Свято з розумом і смаком

2020-го весь світ зіткнувся з небаченим викликом, який вплинув на звичні справи і урочисті церемонії. Не стали винятком і весілля, які, на жаль, залишаються (в УкраАїні і так само в інших країнах) однією з причин зростання захворюваності на коронавірус, якщо люди не дотримуються санітарно-гігієнічних правил. Та водночас психологи кажуть, що не тільки нормально, а й важливо святкувати щасливі події у важкі часи. «День» з’ясовував, як це зробити з розумом і смаком. Адже в нас традиційно осінь — час поєднання доль.

ЩО МОЖНА І ЧОГО НІ?

Передусім зрозуміло, що є серйозні обмеження. В Україні вони залежать від належності до певної зони. У Міністерстві охорони здоров’я Україна на запит «Дня» відповіли так: «Відповідно до Постанови КМУ № 641, у «зеленій», «жовтій», «помаранчевій» та «червоній» зоні забороняється діяльність закладів громадського харчування із організацією дозвілля (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо). В «червоній» зоні робота закладів громадського харчування дозволяється лише «на виніс», а в «помаранчевій» — із завантаженням не більше 50 відсотків місць».

Тобто, якщо ми правильно зрозуміли фахівців МОЗу, у всіх зонах саме розважатися — із ведучими, танцями й обрядами — усередині згаданих закладів громадського харчування не дозволено. Усі такі елементи свята треба проводити або вдома, або на відкритому повітрі із дотриманням дистанції, звісно. Також навіть і в «зеленій зоні» в громадських будівлях можна перебувати лише у масках або респіраторах.

Водночас, як пояснювала виданню terminovo.te.ua головна санітарна лікарка Тернопільської області, в.о директора обласного лабораторного центру Оксана ЧАЙЧУК, «якщо приміром це «червона зона», тоді взагалі заборонено проводити такі заходи. Згідно з постановою Кабміну на святкуванні у закритих приміщеннях має бути по 4 людини за столиком. Столики повинні буди розміщені з інтервалом 1,5 метра один від одного. Щодо кількості людей на святі, то їх має бути з розрахунку: одна людина на 5 кв. м. Все залежить від площі залу. Приміром, якщо хтось хоче провести весілля на 50-100 чоловік, тоді має бути велика зала. Якщо мала зала, то відповідно менше гостей. А також не забувати про маски та дезінфектори. Святкування на відкритих майданчиках не заборонені». У «помаранчевій» зоні масові заходи дозволені в кількості 1 людина на 20 квадратних метрів і не більше 100 осіб, тобто це має бути дуже велика зала.

На самій церемонії реєстрації шлюбу обмеження щодо присутності встановлюються так само відповідно до площі приміщення.

Обмеження, до речі, досить суворі не лише в Україні — наприклад, якщо брати штати США, то в Арканзасі можна заповнити до 66 відсотків місць у святковому залі, а в Нью-Йорку зібрання обмежені 50 людьми незалежно від місця. А в Англії з 28 вересня допустима кількість гостей на весіллях не має перевищувати 15 осіб. Інші частини Британії троблять схожі кроки.

Напередодні весілля радять обдзвонити всіх запрошених і поцікавитися їхнім станом здоров’я і якщо хтось нездужає — краще перепросити та попросити цю людину лишитися вдома. В усякому разі ви можете передати їй частування і слова подяки.

Щоб створити ефект присутності для ваших близьких, кого ви не зможете запросити на свято, можна використати сучасні технології дистанційного спілкування і під час групового дзвінка передати їм теплі слова. Так само можна викласти більше світлин і відео в соцмережі або навіть створити сторінку чи сайт власного весілля, де розповісти історію свого кохання та викласти веселі фото. Але, закликають експерти з ресурсу www.theknot.com, робити це слід шанобливо, розуміючи, що ваше щастя триває в часи, коли багатьом нелегко.

Тож, збираючись на свято, не забудьте виміряти температуру і відповідально поставитися до результату (нагадаємо, влітку три велелюдні весілля перевели Кіцманський район Чернівеччини в «червону зону» — на коронавірус після гулянь захворіли 20% гостей), а прийшовши на особливу подію — обробити руки антисептичним засобом перед входом, дотримуватись соціальної дистанції, а якщо свято в приміщенні, то заходити до нього та пересуватися в захисній масці, що прикриває рот і ніс. Щоб зменшити ризики, весільні агенції цьогоріч набагато частіше пропонували святкування просто неба, а також порційну роздачу страв.

Ольга МОРОЗЮК, керівниця львівського «SEMRI wedding agency», розповідає «Дню», що карантинні обмеження насправді дуже вплинули на івент-індустрію. «Ми відчули це всі, і наречені, і гості». Чимало пар навіть перенесли весілля на наступний рік. «Коли відбулося послаблення обмежень, тоді заходи, які були перенесені, відбувалися з урахуванням карантинних обмежень — до певної години, із масковим режимом... — каже пані Ольга. — Зміни торкнулися дат, кількості людей — навіть були такі весілля, які планувалися на 150 людей, а потім наприкінці липня ми їх проводили на 30 осіб».

ВЕСІЛЬНИЙ ДРЕС-КОД У ПОМІЧ

До речі, жінкам у соціальному дистанціюванні допоможуть традиції весільного дрес-коду Британії та Іспанії. «Справжні леді неодмінно надягають на одруження капелюх. Яскравий, екстравагантний, нестандартний, скромний, класичний — не важливо. Головне, щоб він гармонійно поєднувався з вбранням», — наголошують на українському порталі hotwed.com.ua, який закликає наших молодят брати на замітку елегантні звичаї інших народів. Адже, як поділилася з «Днем» весільна організаторка Олеся ДОБРЯНСЬКА, виник певний мікс сучасних традицій святкування — більшість пар не відзначають ні в автентично українському, ні в стилі певної європейської країни. І на святі поєднується «брама» (обряд викупу молодої), благословення пари, кидання букета, танець молодої з батьком, обряд запалювання «сімейного вогнища» тощо.

ОСЬ ТАК ВІДБУВАЛОСЯ ЦЬОГО ЛІТА ВЕСІЛЛЯ В ТУРЕЧЧИНІ ПІСЛЯ ПОСЛАБЛЕННЯ КАРАНТИННИХ ОБМЕЖЕНЬ. НА ФОТО: НАРЕЧЕНА ПЕЛСІН АККОЮН ТА НАРЕЧЕНИЙ НІЗАМЕТТІН БІНГОЛ НА ПРОГУЛЯНЦІ ПІСЛЯ ЦИВІЛЬНОЇ ЦЕРЕМОНІЇ ОДРУЖЕННЯ В ДІЯРБАКИРІ

Водночас уже згадувана Ольга Морозюк, керівниця львівського «SEMRI wedding agency», розповіла, що в їхній практиці є випадки весіль з «присмаками» інших країн. «Особливо минулого і позаминулого року була популярна Італія, – говорить пані Ольга. – Але це були не традиції іншої країни, а стилістика в декорі, оформленні запрошень, піснях на початку свята, призи-оливки, тощо - для атмосфери. Я б це назвала навіть не тематикою, а стилістикою. Якщо поглиблюватися, то тематика мала б охоплювати повністю все весілля, а тут були лише залучені певні елементи декору і свята. Це стилістика без заглиблення в культуру країни. Також у нас була Англія, Америка, Італія, Іспанія». Але, як і її колега, Ольга Морозюк відзначає, що зазвичай на Галичині навіть сучасні весілля, навіть зі стилістикою інших країн зберігають і українські традиції – зокрема благословення. «Не скажу, що 100%, але це більшість. Традиції осучаснюються, спрощуються, на цих обрядах присутня менша кількість людей. Також це може бути не вранці вдома, а в залі, інколи навіть благословення відбувається переддень весілля. Але якщо ми розглядаємо весілля як подію в житті, то ця традиція збереглася. Також коли серед наречених є іноземці і вони християни (римо- чи греко-католики), то можуть поєднуватися елементи традицій двох країн. Суть залишається тою самою, якщо це благословення або прохання до батьків благословити, а сценарій відрізняється повністю (тому що, наприклад , в українській традиції наречені кланяються, є ікони, а в інших такого немає), але наречені з поваги до батьків залишають ці традиції. Також це відбувається ще й для того, щоб познайомити другу половинку глибше з культурою своєї сім’ї. Мені навіть здається, що цей елемент дуже впливає на «зв’язок» між батьками. Тому що коли ми знайомимося з чимось сакральним інших людей, ми їх запрошуємо долучитися до нашої сім’ї в глибшому сенсі, ніж просто посвяткувати і підняти келих. Ми ріднимося з цими людьми. Звичайно, це роблять люди, яким залежить на благословенні, а не просто це показово-театральна річ. Це відбувається за обмеженої кількості людей, але, як на мене, це знайомство другої сім’ї, родичання – це дуже важливий елемент. Я завжди за те, щоб це зберігати, але, звичайно, право залишається за нареченими», – пояснює керівниця агентства.

Також щодо «міксування» звичаїв пані Ольга наголошує: «Дуже важливо на святкуванні знати про публіку і не лише задовольнити смаки наречених, але зробити, щоб запрошені відчули себе, як удома, затишно. Тобто якщо на нашому галичанському весіллі зробити музику лише Дикого Заходу або італійську, то люди будуть самі приходити і просити української. Це перевірено на сучасних весіллях. Я думаю, що ми маємо тим гордитися, бо це якраз те, що вирізняє нас від іншої нації».

Ольга Морозюк рекомендує парам, які хочуть використати на своєму святі звичаї інших країн, обов’язково в них заглибитися і намагатися зрозуміти їхні корені: «Адже українські традиції насправді поєднали багато і язичницьких, і християнських. І ми мусимо розуміти, чому саме коровай (хоч зараз його витіснив торт) –  це символ того, що наречені діляться частинкою свого щастя і добробуту. Колись для цього різали корову, потім таким символом став хліб. Насправді це ціла історія .Тому порадила б нареченим, які цікавляться культурою інших країн, все-таки досліджувати сакральний сенс кожної традиції, про який вони можуть не знати й потрактувати її по-іншому».

Також дуже важливо, коли планують весілля, враховувати місце, радить експертка, зокрема у Львові закладів, оформлених у стилі різних країн, достатньо. І вони ніби самі «запрошують» до створення відповідного настрою з допомогою декораторів та ведучих. Ольга Морозюк підсумовує, що загалом стилізоване весілля більше запам’ятовується всім: «і гостям, і нареченим, і навіть нам вони виглядають кольоровішими і більш насиченими емоціями, особливо якщо гості візьмуть із собою якийсь тематичний подаруночок на пам’ять про цю подію. Ми завжди підтримуємо, коли наречені схиляються до якоїсь стилістики, тому що знаємо, що результат завжди перевершить усі сподівання».

ДО РЕЧІ, ОДИН ІЗ ПЕРШИХ ВИПУСКІВ ГЛЯНЦЕВОГО «МАРШРУТУ № 1» ВІД «ДНЯ», ЩО ВИЙШОВ ЩЕ У ЖОВТНІ 2012-ГО, БУВ ПРИСВЯЧЕНИЙ САМЕ ПЕРЕОСМИСЛЕННЮ ОБРАЗУ УКРАЇНСЬКОЇ НАРЕЧЕНОЇ

Тож повернімося до капелюшків. У Іспанії жінки на свято вбирають особливі весільні капелюшки tocado. «Вони нагадають вам щось середнє між вуалетками і капелюшками для скачок. Часто ці головні убори декорують пір’ям», — пояснюється на порталі hotwed.com.ua. А от для нареченої обов’язкова традиційна фата-мантилья, що походить з Іспанії ХІХ століття. Крім весілля mantilla є важливою частиною вбрання жінки в дні національних свят. Її вигляд дуже вишуканий і шляхетний, а за кольором вона має відповідати весільному вбранню. Мантилья — це модно і оригінально в усьому світі, тому українські наречені можуть сміливо використовувати цей фасон у створенні своїх неповторних образів, радять експерти порталу. І щодо британського стилю додають: «найкращим відображенням правильного образу служать сукні обраниць принців: Кейт Міддлтон або Меган Маркл. Наречені у Великій Британії не підкреслюють сукнею свою сексуальність, не носять занадто глибоке декольте і, звичайно, не одягають короткі весільні сукні. Весільна сукня в англійському стилі — це уособлення вишуканості, стриманості. Сукня має бути акуратною, бездоганною. Часто наречені вибирають сукні з довгим мереживним рукавом, довгим шлейфом, залишаючи відкритими лише шию і ключиці». В Іспанії традиційна весільна сукня має бути саме білою, а от гостям у цій країні (і так само в Італії) вбиратися в біле на весілля — зась: «Одягати колір невинності і чистоти на чуже весілля вважається грубістю. Дедалі популярнішими в Італії як дрес-код є чорні вбрання — і з цим не пов’язують нічого поганого».

ТЕПЛІ ЗВИЧАЇ

До речі, в Британії весільні церемонії відбуваються лише в ліцензованих закладах, і це в часи пандемії може бути запорукою безпеки. А ще в Англії є звичай дякувати батькам за допомогу в підготовці заходу і дарувати їм подарунки, який, безсумнівно, личитиме вдячним дітям у будь-якій країні. А у Франції наречені проголошують одне одному клятви (і це не жартівливі конкурси, а абсолютно серйозні речі): наречені сідають на спеціальні червоні стільці, оброблені оксамитом, і присягаються одне одному.

Між іншим, іспанська інтерпретація американського звичаю кидання букета також може бути корисною в коронавірусні часи: «Наречена не кидає букет подружкам, які бажають швидше вийти заміж, а передає свій пам’ятний букет людині, яку любить і яку цінує, бажаючи таким чином їй удачі!» Адже в нас часом виникають цілі «змагання» та ледь не «битви» за омріяний букет, що аж ніяк не сприяють соціальному дистанціюванню. І в тій самій Іспанії, до речі, традиційними квітами нареченої є апельсинові — «особливість цієї рослини в тому, що квіти і плоди з’являються на ній одночасно. Іспанці століттями вбачають в цьому знак щастя, радості і процвітання».

У Шотландії ж заведено нареченому не лише бути в кілті й потім накинути картату хустку такого самого кольору на плечі своїй судженій, а ще й вручити їй незвичайну брошку. Вважається, що вона привертає щастя, удачу, здоров’я. Потім молода дружина прикрашає цією брошкою вбрання своїх дітей, так оберігаючи їх від будь-якого життєвого негативу. Також наречений у Шотландії може подарувати коханій витончену срібну ложку — символ матеріального благополуччя. А от в Іспанії є традиція las arras — «багатство нареченої»: «Це скринька з 13 монетами. Після того, як священник благословляє молодих, наречений передає скриньку з монетами нареченій, таким чином обіцяючи забезпечувати свою сім’ю. А молода, приймаючи дар, висловлює своєму чоловікові впевненість у тому, що його слова втіляться в життя».

СМАЧНИЙ МОМЕНТ

«Найбільш традиційною стравою для французького весілля є легендарний цибулевий суп. Якщо порівнювати з українським традиційним борщем із пампушками, здивує вас не смак, а час подачі цієї страви: зазвичай цибулевим супом пригощають гостей під ранок, додаючи енергії і сил після насиченої і безсонної святкової ночі», — розповідають українські експерти.

У Італії весільний торт роблять білим і багатоповерховим, продовжують на сайті hotwed.com.ua, щоб він символізував чистоту і світло відносин. Але особливо важливий декор: увінчують головну солодку страву свята статуеткою нареченого і нареченої. Серед звичаїв Франції, які підкорили світ, — побудова на грандіозному святі піраміди з келихів. Ігристе вино в буквальному сенсі на весіллі ллється рікою!

У Іспанії ж (у принципі, як і в Україні) «для весіль характерні певні кулінарні шедеври. Насамперед tapas — закуски до вина і пива — кальмари, анчоуси, морські гребінці і т.д. Далі настає черга більш складних і ситних закусок el entrante — мова про супи, салати, в’ялену та копчену їжу. Іспанська кухня для весіль обов’язково включає етап el pescado, коли на стіл подається ціла риба або паелья з морепродуктів. Головна страва свята la carne — м’ясо. Ну, і звісно, обов’язкові свіжоспечені чурос — традиційний десерт із заварного тіста».

Відповідально варто поставитися і до танців на весіллі — дехто залишає тільки танець наречених, а дехто взагалі скасовує, щоб уникнути зайвих ризиків. До речі, в статтях американських і британських видань, присвячених весіллям цього року, наводяться чимало коментарів молодят про те, що після свята вони два тижні не знаходили собі місця, хвилюючись, щоб ніхто не занедужав.

Сучасні європейські традиції подарунків молодим теж цілком безпечні — дуже часто вітання грошові й не готівкою, а перерахуванням коштів на рахунок, який уже може бути зазначений на запрошеннях для гостей. Серед найновіших традицій 2020-го — запрошення з пропозицією зробити пожертву благодійній організації, місцевій лікарні чи іншій установі, яка допомагає в боротьбі з COVID-19.

Тож одружуйтеся й діліться своїм щастям з іншими — хороші новини зараз дуже потрібні!

Підготувала Ольга ХАРЧЕНКО, «День»

Весільна сукня – на вітрині

Принцеса Беатріче дозволила виставити своє вбрання у Вінздорі

ФО­ТО РЕЙ­ТЕР

 Сукню (на фото), розроблену Норманом Хартнеллом, сама королева Єлизавета носила в 1960-х роках і позичила онучці на весілля.

Британська принцеса Беатріче одягла сукню на своє весілля два місяці тому і дозволила виставити її на публіку 24 вересня у Віндзорському замку, де відбувся її «таємний» шлюб.

Беатріче, онука королеви Єлизавети, в липні на приватній церемонії одружилася з Едоардо Мапеллі Моцці, італійським бізнесменом та аристократом, в замку на заході від Лондона. Церемонія була приватною без звичної пишності і фанфар, які зазвичай приваблюють королівські весілля. Пара планувала одружитися в травні, але карантин, яких обмежував кількість гостей, змусив їх змінити дату та провести більш стриману церемонію, на якій були присутні лише найближчі родичі, включаючи 94-річну королеву.

З цього приводу 32-річна Беатріче, старша дочка принца Ендрю, другого сина королеви, та Сари, герцогині Йоркської, одягла перероблену сукню в кольорі слонової кістки, розроблену Норманом Хартнеллом, яку сама Елізабет вперше одягла в 1960-х і позичила онучці на весілля.

«Ця королівська весільна сукня особливо унікальна, оскільки, на мою думку, це вперше в історії королівства і, звичайно, в сучасній королівській історії, скажімо з XVIII або XIX століття, що використана сукня ... була перероблена і перетворена на весільну сукню», — сказала куратор експозиції Кароліна де Гіто.

Також на виставці у Віндзорі будуть весільні туфлі Беатріче, виготовлені Валентино, та копія вбрання її нареченого. Однак діамантова діадема королеви Марії, яку королева одягла на власне весілля в 1947 році і позичила Беатріче на весільний день, не буде представлена.

Аліса ПОЛІЩУК, «День»