Воля, визволення - от той конечний прапор, до якого тягнеться все, до якого прагнуть і вояки з мечами, і моралісти з заповітами, і поети з віршами.
Василь Липківський, український релігійний діяч, церковний реформатор, педагог, публіцист, письменник і перекладач, творець і перший митрополит Української Автокефальної Православної Церкви.

Наші в Африці

Українці проводять шість місяців у польотах над джунглями
8 вересня, 2010 - 00:00
ЗАГАЛЬНА ЧИСЕЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО ЗАГОНУ В ЛІБЕРІЇ — 275 ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ, У ЯКИХ НА ОЗБРОЄННІ — ВІСІМ ГЕЛІКОПТЕРІВ МІ-8МТ І ТРИ ГЕЛІКОПТЕРИ МІ-24 / ФОТО НАДАНЕ АВТОРОМ

До багатонаціонального складу місії ООН у Ліберії входить і 56-й окремий вертолітний загін Збройних сил України. Із 2004 р. через кожні шість місяців проводиться чергова ротація. Тринадцята передислокація військовослужбовців припала на червень — грудень.

Понад два місяці триває напружена робота українського миротворчого контингенту тринадцятої ротації 56-го окремого вертолітного загону Місії ООН у Ліберії під командуванням військового льотчика першого класу полковника Андрія Когута. Саме нинішній період припав на початок сезону дощів у цій африканській країні. Щодня в складних кліматичних умовах — з денною температурою повітря до +30, при майже стовідсотковій вологості працюють льотні екіпажі гвинтокрилих машин.

Базовий табір наших миротворців розташований поблизу міжнародного аеропорту «Робертс Інтернешнл», що за 60 км на південь від столиці. Його територія досить зручна для постачання усього необхідного, а повсякденний спокій особового складу загону забезпечує подвійне коло охорони: внутрішня територія охороняється власними силами, зовнішня — нігерійським контингентом.

Загальна чисельність загону — 275 військовослужбовців. На озброєнні — вісім вертольотів Мі-8МТ і три вертольоти Мі-24. Серед основних завдань Місії ООН у Ліберії, що виконують українські авіатори, — перевезення персоналу Місії та високоповажних осіб, польоти спостереження, повітряне супроводження переміщення військ, до того ж — перевезення вантажів, медичне транспортування, евакуація поранених, участь у пошуково-рятувальних операціях.

Варто додати, що бойові Мі-24 виконують польотні завдання виключно парою. Це — повітряна розвідка та бойове патрулювання проблемних територій вздовж кордону з сусіднім Кот-д’Івуаром, розвідка переміщення на випадок озброєних груп, груп біженців, загальної ситуації на чек-пойнтах та в районах населених пунктів, перевірка територій на предмет організації незаконного видобутку корисних копалин, огляд стану основних шляхів, транспортних комунікацій.

Плани льотних днів, які надходять із оперативного центру керівництва польотами авіацією Місії ООН у Ліберії до командування штабу нашого миротворчого загону, щотижня доводиться корегувати. На відміну від минулої ротації, на бойовому розрахунку нинішньої ротації — 11 вертольотів, а це на три гвинтокрили менше, ніж торік. Рішенням Місії вони були скорочені у зв’язку з поліпшенням воєнно-політичної ситуації в країні.

Безпосереднє керівництво вертольотами здійснюється з польового командного пункту СКП-11. Тут же — й радіолокаційні засоби, що дають змогу вести чіткий і безперешкодний зв’язок з екіпажами, хоч в якій би точці Ліберії вони перебували б.

Оскільки в серпні та вересні сезон тропічних дощів проявляється в повну силу, командування загону звертає посилену увагу на характеристику особливостей сезонних метеорологічних процесів над Ліберією та досвід попередніх ротацій. Зрозуміло, що сезон дощів значно зменшує кількість днів, придатних для виконання польотів; нерідко різке погіршення погодних умов відбувається, коли вертольоти загону перебувають у повітрі. Саме в подібних випадках виявляються справжній професіоналізм та витримка наших екіпажів.

Із 26 червня 2010 року започатковано відлік напрацювання тринадцятої ротації, коли екіпажі розпочали самостійні польоти. Крім того, українські вертолітники ставлять за мету не лише визначити систему виконання польотів над територією країни, а й ознайомити менш досвідчених льотчиків, штурманів, борт-перекладачів із найскладнішими та найбільш використовуваними майданчиками і пунктами дозаправлення пальним, а також визначити оптимальні маршрути та характерні місцеві орієнтири, і головне — відновити у льотного складу втрачені навички польотів не тільки вдень, а й вночі, крім того, приступити до польотів командирами екіпажів.

