Я — для того, щоб голос мого народу достойно вів свою партію в багатоголосому хорі світової культури.
Олекса Тихий, український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи

Поет у суспільстві

11 жовтня, 2002 - 00:00

Журі літературної премії імені Володимира Свідзинського, що була заснована Лігою українських меценатів та журналом «Київ», напередодні дня народження поета (9 жовтня) оприлюднило прізвища нових лауреатів: Василь Герасим’юк та Степан Сапеляк. ЛУМ щорічно визначає лауреатів чотирьох різних премій (імені В. Свідзинського, Д. Нитченка, Б. Нечерди та Є. Чикаленка). Вручення самих премій традиційно проходить напередодні Дня незалежності, а результати оголошуються поруч з датами народження іменитих митців. Кількість лауреатів практично визначається рішенням журі. Нагадаємо, що минулорічним лауреатом премії імені В. Свідзинського став поет Володимир Забаштанський (збірки поезій «Золотючі ключі» та «Браїлівські балади»). Цьогоріч журі вирішило, що має бути два переможці. Розмір премії складає 2500 гривень.

Василеві Герасим’юку премію принесла щойно оприлюднена збірка «Поет у повітрі», видана львівською «Кальварією» у середині минулого місяця. Книга, як зазначається у анотації, «задумана автором не як томик вибраного із лірики останніх років минулого тисячоліття, а як книга-присвята. Данина названій стихії. І неназваним...» Деякі вірші можна було бачити раніше на шпальтах літературних часописів, зокрема, журналу «Сучасність». Однак багато з них друкується вперше. В оформленні книги використані репродукції робіт художника Андрія Саєнка «Яйце-райце». Ще перед самим друком книги В. Герасим’юк вагався з її назвою, але зрештою, залишив первісний варіант. Про художній рівень текстів поета говорить хоча б той факт, що на врученні премії ім. Т. Шевченка її останній в часі лауреат у номінації «література» Ігор Римарук зі сцени Національної опери України назвав єдине ім’я достойного, на його думку, претендента — Василь Герасим’юк.

Степан Сапеляк — представник поетичного покоління, що активно увійшло в літературу на початку сімдесятих, коли, за словами автора, «такi поняття, як поет і імперія, були не сумісні». Усю гірку суть цих слів він пережив на собі. 1972 року С. Сапеляк надіслав до видавництва збірку поезій, яку один із рецензентів охарактеризував як «націоналістичну». Результат: 1973 року поет заарештований і тихцем засуджений на десять років таборів. Згодом виселений на Східну Україну нині мешкає у Харкові. Був членом Української Гельсінської Спілки, одним з фундаторів Асоціації незалежної творчості інтелігенції. Творчість поета, зокрема, високо цінував Олесь Гончар. У 1993 році С. Сапеляк став лавреатом премії ім. Т. Шевченка (за збірку віршів «Тривалий рваний зойк»). Премію Володимира Свідзинського пану Сапеляку принесла книга «Страсті по любові», видана харківським «Майданом».

Ігор ОСТРОВСЬКИЙ, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments