Ровесник незалежності Укрaїни

Біблейське товариство України (УБТ) нещодавно відсвяткувало своє десятиліття — воно є ровесником незалежності України. Минулого тижня з цієї нагоди в Будинку вчителя відбулася урочиста Академія, яка зібрала представників різних християнських церков і конфесій, науковців, можновладців, людей мистецтва.

Перше в історії країни Біблійне товариство є одним із дійсних (і ще не дуже численних) проявів громадянського суспільства в Україні — незалежною від влади, самоутвореною організацією, що здійснює вельми важливу для загалу духовну функцію. А саме — переклад, видавництво і розповсюдження Святого Писання (Старий і Новий Завіти) та літератури, необхідної для його правильного розуміння — коментарів, словників, енциклопедій, книжок для дітей тощо. Бо ж «Читати Святе Писання треба не тільки в церкві, але також із друзями, у родинному колі, наодинці з собою». Ці слова митрополита Андрія Шептицького процитував на урочистій Академії, о. магістр Тарас Борщевський (УГКЦ). Ту саму думку висловив пастор д-р Володимир Матвіїв (Об’єднаний Союз євангельських християн баптистів): «Біблія в портфелі необхідна не тільки кожному школяреві, але й Президентові країни».

Відлік історії Біблійних товариств ведеться з кінця ХVII століття, коли у Великій Британії з’явилися перші спілки для поширення та вивчення Біблії. 1804 року в Лондоні було створене «Британське та іноземне Біблійне товариство», що стало початком активного поширення подібних товариств в Європі та Сполучених Штатах. Сьогодні до Асоціації об’єднаних біблійних товариств входить майже 90 організацій в 200-х країнах світу. На час заснування перших товариств Біблія або окремі її частини були перекладені 67 різними мовами. Зараз Святе Писання можна читати на 2123 мовах (із 6500 мов та діалектів, на яких розмовляють люди Землі). А Біблія давно посідає перше місце серед усіх книг, які видаються та читаються. 1996 року асоційованим членом Об’єднаних біблійних товариств світу стало також УБТ.

На ювілейних урочистостях президент УБТ пастор Анатолій Глухівський згадав про історичну несправедливість: «Ми, народ із тисячолітньою християнською традицією, тільки 1991 року утворили власне Біблійне товариство. У древньому Києві Свята Євангелія читалася в церквах вже тисячу років тому, тоді, як інші народи ще не знали світла Христового одкровення. Причини цього відомі всім. А у тому, що наше Товариство повстало на зорі відродження і відновлення української державності, бачу дар Божої благодаті — ми увійшли в незалежну Україну з Біблією в руках відкрито, не ховаючи її під одягом, як це було в сумновідомі тоталітарні часи. Ці 10 років ми не сиділи, склавши руки, і сьогодні нам є чим звітувати — за роки Незалежності Товариство розповсюдило в кілька разів більше екземплярів Біблії й біблійної літератури, ніж це було зроблено за попередні 1000 років. А точніше — видали майже 3,5 мільйона примірників біблійної літератури!». Серед них є Євангелія, надруковані азбукою Брайля, — для людей, які не мають зору. Для них готуються також набори аудіокасет із записами повних текстів Нового Завіту.

В УБТ разом працюють духовні діячі якщо не всіх українських церков, то всіх гілок християнства — православні, римо-католики, греко-католики та протестанти різних напрямків. Це вельми важливо в час, позначений релігійними протистояннями. 1991 року Товариство заснували представники п’ятьох церков; нині воно об’єднує 15 колективних членів, включно з чотирнадцятьма церквами. Членами Товариства є всі найбільші за чисельністю церкви; але не тільки вони — тут працюють віруючі й невеликих церков. А Німецька євангелічно-лютеранська церква була одним із засновників УБТ. Єдиним світським колективним членом УБТ є Інститут філософії НАНУ, вчені якого беруть активну участь у редагуванні та верифікації перекладів. Може помиляюся, але здається, що найбільш активними членами УБТ є протестантські церкви — Об’єднання євангельських християн баптистів, Християни віри євангельської (п’ятидесятники), Церква адвентистів сьомого дня та інші.

Попри це конфесійне розмаїття, на спільних засіданнях Товариства, в яких беруть участь такі, скажімо, «антагоністи», як члени церков розколотого православ’я, незмінно панує робоча атмосфера доброзичливості, толерантності, рівноправності. Бо, як висловився президент церкви Адвентистів сьомого дня Володимир Крупський, «Боже Слово об’єднує, а не ділить».

Розповідаючи про перші роки роботи УБТ, його віце-президент професор Дмитро Степовик повідав: «Із самого початку було вирішено обмежитися трьома напрямками роботи — перекладом Святого Писання сучасною українською мовою, друкуванням та розповсюдженням Божого Слова. Тоді всі ми мали неабиякі сумніви щодо реальних можливостей виконати поставлені цілі. Адже жоден із запланованих напрямків не був забезпечений матеріально та фінансово. Де знайти знавців давніх мов (давньоєврейської та давньогрецької) для біблійних перекладів? Де взяти папір, де друкувати? Всі друкарні тоді ще перебували в руках старого комуністичного керівництва. Ми були в розпачі, бо гостро відчували нестачу Біблій у суспільстві. Дивно тепер згадувати, але навіть не всі члени правління Товариства мали тоді Біблію, не кажучи вже про її тексти рідною українською мовою. Але за дуже короткий термін Бог допоміг нам подолати всі наші острахи й перестороги. Про що свідчать майже 4 мільйони примірників біблійної літератури».

Гордістю УБТ є недавно виданий повний переклад Нового Завіту сучасною українською мовою. Це визначна подія для українського суспільства. Варто нагадати, що до цього — за всю історію християнства на Руси-Україні — було здійснено всього три українськi переклади. Бо переклад Біблії — то праця, яка вимагає від перекладачів не тільки глибокого знання кількох іноземних мов, у тому числі — стародавніх, сьогодні не вживаних. Перекладач Біблії має бути істориком, лінгвістом, богословом, екзегетом (тлумачем біблійних текстів), а ще — добре знати й відчувати свою рідну мову. Адже Святе Писання — то книга, оригінальні тексти якою укладалися протягом багатьох століть і до того ж різними мовами — давньоєврейською і давньогрецькою. А як з того часу змінилися реалії людського життя та значення слів!

Перекладаючи Біблію, вчені завжди користуються трьома славетними і загальновизнаними біблійними текстами. Насамперед, це перший переклад Старого Завіту грецькою мовою, здійснений у III—II ст. до н.е. з давньоєврейського оригіналу. Згідно з переказом, цей переклад з’явився у Єгипті зусиллями 70 іудейських мудреців, через що називається Cептуагінтою (гр. «сімдесят»). Другий відомий в історії християнства повний переклад Біблії латинською мовою — під назвою Вульгата («звичайною» мовою) — зробив у IV ст. св. Ієронім, вчений богослов Західної церкви. Третій, історично важливий для слов’ян, переклад — то біблійні тексти старослов’янською мовою, укладені святими Кирилом і Мефодієм.

Перший український переклад Біблії зробив письменник, історик, етнограф Пантелеймон Куліш. Професор Степовик вважає, що на цю працю надихнув його не хто інший, як Тарас Шевченко. Пантелеймон Куліш працював над перекладом багато років, це був складний, важкий і навіть драматичний процес. 1872 року побачили світ чотири Євангелії Куліша. А потім автора спіткала справжня катастрофа — під час пожежі на його хуторі Мотронівка (Чернігівщина) згорів єдиний рукописний екземпляр майже готового перекладу Старого Завіту. Попри розпач, горе, похилий вік та слабке здоров’я, Пантелеймон Куліш відчайдушно взявся за відновлення згорілих текстів, однак помер, не закінчивши праці. Це зробили за нього два шляхетнi українцi, друзі Куліша — письменник Нечуй-Левицький та вчений Іван Пулюй. І 1903 року перший повний український текст Святого Писання було видано у... Відні — будь-які переклади українською мовою були тоді в Російській імперії заборонені.

