Олександр ТУМАНОВ: «Віруючий не боїться бути знехтуваним»
Олександр Германович має три вищих освіти, прекрасно володіє двома іноземними мовами: французькою і англійською. Завдяки його перекладам, в Україні можуть з’явитися чотири книги широко відомих у світі християнських психологів: «Як жити в шлюбі щасливо», «Посібник з духовної і психологічної допомоги», «Конфлікти: їх походження і шляхи вирішення» Жака і Клер Пужоль і «Зцілююча сила здорового мислення» Уїльяма Бакуса. Я говорю «можуть», тому що ці книги вже перекладено, але грошей для їхнього видання Олександр Германович поки що не знайшов. Однак переконаний, що рано чи пізно це неодмінно станеться.
— В принципі, світогляд людини можна описати за допомогою її відповідей на кілька ключових запитань: хто ти? звідки ти? для чого ти тут? куди ти йдеш? Я намагаюся допомогти людям відповісти на ці запитання, розібравшись у собі, тому що будь-яке рішення, яке приймає людина в житті, її стиль спілкування, її коло спілкування залежать від її самоідентифікації, ідентифікації взагалі. Ідентифікація — це якраз і є відповідь на запитання: хто ти? Люди відповідають по-різному: я — пенсіонер, я — мати, я — дружина. Людина, зосереджена на своїй роботі, відповість за професійною ознакою: я — енергетик, я — художник тощо. Але рідко хто відповідає: «я — християнин» чи «я — дитя боже», тобто дає таке визначення себе, яке б давало людині почуття причетності до чогось великого, значного.
— Ви хочете сказати, що людина невіруюча ніби применшує свою роль і значення у світі?
— Так, якщо хочете. Самооцінка такої людини досить низька: вона знає, що вона — тварина, яка в процесі існування дещо удосконалилася. Позбавлення причетності людини до Бога робить людину самотньою у цьому світі. А моя практика психолога показує: людині нестерпно існувати в самотності. Вона завжди — свідомо чи підсвідомо, шукає приналежності до якоїсь соціальної групи, культури, мови, спільності, просто сім’ї. Істинно віруюча людина у тій чи іншій ситуації може вчинити абсолютно інакше, ніж атеїст. Тому що система цінностей, яку людина собі приписала, система обробки інформації, її сприйняття світу і вчинків інших людей — все це визначається її вірою і невірою.
— Чим відрізняється християнський психолог від психолога-атеїста?
— Християнський психолог, оперуючи психологією як наукою пізнання душі людської, залишається передусім християнином. Він бере свої докази, приклади, аргументи, переконання з біблійних текстів. Він спирається у своїй роботі на «етичний кодекс» Біблії — десять заповідей господніх. Класична психологія являє собою інструмент пізнання, але один і той же інструмент у різних руках може виконувати різні функції. У нашій країні психолог отримує освіту на атеїстичній основі, тоді як на Заході існує підготовка психологів у теологічних інститутах. Діагностувавши проблему, ці два різних психологи можуть дати абсолютно різні поради.
— Я бачила людей, від початку схильних обирати зі свого оточення «неправильних» для себе людей. Чому так відбувається?
— Так, дійсно, існує певний «сценарій життя», який формується у людини приблизно до шестирічного віку. Його формування залежить від оточення людини. Фактично «сценарій життя» починає формуватися невдовзі після зачаття — в утробі матері. Дитина відчуває ставлення до себе, атмосферу в сім’ї: це доведено наукою. Якщо вагітність була небажаною — це вже накладає відбиток на майбутнє життя дитини. Якщо хотіли хлопчика, а народилася дівчинка, і їй до того ж про це стануть розповідати — вона завжди відчуватиме свою ущербність. Якщо тиху дитину примушують бути сміливою, якщо повільного кваплять, лають за те, що не справляється, — це спрацьовує тільки негативно. Їй не дають жити в згоді з собою, і це деформує її психіку. Внаслідок таких дій формуються негативні сценарії життя. Згодом така людина опиняється завжди дійовою особою одного й того ж сценарію, який багато разів прокручується: з якими б людьми, за яких би обставин не зустрічалася людина, вона завжди рухатиметься тими шляхами, які наказує її сценарій.
— Якщо така людина звертається до психолога, можна скоректувати її дії, її бачення себе і світу?
— Існують різні способи. У Франції, наприклад, людину занурюють в особливий гіпнотичний стан, а потім у басейн з теплою водою — відбувається ніби імітація утроби матері. У цей час психолог дає їй певні установки, ніби «переписуючи» наново її життя. Тут доречно пригадати біблійний вислів: «Будьте як діти». Якщо ти здатний зберегти в собі дитину, то ти здатний змінитися. Ти відкритий світу. Біблія дає нам поняття другого народження — це визнання Господа своїм батьком. Саме з цього моменту людина бере усі відправні точки від Отця небесного. Мирські психологи часто ігнорують те, що написано в Біблії — у цьому випадку вони імітують друге народження в басейні. Але цей спосіб часто не спрацьовує, тому що людині даються певні установки, але вона не має опори. Віруючій людині коректувати свою поведінку допомагає віра. За статистикою християнські психологи набагато ефективніші за своїх колег- атеїстів у роботі з наркоманами, з повіями. Протиставлення психології і релігії — штучне.
— Віра допомагає людині жити. А чи зустрічали ви атеїстів, у житті яких усе прекрасно?
— Я думаю, такі люди є.
— А зустрічали віруючих, у яких життя не склалося?
— І таких людей багато. Людині завжди залишається запитання: куди ти йдеш? Для християнина смерть фізична не є кінцем існування, він втрачає страх перед нею. Дуже багато ми робимо неправильно з боязні: боязні втратити, боязні бути знехтуваними, не прийнятими. Віруючий не боїться втратити чи бути знехтуваним: він знає, що Бог прийме його таким, який він є. Атеїст же повинен бути дуже сильною людиною, щоб не зламатися, втративши все.
— А ви не допускаєте, що людина, яка втратила надію, може зневіритися і у Богові? Такі випадки відомі...
— Зрештою, людина зневірюється не у Богові, а в людях, які для неї представляють Бога. Я, читаючи Біблію, підходжу до неї не тільки як до сакрального тексту. Я її намагався продумати як систему знань, систему взаємопов’язаних даних. Сьогодні все дедалі більше вчених сходяться на думцi про те, що неможливо пояснити функціонування світу, якщо не брати як відправну точку думку про те, що світ було створено Богом і створено саме так, як це описано в Біблії. Біблію почали писати задовго до Ісуса Христа, а останні її книги написані вже його учнями. Вона формувалася різними людьми приблизно впродовж чотирьох тисяч років, але при цьому чітко простежується система, викладу, єдність стилю. Що дозволяє сказати, хто був єдиним автором цих послань.
— Ви вірите у прокляття, пристріти, наговори?
— Безумовно. Світ — духовний, а дух — матеріальний. Пригадайте закон «сіяння і жнив». Сієш зло — обов’язково збереш нещастя. Прокляття діє, якщо йому нічого не протиставити.
— А що можна протиставити?
— Віру. Віра захищає.
— Говорячи сучасною мовою, можна сказати, що віра виробляє в людині якусь особливу енергетику, захисне поле свого роду?
— Безумовно, пригадайте біблійне: «Той, хто у вас, сильніший за того, хто в світі». Все це можна доступно пояснити і з точки зору науки. Зараз існує така наука «нейропсихоімунологія», яка стверджує, що захисні сили організму, його імунітет прямо залежать від стану його психіки. Негативні емоції придушують імунітет. І в Біблії сказано те ж саме: «Сумний дух сушить кістки». Такі почуття, як заздрість, злість, роздратування тільки руйнують людину. Слово також матеріальне. Людина є те, що вона говорить про себе і про інших. «Від надлишку серця говорять вуста». Але і те, що людина говорить, може змінити її: якщо вона з якихось причин говорить не те, що думає, то починає жити так, як вона говорить. Це можна назвати самонавіюванням, і такий метод використовується психологами, що дають певні установки людині. Звичайно, абсурдна установка не працює. У Біблії ж протягом тисячоліть були зібрані найбільш здорові, мудрі думки. І коли християнський психолог вселяє ці здорові думки своєму пацієнту, вони дійсно працюють, тому що подібно тому, як існують фізичні закони у світі, існують і закони етичні.
