Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Природа в окупації

Що лишають по собі росіяни на територіях наших заповідників та національних парків
28 червня, 2022 - 13:56

«Знаходимось на місці, працюємо, утримуємо самобутні колекції зі столітньою історією та оберігаємо унікальну асканійську природу», - так звертається до українців із фейсбук-сторінки біосферний заповідник «Асканія-Нова». Його працівники, незважаючи на окупацію, продовжують доглядати за усім природним багатством. А це тисячі гектарів унікального степу.

Херсонщину загарбали у перші дні російського вторгнення. Але працівники Асканії досі лишаються оберігати заповідник. Коштів від держави отримати не можуть, тому просять про підтримку небайдужих українців (зробити це можна тут). А ще підтримують самі тих, хто разом з заповідником переживає непрості часи. У вихідні з 7 по 9 травня вхід до зоопарку Асканії був безкоштовним для жителів громади. За ці дні його відвідало понад три тисячі осіб. Це, мабуть, виняток із воєнних тенденцій роботи заповідника, адже екскурсійний сезон поставлено на паузу.

Скільки ще об’єктів природно-заповідного фонду опинилось у руках російських загарбників? Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів говорить про 30% площі всіх природоохоронних територій. Або ж – 1,2 мільйони гектарів. Через бойові дії під загрозою знищення чи  значного пошкодження зараз опинилося 14 Рамсарських об’єктів, близько 200 об’єктів Смарагдової мережі та біосферні заповідники, здебільшого розташовані на півдні України поблизу морських узбережь.

ЗБИТКИ У ДВОХ ЗАПОВІДНИКАХ – ДЕСЯТКИ МІЛЬЯРДІВ ГРИВЕНЬ

Голова Української природоохоронної групи Олексій ВАСИЛЮК зазначає, що частина заповідних об’єктів створювалась на так званій периферії, у прикордонних областях подалі від промислових зон. І саме зараз, після російського вторгнення, ці території потрапляють під вогневий удар чи не першими.

Так, коли велися бої на Слобожанщині (у районі міст Лиман і Святогірськ), постраждав національний парк «Святі гори». На Херсонщині тривалий час були пожежі на Кінбурнській косі, що є частиною Чорноморського біосферного заповідника. Саме це місце 1988 року першим у радянському союзу отримало сертифікат ЮНЕСКО. За підрахунками Української природоохоронної групи, завдані пожежами збитки у цих двох заповідних територіях можна оцінити щонайменше в 30 мільярдів гривень. Також сильно постраждав національний парк «Кремінські ліси», що знаходиться на Луганщині – на лівобережжі Сіверського Дінця, де тривалий час велись активні бойові дії.

При цьому Олексій Василюк наголошує, що перша фаза війни у 2014-2015 роках завдала природі ще більшої шкоди, ніж зараз. Тоді бої точилися на менших площах території, через що ризик пошкодження природних об’єктів був значно вищим, ніж тепер, коли бої зосереджені біля населених пунктів.

«Виняток хіба що – Чорнобильський біосферний заповідник, - додає Олексій. – Знаємо, що сюди заїжджало до 10 тисяч одиниць російської військової техніки, звідти велися обстріли Ірпеня, Бучі, Бородянки, Макарова, саме там були бої, коли відтісняли окупантів. Звісно, що тут багато постраждалих лісів. Близько 15 тисяч гектарів лісових насаджень згоріло за кілька днів. Це дуже багато. Тепер територія замінована та всипана боєприпасами».

ЗАМІНОВАНІ, РОЗГРАБОВАНІ, ПЕРЕСЛІДУВАНІ

Проблема розмінування території актуальна також для національного природного парку «Гетьманський», що розташований біля Тростянця на Сумщині. Загалом це біда для України, котра після російського наступу стала однією з найбільш замінованих країн світу.

Як зазначає еколог, заміновано ще й острів Джарилгач, який так полюбляли туристи як незайману частину природи півдня України. Хоча, враховуючи надмірне туристичне навантаження на Джарилгач протягом останніх декількох років, така відсутність туристів у наступні роки буде лише на користь для екосистем острова та його прибережних акваторій.  Проте офісні приміщення адміністрацій парків, що опинилися окупації, були або зруйновані, або розграбовані. Пограбування ототожнюється зі знищенням наукових здобутків. Роками науковці нацпарків проводили спостереження, вели щоденники, збирали гербарії, готували наукові праці – усе, що не встигло опублікуватися до війни, на жаль, може бути знищене окупантами.

«Та найбільша проблема зараз – це люди. Про працівників нацпарків та заповідників нам майже нічого невідомо. А саме люди охороняють ці заповідні об’єкти, без них це будуть просто території, а не заповідники, - переконаний Олексій Василюк. – Про Азово-Сиваський національний природний парк, що на межі  з Кримом, взагалі інформації нема. Не знаємо, що з працівниками парку «Меотида», які мешкали у Гурзуфі та Маріпуолі. Відомо лише про двох людей, які змогли виїхати. Так само знаємо, що двоє працівників Приазовського парку виїхало з Мелітополя. У середньому в одному нацпарку працює по півтори сотні осіб. В Асканії – понад 200. Є доказова історія, коли в одному з НПП в адміністрації все перерили та натрапили на списки працівників парку. І під словом «національний» росіяни розуміють, що тут працюють нацисти, через що люди мусять переховуватися. І це реально загроза для життя 60 осіб, бо їх розшукують росіяни. Це фактично полювання на працівників парку».

ЩО РОБИТИ ДАЛІ?

Міндовкілля збирає дані про екологічні злочини, скоєні росіянами в Україні. Деякі з них кваліфікуються як екоцид (детальніше про це «День» розповідав раніше). Наразі зафіксовано 245 випадків екоциду. Найбільше від окупантів постраждало довкілля Київщини. Також встановлено понад 1500 фактів знишення екосистем окупантами. Усі ці факти Міндовкілля верифікує для обрахунку завданих збитків, щоб надалі звернутися до міжнародного суду.

Та чи можна компенсувати якимись грішми спалену рослинність, згорілі у вогні тварини, покромсані снарядами ліси й поля?

«Єдиним відчутним для природи варіантом компенсації завданих втрат зможе стати розширення природно-заповідного фонду в майбутньому. Наприклад, створення поряд з пошкодженим НПП «Святі гори» очікуваного давно НПП «Ізюмська Лука», а також створення поряд з Чорноморським біосферним заповідником нового НПП “Долина курганів”», - вважає Олексій Василюк.

А отримати кошти для фінансування охорони природи  існуючих та нових заповідних об’єктах можна за рахунок компенсації збитків, завданих об’єктам ПЗФ. Зважаючи на це, корисною буде травнева постанова КМУ «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд». Вона має послужити правовою основою для нарахування та стягнення з агресора завданих збитків у міжнародних судах, за процедурою, яка буде аналогічна до стягнення збитків, скажімо, за шкоду об’єктам інфраструктури.

Але варто пам’ятати, саме по собі стягнення коштів ніяк не допоможе постраждалим від війни природних територіям. Навіть більше – використання цих коштів на інфраструктурні проєкти може тільки погіршити стан заповідних територій. Саме тому вкрай важливо спрямувати отримані стягнення виключно на покращення охорони природи в існуючих та створення нових заповідних об’єктів.

 

Інна ЛИХОВИД
Рубрика: