«Спецпризначенці» культурного фронту

Олівцем та пензлем, вокалом і музикою, віршами та виставами – такою «зброєю» ведуть війну з рашистами діячі мистецтва з Вінниці. Відомий у місті художник Олександр Нікітюк щодня пише та публікує на своїй сторінці у Фейсбуці політичні карикатури, які розлітаються по всьому світу, а нещодавно навіть потрапили на телебачення Данії. Співачка Ольга Акулова створила й виклала у мережу кілька десятків сатиричних римейків відомих українських і зарубіжних пісень, у яких висміює окупантів. Її переспів «Ти Москву відспіваєш, Києве мій» узагалі став хітом серед бійців ЗСУ. Тримають мистецьку оборону й актори місцевого музично-драматичного театру, які сформували мінітрупу й на запрошення військових підрозділів влаштовують концерти для підняття бойового духу. Усі митці суголосно зізнаються, що війна кардинально змінила життя кожного, але розкисати не можна, бо у цей складний час важливо, щоб мистецтво не мовчало.

«ПОЛІТИЧНА КАРИКАТУРА ЯКНАЙКРАЩЕ ДАЄ МОЖЛИВІСТЬ ВИСМІЮВАТИ АГРЕСОРА»

Художника Олександра Нікітюка у Вінниці (та й не тільки) знають як мураліста, експериментатора сучасного актуального мистецтва й учасника багатьох міжнародних мистецьких десантів. Саме він кілька років тому намалював маяк з Херсонеса на 10-поверховій будівлі у Кейптавні, що в Південній Африці. Маючи друзів по всьому світу, він міг би поїхати працювати за кордон, щойно почали ширитися чутки про повномасштабне вторгнення. Натомість «озброївся» олівцями й почав щодня створювати політичні карикатури, висміюючи імперські амбіції путіна, рашистську армію та безпомічні міжнародні організації, які не можуть зупинити війну в Україні. Кожен малюнок – це новий сюжет, який народжується як відповідь на поточні події. Олександр зізнається, що у стилі політичної сатири працює вперше, але саме цей жанр, як показує реакція соцмереж, найбільш ефективний. Його роботи вже почали жити своїм життям на просторах інтернету. Автор від цього тільки радіє. Каже, якби був молодшим, то взяв би до рук автомат, а так «стріляє» з тієї зброї, з якої добре вміє.

«Перша робота – це був плакат «Ні війні!». Я написав його ще до 24 лютого, бо, певно, всі відчували, що щось назріває, але не хотіли вірити. Ця робота навіяна Пітером Брейгелем, і вона ніби демонструє психологічне відторгнення самої думки про війну, – розповідає художник. – Та коли українські міста почали бомбити й знищувати, я відчув, що цей масштабний біль треба виражати. І серія таких робіт точно буде презентована, але вже після нашої перемоги. А зараз я розумію, що треба документувати події. І найкраща форма для цього – це політична карикатура, бо саме вона якнайкраще дає можливість висміювати агресора, його недолугу армію, безпорадність окремих лідерів світу. Допомагає перемагати з усмішкою».

За місяць художник написав зо три десятки карикатур. На них різні сюжети: за мотивами оповідання Тургенєва «Муму» зображений міністр оборони росії шойгу, який за наказом топить солдата. Путіна художник зобразив у образах паразита та збоченця – самозакоханого та хворого. На одній з робіт псевдопрезидент білорусі лукашенко, як черв’як у картоплі. На іншій голова скабєєвої, яка вилізла з унітаза. А міністру закордонних справ росії лаврову й голосу кремля пєскову художник взагалі по-мистецькому зробив «хірургічні втручання»: одному провів трепанацію черепа й показав, що всередині сеча, а другому – зовсім відірвав голову, з якої посипався пісок. Обіграв у карикатурах Олександр Нікітюк і відому літеру Z і вислів путіна «нравится, не нравится». На тій роботі деспот путін лупить по сідницях російську «красавицю».

«Я намагаюся крізь призму політичної сатири подавати наміри росії, показати цьому світу, на що здатні її «лідери», порівнюю цю країну зі скринькою Пандори, довести, що вони злочинці і їх потрібно ліквідовувати, – продовжує художник. – Усі роботи викладаю у Фейсбук і спостерігаю, як вони розлітаються по всьому світі. Деякі дописи мають понад сотню поширень. Знаю, що окремі роботи доходять на тимчасово окуповані території, зокрема Херсон, Бердянськ та Марік, де є наші художники і вони ведуть боротьбу проти окупації. Отримую приємний фідбек з-за кордону. Наприклад, я розкритикував позицію ООН, яка через блокування рішень росією виглядає імпотентною організацією. Сьогодні я критикуватиму на папері позицію Угорщини, яка не хоче відмовлятися від російських газу та нафти, яка ставить на одні терези ціну газу й життя. Так бути не має, бо це війна проти всього цивілізованого світу».

