На Майдані з’явилася Жіноча сотня
Її учасниці хочуть показати, що жінки на барикадах можуть робити й роблять ту ж роботу, що й чоловіки
Жінки на Майдані — з перших днів протесту. Вони не лише готують та розносять їжу, а й чергують у лікарнях, несуть нічну варту на барикадах, надають допомогу пораненим... До речі, з епіцентру подій на Грушевського травмованих виносили не лише чоловіки-медики — під кулями та світло-шумовими гранатами бігали й дівчата-медики. Втім, говорять активістки, й досі про них говорять найчастіше в контексті кухні, прибирання та берегинь доброго настрою чоловіків на барикадах. А так не має бути.
«Сотня існує менше тижня. Її створення було викликано тим, що якраз під час подій на Грушевського, коли там стріляли і було досить небезпечно, багатьом жінкам-медикам, жінкам-журналістам та іншим учасницям Майдану не давали пройти за барикади. Це пояснювалося тим, що жінок і дітей туди не пускають. Але жінки — дорослі люди, які можуть самостійно приймати рішення, де їм бути і що робити. Багато жінок звертаються до нас саме з побажанням нести варту та брати участь у самообороні», — розповідає координатор Жіночої сотні Ніна Потарська.
Спочатку ідея створити таку сотню звучала як жарт. Утім, після оприлюднення ініціативи у «Фейсбуці» активістки почали отримувати чимало дзвінків із запитанням: як можна долучитися до Сотні? «Ми вирішили, що хочемо зробити жіночий голос на Майдані більш помітним, і щоб його справді було чутно — що жінки задіяні не лише на кухні, а й в Автомайдані, на варті в лікарнях... Спільноту «Євромайдан SOS» теж переважно ведуть та координують жінки...» — пояснює Ніна Потарська.
Свою діяльність Жіноча сотня почала з майстер-класу з самооборони та освітніх лекцій і кінофільмів. На майстер-клас, який вела активістка Жіночої сотні Олена Шевченко, прийшло близько двох десятків жінок.
«Це був показовий майстер-клас, було більше теорії, чому ми створюємо цю Жіночу сотню, про моменти дискримінації жінок; про те, що їх не показують на барикадах чи на варті, натомість завжди — на кухні, — розповідає Олена Шевченко. — Далі я показувала, що чоловіки й жінки мають подібну будову тіла — з однаковими больовими точками, і не обов’язково бути Гераклом, щоби вміти себе захистити. Це насправді успішно можуть робити й жінки, й чоловіки».
За словами Олени, під час майстер-класу «дехто з чоловіків, які сиділи в залі, вигукували дискримінаційні фрази про те, що жінка має варити борщ, а захищати Батьківщину повинен чоловік». «Але згодом у цих чоловіків виникали запитання, вони підходили, ставили їх, дехто з них під кінець вже казав, що так, є винятки — і жінки теж можуть захищати Батьківщину», — говорить активістка.
Своє бажання долучитися до Жіночої сотні виявили й чимало учасниць Майдану старшого віку — 50—60 років. За словами ініціаторів Сотні, обмежень немає — стати учасницею може будь-яка жінка з будь-якого регіону, з будь-якими професійними навичками та хоч якою громадською активністю.
«Наша основна мета — протидія дискримінації жінок. Ми намагаємося показати, що жінки можуть виконувати різні функції, й успішно роблять це. Підтримати різних жінок у різних сферах — показати, що на кухні працюють і жінки, й чоловіки, що на барикадах несуть варту і жінки, й чоловіки... Стереотипне уявлення культивується змалку — у вихованні, в родині, у суспільстві. У жінки культивується природна слабкість, тобто жінок навчають бути покірними, обслуговувати чоловіків. А чоловіків, навпаки, навчають бути ініціативними. Звідси, власне, і йде ця дискримінація. Багато чоловіків використовують цю дискримінаційну риторику, що жінка слабка, що вона має сидіти вдома і створювати затишок для чоловіка. Так не має бути. Всі люди різні, вони повинні мати рівні права й можливості», — упевнена Олена Шевченко.
У найближчих планах Жіночої сотні — зробити заняття з самооборони регулярними, а також продовжити курс лекцій та кінопоказів про світовий та український жіночі рухи, жінку в соціальних процесах, жінку й революцію...
Учасниці Жіночої сотні наголошують, що самооборона — це необхідність, але це не означає, що тут вчать насиллю чи агресії. Крім того, як уже було сказано, Сотня робитиме акцент і на освітню складову. «Якщо ж хтось із жінок захоче нести варту чи бути на передовій, то ми не можемо забороняти робити людині те, що вона хоче. Навпаки — ми хочемо надавати підтримку не тільки координаційну, а й емоційну», — підсумовує Ніна Потарська.
За діяльністю Жіночої сотні можна слідкувати на однойменній сторінці у «Фейсбуці».
