Помінятися місцями

Поселяти у гуртожитки студентів-іноземців, а за ними спудеїв з українським паспортом — підхід неправильний, переконані депутати від ВО «Свобода». Адже завдяки такій гостинності українська молодь часто залишається за бортом університетської процедури заселення гуртожитків. Гарантувати студентам право на поселення поки що ніхто не збирається, але обіцянка збільшити шанси студента-українця на отримання ліжко-місця у гуртожитку вже оформлена документально — у вигляді нового законопроекту.

Автор Проекту Закону №3060 «Про внесення змін до статті 54 Закону України «Про вищу освіту» щодо першочергового забезпечення гуртожитком студентів вищих навчальних закладів — громадян України» — свободівець Руслан МАРЦІНКІВ. Депутат переконаний: студенти-іноземці отримали привілей першочергового поселення у гуртожитки не просто так. Вся справа у коштах, які отримує вуз від заселення такого студента. «Для університетів є привабливішим надавати місця у гуртожитках іноземним студентам. Вони, як правило, більше за них платять», — пояснює він. Іншими словами, вищі навчальні заклади залишають українських студентів «на десерт», керуючись виключно фінансовими розрахунками. «Це несправедливо по відношенню до наших українських студентів», — запевняє Марцінків.

Так, у разі прийняття законопроекту, перед студентами з українськими паспортами замайорить пріоритетне право на користування гуртожитком. Окрім цього, документом встановлюється відсотковий показник, за яким 80% гуртожицьких місць виділятимуть українській молоді, а 20% — закордонній. Проте ці квоти виглядають привабливо лише на рівні теорії, на практиці ж їхнього ефекту наші студенти не відчують. З одного боку, встановлені бар’єри сприятимуть першочерговому 80-відсотковому поселенню українських студентів, з другого — вони ніяк не вирішують проблеми недостатньої кількості гуртожитків в Україні. Стара схема виглядала так: заселяємо усіх іноземців, потім — добираємо українців. Сьогодні пропонується підхід дещо інший: спершу заселяємо 80% українців, потім — іноземців. Тут важливо, що квота за іноземцями у 20% це дозволяє, навіть з передбачливим запасом. А от дехто з українських студентів все одно місце у гуртожитку не отримає. Як це відбувається зараз.

За даними координатора студентської ініціативи «Студентський захист» Андрія ЧЕРНИХА, на сьогодні 90% студентів забезпечені місцем у гуртожитку. Інші 10%, відповідно, до гуртожитків не потрапляють. І законопроект Марцінківа існуючої проблеми не вирішує. «Студенти, які потребують поселення в гуртожиток, повинні його отримувати — й іноземці, й українці. Не може бути якихось обмежень» — пояснює Черних.

Про давню дилему студентських гуртожитків, а саме їх відчутну нестачу, пан Марцінків знає добре. Нагадує, що опозиційними силами було напрацьовано Закон «Про вищу освіту», в якому передбачено й механізми будівництва гуртожитків. Побудова нових корпусів у комплексі з законом №3060 «Про внесення змін до статті 54 Закону України «Про вищу освіту» щодо першочергового забезпечення гуртожитком студентів вищих навчальних закладів — громадян України» та іншими може дати необхідний ефект. «Інша справа, що є ще два альтернативні закони, які перебувають на розгляді у Верховній Раді», — зауважує депутат і не береться прогнозувати подальшу долю чернеток. «Але пропозиції щодо вирішення питання є. При правильному підході, при ефективному використанні коштів від платних послуг, за рахунок спільних державно-партнерських програм, цю проблему можна вирішити», — переконаний Руслан Марцінків. А свій законопроект він вважає таким, що веде до вирішення «локальних проблем», глобальні ж питання вирішуватимуть у перспективі.

Про те, що у нас є виші, які самостійно намагаються підтягнути свої гуртожитки до європейського рівня, розповідає президент Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Національний студентський союз» Микола БУЧКО. І додає, що таких — вкрай мало. Нагальними проблемами наших гуртожитків він вважає їхню старість і неналежне фінансування. «Наші гуртожитки, збудовані ще за радянських часів, досі не мали достатнього державного фінансування, за рахунок якого можна було б здійснити їхню реставрацію або хоча б привести до нормальних санітарних умов», — розповідає пан Бучко. Він переконаний, що фінансування може вирішити ряд нагальних питань: «Головна проблема гуртожитків у тому, що його, фінансування, немає». Тож поки держава разом із вищими навчальними закладами не владнає кількісну проблему гуртожитків, марно сподіватися на яку-небудь соціальну справедливість. Принаймні тим 10%, яким не випаде можливості поселитися в гуртожиток. У черзі чи поза чергою.