Головна особливість ліберійського ландшафту — майже повна відсутність природних та штучних орієнтирів вдень. Територія вкрита вражаючої густини бушем і являє собою суцільний зелений килим. Рідкі пагорби та висотки проблеми не вирішують. Численні річки налічують безліч поворотів і можуть швидше заплутати, ніж навпаки. Вночі інша проблема — така ж повна відсутність світлових орієнтирів (стан енергозабезпечення країни після тривалої громадянської війни залишається майже нульовим). Про поняття горизонту можна лише здогадуватись. Тому екіпажі вертольотів, прибуваючи з України, постійно готуються, набуваючи необхідного досвіду в небі над Ліберією. Професійна майстерність екіпажів — не гордість, а необхідна умова виконання завдання! Політ над джунглями практично завжди безорієнтирний, пристрої GPS — єдині помічники посеред суцільної оксамитової ковдри. Середня тривалість польоту перевищує три години, за день наліт становить понад семи годин для пари вертольотів. Практична відсутність місць для нештатної або аварійної посадки просто виключає несправність гелікоптера. Вищезгадані ситуації не мають права виникати! Це тест на майстерність у першу чергу бортових техніків...

На сьогодні всі екіпажі Мі-8МТ здатні виконати медичну евакуацію, пошук і спасіння вдень. Неухильно підвищують власний професіоналізм, ретельно готуються до нічної роботи, адже знають: Центр планування повітряних операцій Місії може перенацілити польотне завдання вертольота прямо в повітрі. Проте непередбачувана погода тропіків нерідко вносить корективи в плани навчально-тренувальних польотів, особливо в період сезону тропічних дощів.

Ефективність діяльності сил Місії ООН говорить сама за себе: громадянська війна припинилася, комбатанти роззброєні, біженці повернулися до рідних осель, без кровопролиття пройшли вибори президента і його інавгурація в президентському палаці. Чимало зусиль для стабілізації та миру в цій західно-африканській республіці доклали й наші миротворці зі складу 56-го ОВЗ. Але тривалі воєнні дії призвели до суцільного зубожіння народу Ліберії. Нині нагальним питанням є вже не забезпечення зброєю, а шматком хліба. Саме тому перевезення продуктів харчування у віддалені та важкодоступні райони — одне із завдань, що стоять перед вертолітним загоном.

Ще пара вертольотів щоденно перебуває в режимі очікування на випадок непередбачуваної ситуації для виконання завдань із пошуку та рятування в режимах STAND BY — у 45-хвилинній та SAR STAND BY — у 30-хвилинній готовності до вильоту. У постійній готовності разом із ними перебуває й рятувальна парашутно-десантна група на чолі з начальником пошуково-рятувальної та парашутно-десантної служби майором Віталієм Федорівим.

Серед кращих, за словами командира загону, — досвідчені вертолітники-«тисячники», тобто ті, хто налітав понад тисячу годин, — військові льотчики 1-го класу підполковники Олександр Чаплінський, Олег Кисіль, Костянтин Гаєвський, Олександр Лісничий, майори Євген Вакуленко, Володимир Прокопенко, військові льотчики 2-го класу підполковник Павло Комишев, майор Віталій Панасюк, військові льотчики 3-го класу підполковник Віталій Літвінов, майори Сергій Ващенко, Юрій Сокорський, Павло Бардаков та інші.

Відомо, що в арміях провідних країн світу військовий льотчик щорічно має виконувати наліт до 180 — 200 годин. У нас же середньорічний наліт пілота (без урахування практики миротворчої компоненти) протягом останніх років становить 20 — 40 годин, що в 5 — 10 разів менше від світової норми. Виконання польотних завдань за умов високих температур та вологості повітря вимагає від військовослужбовців усіх служб загону — льотно-підйомного складу, служб аеродромно-технічного забезпечення, зв’язку та інших, виняткової відповідальності та професіоналізму. Жорсткий графік експлуатації вертольотів не дозволяє припиняти жоден із видів робіт за будь-яких погодних умов. Їхній робочий день розпочинається за дві години до першого вильоту. Далі — підготовка авіатехніки до польоту, допуск засобів наземного обслуговування, усунення виявлених несправностей.

— Жоден фахівець, який відповідає за підготовку бойової техніки, не залишить аеродром, не виконавши суворо регламентованого циклу робіт, — додає заступник командира загону з інженерно-авіаційної служби полковник Андрій Іванов.

Досі жодних нарікань з боку керівництва Місії ООН щодо роботи українських вертолітників не було. Іноземці добре розуміють, яке значення має армійська авіація для виконання миротворчих місій.

Ще у червні в столиці Ліберії — Монровії — у штаб-квартирі Місії ООН відбулась робоча зустріч командира загону з начальником штабу Місії ООН у Ліберії бригадним генералом Рафаель Ай Іса. Той у свою чергу наголосив на наступному.

— Мені приємно працювати з українцями. Без українського загону Місія ООН у Ліберії практично не могла б повноцінно функціонувати. Враховуючи, що дороги в цьому регіоні практично відсутні, ваші вертольоти — це єдиний засіб пересування наших представників Місії ООН у повітрі, — наголосив бригадний генерал Рафаель Ай Іса.

Що стосується технічного забезпечення та ремонту бойових машин, ресурс яких через складні кліматичні умови випрацьовується значно швидше, ніж в Україні, то з кожною заміною нашого людського контингенту проводиться часткова заміна вертольотів та іншої спецтехніки загону. Так і цього разу чотири відремонтовані гелікоптери Мі-8МТ, що прибули до українського загону вантажним літаком Ан-124-100 «Руслан», після технічного огляду, обльоту, сертифікації комісією авіаційної безпеки Місії ООН у Ліберії зайняли своє місце згідно із бойовим розрахунком. Капітальний відновлювальний ремонт і переобладнання вертольотів виконується силами українських підприємств ДГО МО України Концерну «Авіавоєнремонт». Так, державне підприємство Міноборони України Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» та державне підприємство «Севастопольське авіаційне підприємство» активно працюють за миротворчою програмою, виконуючи ремонт та підготовку окремих вертольотів Мі-8МТ, та Мі-24, тим самим забезпечуючи польотну готовність армійської авіації Сухопутних військ, Повітряних сил ЗС України. Разом з тим, акцентуючи увагу на роботі Конотопського і Севастопольського підприємств по ремонту гелікоптерів для нашого контингенту в Ліберії, було б несправедливо не згадати базову основу загального держзамовлення, адже двигуни і редуктори до вертольотів ремонтує саме Луганський АРЗ. Крім того, ці підприємства ще співпрацюють більш ніж з 35-ма країнами і мають високий міжнародний авторитет. По суті, без їхньої самовідданої праці не було б мобільного і ефективного компоненту Сил швидкого реагування Збройних сил України — вертолітних підрозділів у Сухопутних військах і Повітряних силах.

Загалом за два місяця перебування на африканській землі українські вертолітники провели в небі понад 600 годин, за цей час здійснили 570 польотів. У середньому наліт на одного льотчика становить 22 години. Зокрема, на вертольотах Мі-8МТ — майже 367 годин, а на вертольотах Мі-24 — 203 години. Екіпажами загону перевезено 2258 пасажирів та 84,881 тонни корисних вантажів.

Нагадаємо, що торік година нальоту вітчизняного Мі-8МТ оцінювалася ООН у 2150 дол., а з 8 лютого 2010-го — у 2300 дол. Що стосується використання вертольотів Мі-24, то суми виплат нашій країні ще більші — відповідно 2600 дол. і 3300 дол. за одну польотну годину. Як бачимо, хоча й не сотні, але кілька десятків мільйонів доларів США українські миротворці в Ліберії за участь у Місії ООН здатні заробити, поповнюючи тим самим казну держави.

Для порівняння, 2009 року за участь українських військових у миротворчих операціях ООН перерахувала до Державного бюджету України 130,9 млн. грн., що на 27% більше, ніж 2008 року. Збільшення компенсаційних відрахувань пов’язане з великим обсягом виконаних робіт українськими миротворцями (польоти вертольотів і використання іншої військової техніки).

До речі, грошове забезпечення, що отримують військовослужбовці за контрактом та офіцери в Африканській Республіці (воно коливається в межах від 800 дол. до 1500 дол.), є вдвічі-втричі меншим, ніж у пакистанського чи нігерійського піхотинця, котрий охороняє той самий аеродром, з якого злітають наші вертольоти.

...Ось так впродовж місяців, день у день, усі 275 воїнів-миротворців 56-го ОВЗ у складних кліматичних умовах постійного жорсткого графіка забезпечують виконання покладених на них завдань. Чи знайдеться сьогодні в Україні більш боєздатна вертолітна частина, льотчики якої мають таку кількість нальоту, що може відмінно і за невеликий проміжок часу в екстремальних умовах налагодити роботу всіх служб?

В’ячеслав ПЕТРОВСЬКИЙ, спеціально для «Дня». Робертсфілд. Ліберія
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