На своїй культурній території

Цьогоріч в Одесі ніхто не шукав «националистической литературы» про «пособников фашизма», не ставив докорів щодо використання у назві проекту «українська». Ця надумана проблема просто не актуалізувалася за відсутності політичної мотивації. Але й, на відміну від попередніх виставок, не було найвищого номенклатурного представництва на регіональному рівні. Проте своєю високою увагою в останній день роботи форум вшанували члени Наглядової ради бібліотеки — голова Рахункової палати України Валентин Симоненко та народний депутат України Сергій Гриневецький.

У виставці взяли участь понад сімдесят видавництв України, на ній було представлено близько п’яти тисяч назв видань, і таке ж приблизно число одеситів відвідало виставку. На відміну від міжнародного книжкового ярмарку «Зелена хвиля», який в Одесі традиційно відбувається влітку, бібліотечний проект не є комерційним. Цим значною мірою пояснюється нестійкий склад учасників одеського форуму: певні видавництва не відгукуються на цей проект узагалі, інші беруть участь періодично, намагаючись знайти себе у запропонованому просторі. Цього року розширився склад оргкомітету та посилилася інформаційна підтримка виставки — до складу оргкомітету увійшла гендиректор Одеської обласної державної телерадіокомпанії Оксана Матюх, а інформаційним партнером виступила газета «День», яка представила видання широковідомої серії «Бібліотека газети «День» під редакцією Лариси Івшиної.

«Фішкою» одеського форуму є виїзна виставка до районних центрів області, яка відбувається за підтримки Одеського обласного управління культури і носить благодійницький характер. Цього разу вибір упав на смт. Ширяєве. За рахунок бюджетних коштів закуповуються книги для районних і сільських бібліотек, дитячих навчально-виховних закладів.

Директор видавництва «Твердиня», відомий волинський публіцист і літературний критик Микола Мартинюк відзначив, що намагання популяризувати продукцію вітчизняного книговидання сприймається не завжди однозначно. Так, 2008 року в Котовську один місцевий житель досить непривітно зустрів книжкових місіонерів: «Чого ви взагалі сюди приїхали зі своєю книгою, ми ведемо натуральне господарство і книга нас цікавить менше за все». Однак директор «Твердині» переконаний, що виїзні виставки на маргінеси — це дуже схвальна ініціатива, а такі заяви, швидше за все, пояснюються не найкращою економічною ситуацією в окремих районах. «За шість років проведення виставки-ярмарку «Книги Великої Волині», — зізнався луцький підприємець, — нам поки що не вдається впровадити таку саму форму популяризації книги, як це зробили одесити. Її немає, наскільки мені відомо, ніде в Україні. Щодо книговидавничого процесу в цілому, то тут я беззаперечний оптиміст. У нас є хороша поліграфічна база. Але найбільша проблема — це книгорозповсюдження, проблема інформаційного голоду, проблема контактів між різними куточками України», — сказав на завершення Микола Мартинюк. Вважаю, що травневі події у Львові лише підтверджують цю думку.

«У мене таке враження, що ситуація із книгорозповсюдженням повернулася на дванадцять років тому, — говорить голова одеського відділення Фонду Івана і Юрія Лип Галини Дольник. — Єдина в Одесі українська книгарня так і не вийшла з підземелля. Орендна плата увесь час підвищується, а книжки оподатковуються під загальну систему. З 1 липня буде введено систему штрафів, вступить в силу новий податковий кодекс. Було б доцільно організувати семінар за участі бібліотекарів, підприємців і податківців, щоб прояснити ситуацію».

У багатонаціональній і славній своєю терпимістю Одесі впродовж останніх кількох років загальний психологічний клімат помітно погіршився. Активізувалися проросійські ультра. Подібну атмосферу нагнітає частина ЗМІ, що потрапила в руки недобросовісних політиканів, які свідомо розпалюють мовно-національні пристрасті. Потрібно віддати належне організаторам виставки-форуму, які послідовно витримують взятий курс, у першу чергу її генеральному директору, заслуженому працівнику культури Ользі Ботушанській. Складнощі в організаційному плані виникають і через недофінансування галузі. Очевидно, що без спонсорської допомоги виставку не вдалось би провести на належному рівні.

Найбільш престижні презентації під час виставки-форуму відбуваються в чудовому приміщенні Музеї книги бібліотеки — атріумі зі скляним перекриттям, основу книжкової колекції якого складають фоліанти, подаровані у свій час меценатом гр. М. Толстим. Фаворитами ХІІ Всеукраїнської виставки-форуму стали директор Книжкової палати України і співорганізатор виставки-форуму Микола Сенченко («Парламентаризм — велика брехня нашого часу»), одесит Володимир Стремядін (високополіграфічне видання «Три прошарки часу, або Парадокс Еббінгауза») та волинський письменник, лауреат «Гранд Коронації» літературного конкурсу «Коронація слова» Володимир Лис (роман «Століття Якова», 2010).

Серед одеських проектів, презентованих на цій виставці, заслуговує на увагу колективна праця місцевих істориків «Чорноморська хвиля Української революції: провідники національного руху в Одесі у 1917—1920 рр.». Серед авторів монографії доктори історичних наук Вадим Хмарський і Тарас Гончарук, кандидати історичних наук Тарас Вінцьковський, Анатолій Мисечко та Олександр Музичко.

2010 року тут були представлені видання болгарською мовою, а цьогоріч грецькою, що в силу історичних особливостей Одеси, є доволі актуальним. Голова Одеського відділення Грецького фонду культури Сафроніс Парадісопулос висловив надію, що у майбутньому книги грецьких авторів будуть перекладені українською та російською мовами.

І насамкінець. Перебуваючи в Одесі, київський видавець Леонід Фількенштейн щодо мовної ситуації тут висловився наступним чином: «Одесса русскоязычная, но украиночитающая». Від себе додам: і «украинодумающая».

ВРАЖЕННЯ

Олена АНТОНЮК, викладач ОНУ ім. І. Мечникова:

— Виставку в бібліотеці відвідую щорічно. Переважно шукаю ту літературу, яка відповідає моїм професійним зацікавленням, а також важлива для обох моїх онуків. Цього року молодший з них тут уперше. В Одесі найбільший вибір української літератури в українській книгарні на Троїцькій. А так купуємо українські видання в Києві або ж у Львові. Вважаю цю ситуацію не нормальною.

Любов СМІРНОВА, магістр теоретичного богослов’я:

— Мене цікавить, перш за все, література тематична, оскільки досліджую мало вивчені сторінки історії Одеси, зокрема, район Слободки-Романівки. Я краєзнавець за покликанням. В Одесі проживаю з семи років, і цілком несподівано потрапила на Слободку. Це важко раціонально пояснити, але я відчула в собі «голос пращурів». Знаєте, як у Єсеніна, ніколи не був на Сході і написав «Персидські мотиви». Тому що по батьківській лінії у мене українські коріння. З того часу я захопилася дослідженням цих тоді ще віддалених від Одеси поселень. Наприклад, Стара Слободка заселялася козаками, а була ще Слободка солдатська. До речі, коли кажуть, що козаки були головорізами, це обурлива неправда, бо я знаю своїх пращурів. Тут на виставці я вже другий день, дещо купила...

Віктор ВЕРБИЦЬКИЙ, бібліофіл:

— До виставки книги готуюсь заздалегідь, що дозволяє мені як книголюбу майже ні в чому собі не відмовляти. Так, у перший день роботи виставки я вже закупив літератури на суму 1800 грн. Переважають видання з мистецтва, художня література, публіцистика. Наприклад, дуже продуктивний, цікавий проект газети «День». Книжковий формат — це не лише якісний відбір, але й більш надійний спосіб збереження. У мене є всі видання серії «Бібліотека газети «День». Це хороший приклад для наших обласних і міських видань. А загалом я передплачую близько сорока періодичних видань і вже подумую перейти на електронні носії: це й оцифрування наявної літератури, і пошук необхідного через мережу інтернет. Було б добре проводити не лише виставки книги, але й всеукраїнські ознайомчі виставки періодики. Скільки цікавих видань вже канули в Лету! Так, Фондом культури років дванадцять тому видавалася газета «Муза», а сьогодні вже важко знайти її повний комплект. Щодо форуму, то він має проводитися і надалі, адже в умовах Одеси це, до певної міри, допомагає українцям зберегти свою ідентичність. До речі, як людина, що працює у системі народної освіти, повинен сказати, що близько 90% одеських школярів вже добре володіють українською мовою. Про це свідчать результати тестування.

Тарас МАКСИМЮК, краєзнавець:

— Такий захід в Одесі дуже потрібний, бо тут української книги бракує. В окремих магазинах вона представлена фрагментарно. Саме на цій виставці переважно викладачі купують багато новинок, і не лише українською мовою. Це надзвичайно цікавий проект. Зрештою, це й свято. У цьому зв’язку доречно згадати виїзні виставки в райцентри. Розумієте, нас триста років робили росіянами, а тепер потрібно якнайшвидше ставати українцями.