Людина, яка усвідомлює свою особливу цінність, приймає себе такою, якою вона є і живе у злагоді із собою, навколишніми, Богом. Вона самодостатня, вона нікому не заздрить, не нарікає на те, що народилася такою, якою є, вона тільки розвиває свої здібності і виконує своє призначення у цьому житті. Така самооцінка дає упевненість, стабільність, спокій, нарешті. А оптимісти, як відомо, завжди здоровіші і міцніші духом. У них краще складаються стосунки з людьми: у сім’ї, на роботі. Якщо при цьому є ще хобі, якщо людина займається спортом — її життя цілісне і різноманітне. Повертаючись до питання інтегральної ідентифікації: чим у більшій кількості різних іпостасей людина існує, чим у більшій кількості різних галузей вона себе реалізовує, тим краще. У жодному разі не можна ідентифікувати себе з чимось одним — роботою, коханою людиною. Це дуже небезпечно: втрачаючи це єдине — втрачаєш увесь світ. З іншого боку — улюблена робота позитивно впливає на імунітет. Чому важливо реалізувати себе в тому, для чого ти призначений? Приведу знову паралель з Біблією: якщо ти «раб Царя», якщо ти робиш щось з примусу, виключно для того, щоб заслужити чиєсь схвалення, ти ніколи не відчуватимеш себе «сином». Тому що «син» знає, що він це має з права народження — він до цього призначений. Він досягає великих успіхів у своїй справі, він розкутий і вільний у своїй діяльності, він оригінально мислить. Заняття улюбленою справою гармонізує його життя і позитивно позначається на здоров’ї.
— Для багатьох наших співгромадян, особливо немолодого віку, світ дійсно завалився. Віра в радянську владу була для них усім... І їм уже навряд чи вдасться змінити себе.
— Своєю свідомістю вони живуть у минулому. Конструктивним моментом для них могло б стати вже саме усвідомлення того факту, що минуле ніколи не повернеться, не треба про це мріяти, треба щось змінювати у собі, у своєму житті. Але, якщо ми подивимося на кодекс будівника комунізму, ми побачимо, що він багато в чому списаний з Біблії, тільки ці ідеї спотворювалися конкретними носіями. Не нова думка про те, що комунізм — свого роду релігія. Поміняти релігію — дійсно складно, особливо в немолодому віці. Хоча, якби ці люди могли прийти до Бога, це значно полегшило б їхню долю. Царство небесне не можна ні побачити, ні торкнутися, у нього можна тільки вірити. Навіть віруючій людині складно, тому, що вже прийнявши Бога, вона продовжує жити в земному світі, стикається з усіма його обмеженнями. А в цьому світі ти все одно зможеш зробити тільки те, що ти зможеш — і більше нічого. Це треба зрозуміти, прийняти і змиритися.
— Велика спокуса вкладати кошти в алкоголь в країні, де ціни зростають навіть на хліб, а горілка залишається найдешевшим товаром. До Бога далеко, а до кіоску чи вуличного торговця — близько. Випив — і полегшало. І не завтра, а зараз.
— У цьому велика провина державної політики. Цивілізовані країни піклуються про те, щоб їхні громадяни не палили, не спивались: там досягають цього і пропагандою, і обмеженням місць, де можна курити, і високими цінами на алкоголь і тютюнові вироби. Там розуміють: здоров’я громадян — запорука процвітання країни. Продаж алкогольних напоїв, сигарет і цигарок приносить великий прибуток, і тому, щоб мати в собі сили відмовитися від такого прибутку, керівники держави і законотворці повинні володіти певними моральними і етичними принципами. Я думаю, щоб виховувати в людях ці принципи не зайвим було б ввести в школах такий предмет, як основи християнської етики. Нехай тільки для бажаючих, нехай факультативно. Зараз у Старокиївському районі одна з церков спільно з районною адміністрацією розробляє такий курс. Ще один шлях привнесення християнських принципів моралі до держструктур: створення в нашій країні Асоціацій християнських консультантів. Подібні асоціації iснують в європейських країнах. Там в університетах готують на християнській основі психологів-консультантів і потім акредитують їх на роботу до різних структур, у тому числі й державних. У нас у країні сьогодні складна ситуація не тільки в економічному плані, але й психологічному. У цій ситуації повернення до християнських цінностей, до християнських норм поведінки, мені здається, було б, не скажу панацеєю, але це був би шлях. Шлях виходу з духовного глухого кута. Людина, котра орієнтується на християнські принципи, не здатна на свідоме зло.
