«Специфічний підхід»

Цього року Міністерство екології та природних ресурсів має опублікувати оновлене четверте видання Червоної книги України. Та наразі роботи непочатий край. Ще торік експерти міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» закликали відомство не зволікати з цим. На той час жодна з наукових інституцій не отримала від міністерства ані грошей, ані завдань, щоб розпочати збір даних для перевидання Червоної книги. нині ситуація дещо інша — Мінекології переклало свої функції на плечі Національної академії наук України.

«Міністерство трактує закони дуже специфічно, — коментує Віталій ХАРЧЕНКО, заступник директора з наукової роботи Інституту зоології імені Івана Шмальгаузена НАН України. — У законі написано, що видання книги покладено на міністерство, і там вирішили, що робитимуть саме видання і на це дадуть гроші, а все решта — клопіт Національної комісії з питань Червоної книги. Тож усі наукові дослідження щодо чисельності видів — це відповідальність науковців. А маємо стежити майже за кожним видом. Багато з них залежать від навколишнього середовища. От зробили десь кар’єр чи проклали дорогу, розсікли ареал навпіл, і тваринам важко розмножуватися. Міністерство ухиляється від таких досліджень. Інститут ботаніки імені Миколи Холодного виграв тендер на проведення такої роботи, в нас це чогось не вийшло. Гроші на дослідження червонокнижних тварин нам надала Національна академія наук. Робота тільки починається, тому що вісім років ми нічого не робили, не було грошей».

Загалом Червону книгу маємо оновлювати кожні десять років. Наразі треба перевірити популяцію та поширення кожного з 1368 червонокнижних видів. В останнє Червона книга друкувалася 2009-го, в ній ідеться про десять тисяч місць зростання чи поширення цих видів. Треба перевірити кожен ареал, опрацювати зібрані дані, списки видів і, власне, опублікувати весь масив інформації. Попереднє видання Червоної книги готувалося із затримкою в чотири роки.

Як завжди, ініціативу підхопили небайдужі науковці. Громадська організація науковців-біологів «Українська природоохоронна група» кілька місяців тому оголосила про збір наукових публікацій, присвячених поширенню видів тварин і рослин, що під охороною Червоної книги України та Бернської конвенції. За задумом, ця збірка покликана допомогти Національній комісії з питань Червоної книги України зібрати інформацію про поширення рідкісних видів за останніх десять років. Збірка була опублікована наприкінці минулого року.

«Одна збірка була про види рослин, інша — про види тварин, — розповідає Олеся БЕЗСМЕРТНА, кандидатка біологічних наук, учасниця ГО «Українська природоохоронна група». — Там зібрані не статті як такі, а матеріали щодо поширення червонокнижних видів. Кожен матеріал — це інформація про певні точки зі знахідками видів. Це перша допомога для видання Червоної книги, щоб оцінити, наскільки види поширені та як їх треба охороняти. Це масштабна інформація від науковців, зібрана з усіх куточків України. Одна людина не може мати повну інформацію, а групі спеціалістів зібрати це легше. До того ж немає змоги долучити до офіційного видання Червоної книги всіх, а тут є можливість публікуватися та взяти участь у створенні мапи поширення всіх видів».

«Ця збірка — ще не вся інформація. В Червоної книги є два критичні моменти: вона повинна дати інформацію про поширення та стан популяції, — зазначає Олеся Безсмертна. — Науковці обережно ставляться до такого роду публікацій, щоб цим не скористалися браконьєри. Тому пишуть, що такий-то вид поширений у околицях такого-то села в радіусі 20—30 кілометрів. З іншого боку, це вже неточна інформація. Тому в збірці інформація округлена до певної точки, а для науковців будуть доступні чіткі та точні дані без округлення».

У всякому разі, це краще, ніж нічого. Чи отримаємо невдовзі нову Червону книгу — думки науковців розділяються. Олеся Безсмертна оцінює ситуацію оптимістично. Віталій Харченко каже, що все залежить від фінансування, але переконаний: книгувидадуть обов’язково.