Міграція стала способом життя

Такого об’ємного дослідження питання заробітчанства досі в нас ще не було: за три роки — з січня 2005 по червень 2008 року — експерти опитали понад 48 тисяч українців віком він 15 до 59 років, які представляли 22 тисячі родин. Підтримали та профінансували проект «Дослідження трудової міграції на базі домогосподарств України-2008» Держкомстат, Український центр соціальних реформ, Фонд «Open Ukraine», Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні та Представництво Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Питання трудових мігрантів стає особливо актуальним зараз, коли через економічну кризу повернутися додому може половина з них (прогноз Світового банку). До речі, днями Президент Віктор Ющенко доручив створити окремий державний орган з питань міграції, діяльність якого координуватиме Кабінет Міністрів та МВС, та виділити в бюджеті на 2009 рік на це кошти. В питання трудової міграції входить дуже багато проблем, одна з яких нині стає найгострішою — відсутність роботи як у країні, де вони працюють, так і в Україні (чи наша низька зарплата).

ДАНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Як показало опитування, за останні три з половиною роки хоча б раз з метою працевлаштування за кордон виїжджали майже 1,5 мільйона громадян працездатного віку. Це — понад 5% жителів України. З них 48,5% перебували в Росії, решта — в країнах Євросоюзу (понад 13% — в Італії, майже 13% — в Чехії, 7% — в Польщі, 4% — в Іспанії та 3% — в Португалії). Зайнятість — в основному, будівництво та робота прислуги. Циклічність та сезонність — це ще одна характеристика української трудової міграції: за час проведення обстеження в середньому одна людина тричі їздила на роботу і поверталася в Україну.

Не можна стверджувати, що соціологи та демографи наразі підрахували кількість українських заробітчан за кордоном, адже частина з них роками не повертається додому. На думку начальника управління політики зайнятості та трудової міграції представниці Міністерства праці та соціальної політики Тетяни Петрової, кількість мігрантів (1,5 мільйона) потрібно помножити, як мінімум, на 2 — щоб отримати більш-менш реальну цифру. 41% з усіх них — це молодь 20—34 років (41,6%) та 35—49-річні заробітчани (44,5%). До речі, учасники дослідження вважають очевидним те, що основною причиною працевлаштування за кордоном є не відсутність в Україні можливості працювати, а низька зарплата (так стверджувати 6 з 10 опитаних в дослідженні).

— Щоб провести достовірні розрахунки, ми використовували кілька джерел інформації — як офіційної, так і альтернативної, — розповіла заступник голови Державного комітету статистики України Наталя Власенко. — Основні результати узгоджуються із альтернативною інформацією: опитуванням голів сільських, селищних рад, відповідями членів родин мігрантів, а також офіційними даними Євростату щодо кількості українських мігрантів в країнах Євросоюзу й оприлюдненими даними країн, що є основними реципієнтами робочої сили, походженням з України — Російської Федерації, Італії, Чехії тощо.

ВИКЛИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Фахівці прогнозують, що незабаром попит на робочі руки в Європі значно скоротиться, особливо на будівництві, і через це українці будуть повертатися в Україну.

— До чого ми маємо бути готові? На мою думку, найбільше повертатиметься будівельників з Росії, Угорщини та Португалії, тому що галузь будівництва потерпає в усьому світі. Левова частка їх — із Західної України, тому ймовірно, що це створить величезне напруження на ринку праці цього регіону, бо туди повернуться ще й внутрішні мігранти, зокрема, з київських будівництв. Загалом, якщо оцінювати за віком, на маю думку, повернуться більш старші люди — кому за 50, а молодь буде намагатися залишитися: три з чотирьох мігрантів планує повернутися, а серед молоді до 29 років взагалі не бажає повертатися аж 23%. Також можна прогнозувати, що збільшиться нелегальний експорт робочої сили. До цього ми маємо бути готовими, — вважає директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Елла Лібанова. — На мою думку, в Україну приїдуть саме нелегальні мігранти, тому що якщо роботодавець бере на роботу нелегала, він прекрасно знає, які додаткові прибутки це йому дасть (не платить податки, соціальну страховку тощо). Чому не приїде прислуга, яка, наприклад, в Італії складає 35% від усіх заробітчан, — як правило, це жінки? Бо навіть за умови економічної кризи, якщо в сім’ї потрібно доглядати дітей чи немічну людину, від цієї послуги позбавлятися будуть в останню чергу. Також не повернуться ті, хто в європейських країнах, які недавно стали членами ЄС, відкрив свій бізнес, має там якесь майно: вони намагатимуться утвердитися як бізнесмени і будуть претендувати на отримання громадянства. Також 1% опитаних сказали, що найближчим часом збирається поїхати за кордон «для возз’єднання з сім’єю».

На думку дослідників, абсолютним сюрпризом в дослідженні стали результати освітнього рівня українських заробітчан: з повною вищою освітою — тільки 13,5%, решта — з неповною вищою, професійно-технічною чи середньою. При чому частина з них «належить до представників маргінальних груп — це некваліфікована робоча сила». Тому соціологи вважають, що в цьому контексті не варто говорити про «відтік мізків».

— Це сьогодні є, але здійснюється за абсолютно іншими каналами, контактами та програмами. Ці люди відразу ж виїжджають на постійне місце проживання, — вважає директор Інституту демографії та соціальних досліджень.

НОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ — ВІД СПОСОБУ ЖИТТЯ

За інформацією керівника Департаменту статистики Держкомстату Надії Григорович, дослідження показало суттєву диференціацію участі українців в трудових міграціях: від 13,5% населення працездатного віку в західних регіонах до 1,4% — в північних.

— У зв’язку з цим ми поділили Україну умовно на п’ять економічних зон — зацентр, південь і схід. За останні три роки найбільше людей виїжджали за кордон з метою працевлаштування на заході України — 13,5%, найменше — на півночі 1,4%. Це пов’язано з існуванням внутрішньої трудової міграції в Україні: люди їдуть працювати в Київ та Київську область. На сході та центрі — майже однакова кількість: відповідно 3,2% та 3,8%. Найменше — на Півдні (2,6%), — розповіла Надія Григорович.

Західна Україна може стати найбільш «проблемною» в країні. Частково через причини, які вже згадувалися, але в більшій мірі — через психологічні чинники: виявляється, за якісь 10—15 років світогляд та психологія українців-заробітчан та їхніх дітей зазнали сильних деструктивних змін. Зокрема, з’явилася залежність від міграції — люди не уявляють собі іншого способу життя.

— Дуже важливо, що для багатьох трудових мігрантів робота за кордоном — не стільки можливість підзаробити, а спосіб життя. Без цього вони не можуть уявити свого життя. Ми маємо розуміти, що в Західній Україні це може бути ціле покоління: моніторинг показує, що існує проблема серед дітей мігрантів, які налаштовані жити в умовах трудової міграції (в Україні чи за кордоном). Тому ми маємо орієнтуватися не тільки на допомогу центрів зайнятості, а й на реабілітацію трудових мігрантів. Не думаю, що це потрібно перекладати на плечі держави — можливо, цим потрібно зайнятися громадським організаціям, — вважає Елла Лібанова.

Аналіз міграційних потоків в Україні, на думку дослідників, дасть можливість краще вивчити ринок праці та намітити структурні реформи в цій галузі, які вже давно на часі. Фахівці зазначають основні з них: реформу соціальних нарахувань, реформу пенсійної системи, ринку житла та освіти, стимулювання розвитку середнього бізнесу, реформу регіональної політики, а ще активізацію політики на вітчизняному ринку праці й політики підтримки українських трудових мігрантів за кордоном.