«ПОЧУТТЯ ГУМОРУ – СИЛЬНА РИСА УКРАЇНЦІВ І НЕЮ СЛІД КОРИСТУВАТИСЯ ЯК ЗБРОЄЮ»

Українська співачка Ольга Акулова переїхала до Вінниці з Донецька у 2014 році. За фахом вона юристка, але все життя співає, пише та перекладає пісні, вкладаючи у них власні переживання та емоції. Коли росія почала бомбити українські міста, Оля зізнається, що не злякалася, бо добре пам’ятає, як розгорталися події на Донбасі. Та цього разу тікати з Вінниці вона не збиралася, навпаки почала згуртовувати довкола себе людей і заряджати їх оптимізмом через пісні. А розпочалося вже з імпровізованих концертів у підвалах, де жінка, ховаючись разом з сусідами під час повітряних тривог, виконала гімн ЗСУ. Відео, яке виклали у соцмережі, стало вірусним. А її римейк на пісню «Києве мій»  облетів Україну й став особливо популярним серед військових.

«Я експромтом записала кілька рядків: «Грає Київське море. РусскійМір догора. Москалів цілі гори змили хвилі Дніпра. Вірні, злі і незламні тримаємо стрій. Ти москву відспіваєш, Києве мій!». А потім на прохання друзів з ЗСУ мусила дописати і додала ще кілька куплетів, бо дуже їм зайшло, – коментує Ольга. – Почуття гумору – це сильна риса українців і нею у такі періоди слід користуватися як зброєю. Не всі можуть тримати оборону власного спокою, а мої переспіви допомагають людям хоча б на хвилинку розслабитися і навіть усміхнутися».

Ольга розповідає, що на її ютуб-каналі нині є спеціальна рубрика #ПісніУкриття. Там вона публікує нові римейки. Серед найпопулярніших: «Черемшина», BesameMucho (або «Кацапів мучать»), «Чорнобривці» та «Друже майоре», який співачка переспівала за пів години, перебуваючи у сховищі. У дописі до відео вона написала, що це пародія на відомий «Поручик Галіцин». Хоча цю пісню (як і багато інших) свого часу поцупили «сусіди», переспівавши українську композицію «Друже Ковалю». Тепер час повернути все своє на свої місця.

«У мене вже давно готова ціла добірка перекладів на українську мову світових хітів, їх назбиралося більш як 30 композицій, і вони дочекаються гідної презентації. А поки треба піднімати й обороняти моральний дух наших бійців та українців загалом. І найкраще з цим справляється гумор та неймовірно красива музика української пісні. Саме тому я й створюю гумористичні переспіви, подекуди вони з матюками. Але, як пояснила мені знайома докторка філологічних наук, що філологи нині сходяться на тому, що коли йде суворий посил до ворога, то він має бути саме таким різним. А мій викладач, міжнародник, доктор наук взагалі сказав, що це не матюки, це громадянська позиція, – усміхаючись, розповідає Ольга. – Ми маємо чітко і ясно показувати свою позицію. І вона має бути щирою з відповідною грою слів, мемами та творчістю, яка побутує у суспільстві. Досить бути надто толерантними та виваженими. Ми маємо знати собі ціну й перестати дозволяти комусь себе зневажати».

Зараз Ольга працює над перекладом пісні Highway to hell гурту AC/DC, у її версії це буде Welcome to hell. Але цього разу це вже буде не експромт на телефон, а повноцінне відео, записане разом з іншими вокалістами. Крім цього, вже готовий переспів «Ой летіли байрактари» на пісню «Ой летіли дикі гуси». Слова для римейку написав відомий сатирик Володимир Богуцький. Це буде крута творча колаборація, яка точно додасть сили українцям у боротьбі з рашистами, переконана співачка.

«ПЛАКАЛИ ТА СМІЯЛИСЯ ВСІ: І АКТОРИ, І БІЙЦІ»

З перших днів війни концерти для бійців і підтримки бойового духу запровадили також артисти Вінницького облмуздрамтеатру імені Миколи Садовського. Для цього, за словами директора закладу Володимира Лозовського, сформували мінітрупу та склали концертну програму. Вона складається з віршів, пісень і монологів. Директор розповідає, що кожен виступ проводиться тільки з дозволу та на запрошення військового підрозділу, бо безпека як бійців, так і акторів передусім. Концерти артисти дають безоплатно, називаючи їх своїм мінімальним вкладенням у перемогу.

«На сьогодні театр не працює. Чимало наших акторів та співробітників у теробороні, співробітники швейного цеху – волонтерять, старші співробітники плетуть сітки, а молоді актори об’єдналися та займаються пошуком гуманітарної допомоги через колег за кордоном, а в перервах дають концерти у військових підрозділах. Кожен виїзд узгоджуємо, бо безпека передусім, – каже Володимир Лозовський. – Перші емоції від виступів не передати словами. Плакали й сміялися всі: і актори, і бійці, бо програма сформована у такий спосіб, щоб можна було як посміятися з недолугості рашистської армії, так і згадати бойових побратимів, які стали ангелами небесного легіону… Зараз такий час, коли кожен мусить зробити свій внесок у єднання, без зусиль медиків, бізнесу, освітян, культурних діячів – представників різних сфер – наш пазл єдності не складеться. Усі ми працюємо на перемогу, і вона точно буде за нами, бо з нами правда, Бог і ЗСУ!».