Студентом можна стати завжди

Питання активного життя літніх людей, а також тих, хто наближається до такого віку, стає дедалі нагальнішим. Адже світ старішає, і, за оцінками демографів, частка людей, яким за 60, зростає. Загалом питання старіння населення дуже актуальне у понад 30 країн світу. Особливо це стосується Європи, і в цьому аспекті ми посідаємо одне із чільних місць. За даними Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи, на сьогодні кожен третій житель України є пенсіонером. Наприкінці 2050 року 28% жінок і 20% чоловіків перебуватимуть у віковій категорії 65+. У 2060 році частка дітей становитиме лише 14,9%, а у віці 60+ перебуватиме 32% населення.

Тому нині вкрай важливо як підтримати людей, що вже прожили більшу частину життя, так і використати їхній потенціал. Адже вони володіють величезним практичним досвідом. В Україні не перший рік існують університети третього віку, де громадяни пенсійного і передпенсійного віку отримують нові знання, знаходять можливість застосувати свій досвід на практиці, загалом ведуть активне життя.

Для розвитку такої системи в Україні важливий досвід Європи, де поняття старості асоціюється з активністю, волонтерством, навчанням, подорожами. Нещодавно Україну відвідав президент Міжнародної асоціації університетів третього віку (IAUTA), професор з міжнародного туризму та економіки Університету Тулузи та Національної школи цивільної авіації (ENAC) Франсуа Веллас. Метою його зустрічей із керівниками навчальних закладів, міністерств та відомств було налагодження співпраці у розвитку системи навчання людей, яким більше 50 років.

Франсуа Велласа називають «людиною, яку чекають в усьому світі». 43 роки тому за ініціативи його батька у Франції створили перший університет третього віку. Ця практика швидко поширилася чи не всіма країнами світу, адже виявилася дуже затребуваною.

«У Франції наші університети третього віку мають велику мережу, яка добре співпрацює із подібними університетами різних країн, — розповідає Франсуа Веллас. — Ми постійно розвиваємося: вивчаємо потреби інших студентів, загалом досліджуємо різні вікові категорії третього віку. Так ми поєднуємо наші завдання — дослідження феномену людей третього віку та реалізацію наших ідей на практиці... Минулого року ми займалися тим, щоб люди літнього віку мали рівні з молоддю можливості. Ідеться про питання підтримки здоров’я та залучення їх до туризму. Для нас важливо те, щоб ці люди подорожували. Також практикуємо обмін досвідом і співпрацю між студентами і людьми третього віку — це дуже добре. Крім цього, ми раді, що національна політика Франції підтримує розвиток університетів третього віку. Наша влада розуміє, що ситуація залученості людей в соціальне життя — важлива і корисна для суспільства».

Професор Веллас — визнаний у світі авторитет у галузі сталого розвитку університетів третього віку та видатний спеціаліст з міжнародної економіки туризму. У співпраці з його університетом фахівці, які займаються розвитком університетів третього віку в Україні, зможуть покращити надання освітніх послуг пенсіонерам і розвивати проекти, спрямовані на розвиток, зокрема, соціального туризму та підприємництва.

«Наша співпраця передбачає створення навчальних проектів на базі навчальних закладів для людей вікової категорії 45 і старше, — говорить Дмитро Лук’яненко, ректор Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, доктор економічних наук. — Ми хочемо активно включитися в цей світовий тренд та співпрацювати зі структурами, зацікавленими розвиватися в цьому напрямі. Почали цю роботу півроку тому і сьогодні працюємо над створенням різних освітніх програм для громадян третього віку. Досвід показує, що ці програми є доволі успішними не тільки за кордоном, а й в Україні».  

Ідеться про створення соціально-педагогічної послуги на базі цього та інших університетів, як, наприклад, Університет третього віку. Це, за словами ініціаторів, сприятиме розвитку інтересів і потреб літніх людей, допоможе інтегрувати їх в активне життя суспільства, допомагатиме в адаптації до сучасних умов через здобуття нових навичок, організацію цікавого і змістовного дозвілля.

«Ми розробили концепцію університетів третього віку, будемо розширювати мережу таких університетів і працюємо над тим, щоб питання розвитку цих закладів розглядалося на урядовому рівні, — коментує Артур Горбовий, президент Асоціації університетів третього віку «Клепсидра», доктор технічних наук, професор. — Дуже багато країн намагається зробити так, щоб діяльність цих університетів закріплювалася на рівні законів. На сьогодні це вдалося тільки Китаю: там серйозно і принципово підходять до покоління третього віку. Але Європа сьогодні є найближчою до того, щоб держава зайнялася цими проблемами на рівні законотворчості. Так, у Польщі наші колеги подали до Сейму в другому читанні законопроект, який має закріпити обов’язок держави піклуватися про соціально-освітні потреби громадян третього віку».  

За підтримки Фонду народонаселення ООН у Міністерстві соціальної політики України вже розробили проект Стратегії національного плану дій з питань старіння, де одним із напрямів роботи передбачено впровадження інноваційної моделі надання соціально-педагогічних послуг «Університет третього віку». Але для реалізації його на практиці ще слід удосконалити нормативно-правову базу та підтримати науково-методичне забезпечення ініціативи.