Єдине виправдання існування військової промисловості – це безпека народу.
Альфред Нобель, шведський хімік, винахідник динаміту, засновник Нобелівської премії

«Кішчин дім» потребує допомоги

Ужгородки Галина та Наталія на волонтерських засадах уже три роки опікуються безпритульними вусанями
15 листопада, 2017 - 13:36
ФОТО АВТОРА

Четвертий рік поспіль жінки піклуються про безпритульних кішок. Наталя каже, що все почалося з того, коли у двір їхньої багатоповерхівки підкинули кішку. Вона підібрала беззахисну тварину зі смітника та прихистила її вдома. А далі пішло-поїхало: одну за одною безпритульних тварин Галина та Наталя підбирали і намагались врятувати їх від голодної смерті, хвороб та лютих морозів.

Жінки розповідають, що їм пощастило: директор взуттєвої фабрики виділив приміщення, куди вони й зносили підкинутих тваринок та доглядали їх. «Спочатку, – каже Наталія, – одного, другого, а потім підкинули одинадцять цуценят…». Без допомоги не залишили жодного: годували, лікували та віддавали їм тепло та ласку, якої так потребували беззахисні тваринки. Число їхніх постояльців постійно змінювалося: то 15, то 20. Одних забирали добрі люди, інших підкидали знову й знову. Та жінки давали цьому раду, бо у них було головне – приміщення, де вони мали можливість доглядати за вусатими й хвостатими улюбленцями. Удома до своєрідного хобі жінок ставилися без особливого ентузіазму, адже ті чимало часу та уваги віддають тваринам, та все ж, усвідомлюючи, яку благородну справу роблять,  допомагали їм чим могли.

Нині Галина та Наталя доглядають аж 31 підопічного. Жінки з любов’ю представляють своїх вихованців, називаючи їх по іменам: Ашот, Мурка, Чернушка, Лізочка, Василь, Акварелька, Фелікс, Сонєчка, Ксена…  Розповідають, що спочатку все тягли на собі, але наразі їм допомагають представники громадської організації «Другий шанс» та небайдужі ужгородці. Завдяки їхній підтримці вистачає і на корм для тварин, і на стерилізацію,  і на лікування. Все б нічого, та нині гостро постала проблема з приміщенням. У зв’язку зі зміною господаря приміщення на взуттєвій фабриці відібрали, тож довелося терміново шукати прихисток для численної родини пухнастиків. Наразі велика котяча родина оселилася у закинутому будинку в Ужгороді, який тимчасово надала одна з родичок. Проте через місяць-другий доведеться виселятися, і куди подіти бідолашних тварин, жінки не уявляють.

Галина каже, що в місті є притулок для тварин «Барбос», проте там умови абсолютно не прийнятні для проживання кішок. Волонтерки оббили чимало чиновницьких порогів з надією знайти розуміння та сприяння, та все марно. Попри труднощі вони й надалі готові доглядати за тваринами, але просять небайдужих людей допомогти з приміщенням: потрібні хоча б дві кімнатки, бо кілька кішок хворіють, і їх необхідно ізолювати від інших. І ще – жінки  кажуть, що готові віддати котика чи кішку у добрі руки, але мусять переконатися, що тварині й справді буде добре у нових хазяїв.

Оксана ДУДАШ, Ужгород, фото автора
Рубрика: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments