Нестереотипна історія – англійською

Онлайн-курси вже давно стали однією з ефективних можливостей розповісти про історію та культуру своєї держави. Нещодавно до країн, які вже скористалися цим шансом, долучилася і наша — в середині грудня минулого року на міжнародній освітній платформі Udemy запустили безкоштовний англомовний онлайн-курс з історії України. Над ним працювали викладачі Національного університету «Києво-Могилянська академія», студія онлайн-освіти EdEra та Український інститут. А нещодавно відбулася офіційна презентація курсу, на якій, зокрема, і підсумували перші успіхи проєкту.

«КУРС РОЗПОВІДАЄ ПРО КЛЮЧОВІ ПОДІЇ НАШОЇ ІСТОРІЇ»

Одна з головних цілей курсу — надати закордонній авдиторії правдиву інформацію про нашу державу, підваживши ті стереотипи, що існують. Наталія ШЛІХТА, кандидатка історичних наук, завідувачка кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія», одна з лекторок курсу, наголосила, зокрема, на впливі радянського періоду на те, що довгий час Україну сприймали як частину Росії.

«Для нас важливим є те ототожнення Радянського Союзу і Росії, яке з’явилося серед політиків, науковців і, зрозуміло, ширшої публіки. СРСР сприймався як чергова реінкарнація Росії, і термін Soviet Russia вживався набагато частіше, ніж Soviet Union. Відповідно, наслідком стало те, що увесь тодішній радянський простір, пізніше пострадянський, почав ототожнюватися з простором російським. І коли ми це візьмемо до уваги, то зрозуміємо, чому розпад СРСР у 1991 році став неймовірним шоком для тодішнього світу поза Радянським Союзом — політиків, науковців, пересічних людей, — пояснює Наталія Шліхта. — У 1994 році вийшла друком стаття «СРСР як комунальна квартира...». Її автором є російський американський історик Юрій Сльозкін. У цій статті дослідник показував, що СРСР — це не Росія, що це складна держава, яка складається з окремих національних республік, у межах яких проживають окремі нації, народності, кожна з яких має свою історію, мову, свою культуру, свою ідентичність. Тоді, в 1994 році, ця стаття викликала неймовірний фурор, тому що вперше на такому рівні було показано, що насправді ми маємо справу з набагато складнішим простором, і щоб зрозуміти його, нам треба розуміти не тільки Росію, про яку говорили до того часу».

І хоч на рівні, наприклад, закордонних істориків викривлень у сприйнятті нашої держави зараз значно менше, розповідає Наталія Шліхта, але на рівні побутовому «зарахування України до пострадянського, можливо, російського, можливо, азійського простору, на жаль, не є поодинокими випадками».

«Тому для нас надзвичайно важливо було створити онлайн-курс, який би у доступній, зручній та стислій формі розповідав про ключові події української історії, — зазначає Олександра ГАЙДАЙ, програмна менеджерка напряму «Академічні програми» Українського інституту. — Для нас важливо було, щоб цей курс відображав українську візію минулого, відображав Україну як частину європейського простору».

Якраз про це і йдеться в курсі Ukraine: History, Culture, and Identities, який складається з п’яти модулів: незалежна Україна; Київська Русь у Середні віки; українські землі у Ранньомодерну епоху; Україна в довгому XIX ст.; Україна в XX ст. Лекторами стали викладачі НаУКМА, відомі дослідники Вадим Арістов, Тетяна Григор’єва, Катерина Диса, Наталія Шліхта, Максим Яковлєв. І як зазначає Наталія Шліхта: «Лекції оригінально готувалися англійською мовою, не перекладалися».

ДВОТИЖНЕВА ПЕРЕВІРКА

Хоч створити одразу англомовний курс було непросто, втім, значно більшим викликом стала потреба пристосувати матеріал до формату. Про це детальніше розповів співзасновник та СЕО студії онлайн-освіти EdEra Ілля ФІЛІПОВ: «Ми розповідаємо про Україну іноземцям, і це одразу виклик, тому що ми повинні якимось чином захопити цільову аудиторію, втримати її на курсі. Напевно, багато хто знає, що в онлайн-курсів взагалі є доволі велика конверсійна проблема, наприклад, ви бачите сторінку, прочитали, але не зареєструвалися. Або ж бачите промоматеріал, але не пішли далі. Або ж зареєструвалися, але потім не пройшли нічого». Саме тому важливою стала динаміка курсу, його структура, а ще — стислість. У середньому одне відео не мало бути довшим за п’ять хвилин, і, як поділилася Наталія Шліхта, дотримуватися цього правила викладачам було найскладніше.

З одного боку, як слушно стверджує Ілля Філіпов, онлайн-курси нині конкурують з YouTube, Netflix та іншим онлайн-контентом, відповідно, курс має бути динамічним, аби іноземець дослухав його до кінця. І такий підхід має попит серед користувачів: наприклад, як написав Alais RIGLET: «Короткі відео прекрасно пояснені, ідеально підходять, щоб дізнатися більше про історію України після роботи!» З іншого боку, були й інші коментарі, коли кільком слухачам курсу було дещо складно встигати за темпом розгортання історичних подій у лекціях. Водночас до кожної теми є додаткові ресурси — фільми, англомовні праці про Україну, які можуть допомогти в освоєнні певного історичного періоду.

Звичайно, онлайн-курс передбачає не тільки контент, а й якість його подання: рівень монтажу, постпродакшену. «Коли ми йдемо на закордонний ринок онлайн-освіти, нам потрібно, щоб курс був не тільки інформативний та цікавий, а й щоб він був візуально гарний», — пояснює Ілля Філіпов. Адже всі ці чинники беруть до уваги, зокрема платформи, перед тим як розмістити у себе певний курс. Зокрема, Udemy перевіряла курс два тижні: якість контенту, головну сторінку, промовідео. Тож той факт, що Ukraine: History, Culture, and Identities там розміщено, уже засвідчує якість освітнього курсу.

МАЙЖЕ ПІВТОРИ ТИСЯЧІ ПЕРШИХ СЛУХАЧІВ

Ілля Філіпов зазначає: «Мені дуже важливо, що взагалі український освітній продукт з’являється на закордонному просторі. У місії нашої студії записано: зробити так, щоб український освітній продукт був наявний у глобальному контексті. Бо я абсолютно впевнений, що ми вже зараз в Україні можемо робити онлайн-курси не гірше, ніж їх роблять на Заході... І що більше українські курси будуть наявні в освітньому просторі, то краще це для іміджу нашої держави. Мені здається, що час настав. І ми можемо не тільки дивитися, як роблять це на закордонному ринку, а й показувати, як можемо ми, і ділитися вже нашими підходами».

Справді, результати доволі непогані. На момент написання статті на курс зареєструвалося 1 417 відвідувачів (з багатьох країн світу), з них 168 залишили свій відгук (що є доброю конверсією) і середня оцінка курсу — 4,4. Та, напевно, найкращим фідбеком є коментарі слухачів курсу. Наприклад, Nestor Daniel Mendoza Colunga написав: «Надзвичайно цікавий курс. Радий дізнатися трохи більше про історію України, чудової держави».

«Наразі ми розглядаємо різні шляхи розвитку цього проєкту, розширення його авдиторії, зокрема, в контексті перекладу іншими мовами світу», — розповіла Олександра Гайдай. Крім того, за її словами, нині вже є дуже багато запитів на продовження роботи в цьому напрямі (через поглиблення, розширення, курси на іншу тематику), оскільки існує потреба саме в англомовному контенті про Україну. Тож сподіваємося, що скоро з’являться нові онлайн-курси, адже завжди є куди розвиватися. Зокрема, можна використати досвід інших платформ, де не тільки вказують список літератури, а й пропонують кілька ресурсів у відкритому доступі, наприклад, покликання на статті. Адже якісних англомовних статей (зокрема, і в газеті «День»), відео є доволі багато, і такі курси могли би стати «парасолькою» для об’єднання такого контенту й просування його для закордонного користувача.