів, а ще — з остеологічної, краніологічної та оологічної (яєць змій і птахів) збірок.

Мене особисто вразили вії жирафи — вони довгі й пухнасті. А ще вперше в житті я зблизька побачила пеліканів, кенгуру, фламінго, трипалого мурахоїда, оселедцеву акулу, морських ангелів та хатинку синиці-ремеза... Список не продовжуватиму, бо він — безконечний!

«Експозиція та окремі експонати Музею використовуються у проведенні малих практикумів із зоології безхребетних та хребетних тварин, великого практикуму із зоології, спецпрактикуму та спецкурсів: орнітологія, теріологія, етологія, зоогеографія, екологія, — розповідає Ігор Шидловський. — Крім того, всю музейну експозицію використовують для проведення занять і тематичних екскурсій школярів загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закладів з усієї України. Наймолодші відвідувачі — це діти з садочків міста. На основі музейних колекцій учні Львова й області готуються до олімпіад із біології та екології всіх рівнів, а в залах музею щорічно проводиться навчальна практика Львівського коледжу декоративно-ужиткового мистецтва імені Івана Труша. А загалом упродовж року до нас приходять до 8 тисяч відвідувачів».

Також Ігор Шидловський розповідає про те, що співробітники музею взяли участь у складанні міжнародного анотованого списку решток морської корови Hydrodamalis gigas (збір очолив доктор Стефано Маттіолі з Університету в Сієні, Італія) — зниклого виду ссавців. «У світі налічується 27 повних скелетів цієї тварини та понад 550 кісток, які зберігаються у 51 музеї в 42 містах, — зазначає директор музею. — З них скелет і понад 100 кісток — у Зоологічному музеї Львівського університету».

Серед напрямків роботи музею — а їх насправді багато — консультування членів Малої академії наук, екологічне та естетичне виховання молоді.

Вхід до музею вільний, то чому б не привести сюди свою дитину? Та й дорослому, поза сумнівом, буде не менш цікаво.

До слова: музей відкритий для відвідування широкому загалу останні 20 років, а до того часу був установою закритого типу — лише з навчальною метою для співробітників і студентів ЛНУ. Іноді були й інші відвідувачі, але потрапляли вони до музею за спеціальними дозволами від ректора вишу. «Наприкінці 1997-го ми відкрили музей для львів’ян та гостей міста. Я розумію, що це — відповідальність, — говорить Ігор Шидловський, котрий очолює установу 23 роки. — Але відповідальність завжди лежить на комусь за щось. І не можна не показувати надбання світової фауни, яке зібране більш ніж за 200 років». Ігор Шидловський додає, що в колекції є навіть окремі зразки, які є зниклими, й такі, що вважалися зниклими, але через 100 років їх відновили. Наприклад, губка «Келих Нептуна», яку упродовж ХХ століття вважали зниклою, а 2007 року в Індійському океані знайшли перший екземпляр, 2011 року — це 11 живих губок. «Спеціалістів не могли відшукати, щоби провести дослідження, — розповідає директор музею. — Знайшли тільки одного, який на основі історичних матеріалів підтвердив, що це справді «Келих Нептуна». Так само у нас є жаба «Арлекін темний», яка мешкає лише в Еквадорі, і то —  на конкретних гірських потоках. Вважалася зниклою з 1985 року. А минулого року її знову знайшли в дикій природі».

Адреса музею: вул. Грушевського, 4, Біологічний факультет ЛНУ. Години роботи: 10.00—18.00, крім суботи і неділі.

Тетяна КОЗИРЄВА, Львів, Фото Йосипа МАРУХНЯКА
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments