Коли український хокей позмагається з футболом?

Днями хокеїсти донецького «Донбасу», перегравши у Білорусі мінське «Динамо», здобули десяту перемогу в регулярному чемпіонаті Континентальної хокейної ліги (КХЛ), передає Укрінформ з посиланням на прес-службу ХК «Донбас». Також цими днями проходять матчі й Молодіжної хокейної ліги. Минулої середи донецька «Молода Гвардія» перемогла воскресенський «Хімік» і здобула третю поспіль перемогу в матчі регулярного чемпіонату МХЛ.

Але, незважаючи на обнадійливі результати українських команд, на жаль, для України хокей — поки що не спорт багатьох мільйонів. На масовому рівні транслюються інші симпатії й ставляться інші пріоритети. У той же час у Донецьку активно розвивається льодовий напрямок. Відкриваються дитячі льодові школи — зараз таких близько п’яти. Крім того, навесні збірна України з хокею перемогла в дивізіоні 1В, після чого цього сезону вийшла на новий рівень — 1А. Якщо українським хокеїстам удасться здобути перемогу, вони вийдуть у топ-дивізіон. Серед хокеїстів, які захищають кольори національного прапора, дев’ятнадцятирічний киянин Віктор Захаров, кар’єра якого лише починається.

— У дитинстві я хотів стати футболістом. Часто виходив надвір, аби пограти, — розповів «Дню» Віктор. — Але так склалися обставини, що в моєму будинку жив мій перший тренер з хокею. І тих дітей, які грали надворі, він запросив до себе в команду. Мені сподобалося, і я залишився. Тоді мені було шість років. Це була моя перша хокейна школа — дитяча спортивна школа «Крижинка» в Києві.

2011 року я закінчив грати в дитячій школі й не знав, яким буде продовження, адже хокей в Україні тоді був не дуже розвинений. Тоді, 2011 року, була створена Професійна хокейна ліга, й головним тренером київського «Сокола» став Олександр Олегович Годенюк. Він мене запросив до команди, де я провів один сезон. Другий був уже в «Донбас-2». Деякий час серйозно не грав і зараз мені важко набрати форму. Потихеньку оговтуюся. Хочу грати в хокей. З дорослими певною мірою грати простіше — вони грають розумно й раціонально, у молоді багато метушні, нераціонального руху, авантюризму. Скрізь цікаво грати, тут головне — грати.

— А якою є ситуація в хокеї зараз загалом?

— Після розвалу Радянського Союзу Україна не стала хокейною країною. До 2011 року існував просто чемпіонат України, що проводиться єдиною федерацією хокею. Якби команди КХЛ (Континентальної хокейної ліги) були не лише в Донецьку, а й у Києві та інших містах, то ситуація склалася б іншим чином. Поки що дітям ні на кого дивитися, не ким пишатися й ніде займатися. Тому вони обирають те, що їм ближче й доступніше. Зараз у цей вид спорту в Донецьку вкладаються великі гроші. І я сподіваюся, що льодові катки відкриватимуться частіше, ніж це було раніше. Думаю, проблема у фінансах. Є бажаючі грати в хокей, є ті, хто готовий ходити на матчі, але немає фінансів. Мені здається, слід завжди починати з дитячих спортивних шкіл, щоб у дітей була можливість займатися безкоштовно. Тоді через певний час прийде поповнення хороших хокеїстів.