Другий переклад виконав професор Іван Огієнко, міністр Віровизнань в уряді Української народної республіки (1920—1921). Пізніше прийняв чернецтво і став митрополитом Іларіоном. Над перекладом він працював в еміграції і завершив його 1940 року. Саме цим текстом сьогодні користаються у храмах ті українські церкви, як православні, так і протестантські, які проводять богослужіння українською мовою. У другій половині ХХ століття Біблію втретє переклав — також у еміграції — Іван Хоменко (біблієзнавець, фахівець з класичних та сучасних мов). Це так званий «римський» варіант української Біблії, який відрізняється багатством мови і точністю. Тексти цієї Біблії читаються під час служб у греко-католицьких храмах. Зазначимо, що Українське біблійне товариство здійснило перевидання всіх трьох згаданих перекладів.

Цього літа у Львові відбулася урочиста презентація четвертого українського перекладу Нового Завіту. Його уклав отець Рафаїл Турконяк (УГУЦ) — вчений, лінгвіст, знавець кількох мов, який закінчує працю також над Старим Завітом. У підготовці нового перекладу важливу роль вiдiграють керівники богословської апробації текстів, насамперед, д-р богослов’я черниця Марта Рік та Володимир Домашовець. Завершити редагування та друк повного перекладу Біблії (Старого та Нового Завітів) Рафаїла Турконюка Українське біблійне товариство планує 2003 року — до століття Біблії хороброго й багатостраждального Пантелеймона Куліша.

На презентації Нового Завіту о. Рафаїл розповів: «Робота над перекладом розпочалася 1975 року, тобто значно раніше, ніж було утворене УБТ. Я був тоді студентом у Римі і покійний патріарх Йосип Сліпий, знаючи, що я трохи знаю грецьку мову, надіслав мені листа, де були слова: «Перекладіть Святе Письмо!». На всі мої відмови відповідь була одна: «Роби!». Коли я розпочинав цю працю, то не сподівався, що то буде переклад для всього українського народу... Підкреслю, що це є робота всієї нашої спільноти, усіх наших конфесій. Ми відкриті до всіх питань і побажань... Адже перекладачі не є непомильними. Як би ми не бажали точно перекласти, завжди хочемо туди своїх «п’ять копійок вставити», та й то покручених. Я, напевно, у тому не винятком. Тому прошу всіх, щоб ви не тільки читали переклади, але й вчилися оригінальної єврейської та грецької мови, аби читати в оригіналі. Боже Слово говорить до кожного Божою мовою — оригіналом. Тож завдаймо собі труду, щоб знати Біблію, як Бог від нас хоче!»

Хотілось би висловити два міркування. По-перше, щодо мови видань. Як свідчать наведені правлінням Товариства дані, дві третини всієї його продукції становлять видання російською мовою. Це зрозуміло — російська є богослужебною мовою приблизно саме такої частки християнських церков України. Але ж очевидно, що російськомовні видання біблійної літератури підтримують саме цей status quo, тоді як збільшення українських релігійних книжок, безумовно, сприяло б утвердженню української мови в суспільстві. Згадаймо, яке значення мав німецький переклад Біблії Мартіна Лютера для становлення загальнонімецької національної мови.

І друге. Багатьом людям відомі славетні ілюстровані Біблії Доре та Карольсфельда, в яких малюнками показана вся Священна історія. То чи не варто, щоб УБТ запланувало подібне ілюстроване українське видання Біблії? З текстами нового перекладу та з ілюстраціями сучасного українського художника (або художників). Маємо надію, що знайдуться таланти, які зможуть достойно представити образний ряд Святого Письма, — з українським «акцентом». (Так само, як Доре та Карольсфельд були художниками свого часу й своїх країн.)

Закінчимо словами, які стали девізом УБТ: «Все Писання — натхнене Богом і корисне, щоб навчати, докоряти, направляти, виховувати у справедливості...»