Надія — тільки на себе...

Українці чули стільки обіцянок від влади, не бачачи при цьому конкретних і ефективних кроків, що вірити їй просто втомились. На цьому наголошують вчені Інституту соціології НАН України, які нещодавно дослідили, як змінився образ українського суспільства за останні п’ять років — від діяльності «помаранчевих» до приходу «біло-синіх». За даними дослідження «Образ українського суспільства. Динаміка 2005—2010 років», більшість українців не довіряють владі в цілому, а визначальними рисами суспільства вважають безлад, розруху, бідність та тиск. І ці показники лишаються незмінними протягом останнього п’ятиріччя. Не змінилися вони й цього року, після обрання нового Президента. Здавалося б, що у людей мають з’явитися нові надії та сподівання, як це завжди буває з приходом нової влади, але за даними соціологів, нічого такого не відбулося. Навпаки — стан соціуму більшість людей оцінює як несприятливий та безперспективний. Але при цьому частина наших громадян не втрачає надії на краще і сподівається, що рано чи пізно щось зміниться, в першу чергу, завдяки використанню власних сил та ресурсів. Детальніше про зміни образу українського суспільства та фактори, які на це впливають, у розмові з доктором соціологічних наук, завідувачем відділу соціальної психології Інституту соціології НАНУ Оленою ЗЛОБІНОЮ.

— Для того щоб дослідити, яким бачать образ сучасного суспільства наші громадяни, ми вдалися до методу асоціацій: просили респондентів визначитися, з чим із запропонованих визначень для них асоціюється соціум. Попри постійні соціальні зміни, політичні протистояння, виборчі перегони та інші фактори образ українського суспільства в масовій свідомості залишається практично незмінним. І в цілому має переважно негативне забарвлення. Про це свідчить те, що найбільш типовою асоціацією респондентів із сучасним українським суспільством, є безлад у країні (на це вказало понад 50% опитаних, тоді як у 2001 році лише 28%). Найбільш загострилася ситуація між 2005 і 2006 роками, коли спостерігався емоційний підйом, були сподівання, що з новими людьми при владі прийде оновлення. Але з часом ці сподівання зменшилися... Коли сьогодні кажуть, що населення не було готове до втілення прекрасної «помаранчевої» ідеї, я заперечую — воно було готове і сподівалося на реальні дії, але, на жаль, їх не було.

Натомість люди відчули поглиблення нестабільності. Асоціація з розрухою між 2005 та 2006 роками збільшилася з 20 до 31%, хоча нічого руйнівного за рік не сталося. Протистояння в соціумі відчували у 2006-му 26% опитаних, а образ суспільства в «глухому куті» побачили в реаліях уже 18% (зараз ці показники виросли на кілька відсотків). Вочевидь, певні зміни в соціумі відбувалися, проте їхній напрямок не задовольняв людей. Таким чином психологічний потенціал населення, який можна було б спрямувати на реальні дії, був фактично заблокований.

Емоційна палітра українців завжди дуже чутлива. У нас може все змінитися дуже швидко, особливо коли мова йде про почуття та очікування. Тому картина, яка фіксується в 2010 році, доволі сильно відрізняється від року 2005, коли населення формувало образ українського суспільства на тлі очікувань позитивних змін. Відповідно з перспективою асоціювали цей образ 28% опитаних, із підйомом — 17%, зі свободою — 16%. Проте вже в 2006 році усі оптимістичні сподівання значною мірою ущухли, і сформувалася картина, яка майже без змін тримається дотепер. Наприклад, образ суспільства пов'язують з перспективою лише 10%. Попри поширене уявлення про демократичність українського соціуму, асоціюють наше суспільство із свободою лише 7%, натомість тиск відчувають 10%. Лише 4% вбачають в соціумі ознаки підйому. Зовсім незначною є кількість респондентів, які схильні характеризувати українське суспільство за допомогою таких ознак, як згуртованість, впорядкованість та багатство (менше 4% опитаних).

Також мало змінилося емоційне сприйняття суспільних перетворень. Його характеризує поєднання суперечливих характеристик. Так, із оптимізмом думає про майбутнє України чверть українців, натомість із тривогою — майже 30%, з інтересом — лише п'ята частина респондентів, а з розгубленістю — 17%. Єдине, що об'єднує більшість населення, це почуття надії, яке відчувають щодо майбутнього України 56% опитаних. Така ж картина фіксується й щодо сприйняття власного майбутнього, в яке з надією дивляться 58%. Уявлення про власне майбутнє кращі завжди, наші люди трохи дистанціюються від того, що вони бачать зовні, й намагаються використати більше власних ресурсів. До речі, надія на майбутнє лишається приблизно на тому ж рівні, що й у 2005 році (тоді, а краще покладали надії приблизно 60% українців). А, скажімо, дев'ять років тому таких було трохи більше 40%. Тож якщо проаналізувати нинішнє емоційне поле українців, то в нас немає великого розчарування зараз, бо що лишається людям? Тільки сподіватись. Порівняно з 2001 роком образ суспільства нині став кращим, але в порівнянні з 2005-м він погіршився. За останні п'ять років ми практично не втратили емоційні сподівання, але ті надії, які були пов'язано з очікуванням суспільних змін, навпаки, були втрачені. Адже самі суспільні зміни, яких так очікували, не відбулися, а сподівання лишилися: що колись все-таки вони будуть.

— Чи може бути сигналом тривоги для влади те, що в суспільстві зростає страх та побоювання?

— Якби влада на це звертала увагу, то, очевидно, що реагувала б та зважала на ці показники. Адже це дійсно тривожний сигнал, бо якщо у нас зростають негативні очікування, то про що це свідчить? За нашими даними, окрім зростання негативних показників, зменшилися й позитивні тенденції. Так, якщо в 2001 році оптимістично налаштованих громадян було 16%, у 2005 році — 33%, зараз — лише чверть населення. Також змінився в гірший бік образ суспільства в плані очікувань, тобто зараз набагато менше сподівань на якісь речі, як це було в 2005 році. У нас тепер немає асоціацій із підйомом і посилилося дуже сильно сприйняття безладу. Можливо, це уявлення зможе змінити якраз нова влада. Але вона має знати, що сподівань, пов'язаних із новою владою, зараз в українців набагато менше, і це при тому, що опитування відбулось після виборів, коли коаліція була сформована, тим не менше перспективу бачать у суспільстві приблизно 5%.

— До чого може призвести такий стан суспільства, в що це може перерости?

— До розчарування владою? Навряд чи. Наші дані — це лише та картина, яка відклалася в масовій свідомості. Я б не сказала, що від цього сприйняття ми можемо очікувати якихось негативних дій, бо між образами і діями — величезна різниця. Тобто сподіватися на протести, виступи та активний спротив суспільства поки що не варто. Наразі рівень активності протестів у нас дуже низький. Це пов'язано з розчаруванням владою в принципі, з тим, що владні інститути не виконують свої функції. Наприклад, зараз у країні немає віце-прем'єра з гуманітарних питань. Навіть була інформація, що ця посада буде скасована взагалі. Мене як громадянку це дуже турбує, бо якраз із гуманітарних питань у нас величезні проблеми. І якраз би влада, якби думала про людей, то змінювала б щось у медицині та освіті. Думаю, що люди, дивлячись на дії влади, не зовсім розуміють її головного меседжу — на кого ж це все розраховано, тому й очікування такі незначні. Тому образ нашого суспільств наразі такий, що громадяни знають: ніяких суперрішень та змін очікувати не приходиться. А якщо буде краще — то так і буде, принаймні сподіваємося на це.

— Як би ви спрогнозували, в якому напрямі буде змінюватися образ суспільства в найближчому майбутньому?

— Щодо очікувань на майбутнє, то це залежить від того, наскільки зростатиме задоволення життям. Сама ж проблема сподівань завжди існуватиме, бо людям постійно потрібно щось ліпше, ніж вони мають. Немає нічого такого, щоб не давало їм можливості сподіватись. Надія на те, що з роками буде краще, буде лишатися завжди, бо така надія превалює в усьому комплексі очікувань. Що стосується образу суспільства, це буде залежати від того, які реальні будуть зміни. Якщо змін не буде, то й образ не покращиться. Якщо зараз у нас плануються якісь дії, які погіршать становище певних соціальних груп, то ясно, що на покращання образу це теж не вплине. Можливо, будуть, навпаки, якісь речі, які знизять образ безладу, приміром, те, що нині чітко вибудовується владна узгодженість. Але чи приведе це до зростання позитивів? Тут є сумніви.