Випробування холодом триває

Ці повідомлення телебачення та газет нагадують фронтові зведення. Тоді-от, о такій-от годині, в такому-от місці стався прорив... Підтягнуті резерви... Працює надзвичайний штаб... Вживаються заходи для локалізації... І так далі, і таке інше. Тональність тривожна, але водночас і підбадьорлива — мовляв, не вперше і не востаннє — «залатаємо» і цей прорив і чекатимемо на наступний.

Як читачі, очевидно, вже здогадалися, йдеться про фронт боротьби із аваріями на тепломережах за умов різкого похолодання.

Тільки у столиці впродовж минулого тижня сталося три такі масштабні аварії (не рахуючи десятка дрібних, про які навіть не сповіщали ЗМІ, коли на добу-другу відключалися від тепла кілька будинків).

15 лютого о 14.55 біля станції метро «Оболонь» стався прорив магістральної труби системи опалення діаметром 400 мм. Ця магістральна труба забезпечувала постачання гарячої води та опалення на 84 об’єктах району (49 житлових будинків, 4 поліклініки, 4 дитячих садки, 3 загальноосвітні школи тощо). Відновили подачу тепла приблизно через добу.

17 лютого, близько 13.00 у Дніпровському районі на вулиці Чудновського стався прорив на магістральній теплотрасі (діаметр 300 мм). Без опалення та гарячої води залишилися 53 об’єкти (41 житловий багатоповерховий будинок, 5 адміністративних будівель, 4 загальноосвітні школи та 3 дитячих садки). Рятувальники МНС на місці події встановили намет для обігріву. Про те, коли завершилися ремонтні роботи, ЗМІ не повідомляли.

О 3 годині ночі 19 лютого надійшла інформація про прорив труби системи опалення діаметром 250 мм за адресою вул. Івана Франка, 42 (Шевченківський район). Труба забезпечує постачання гарячої води та опалення на 486 об’єктів району, з них: 220 — житлові будинки, 250 — адміністративні об’єкти і відомчі установи, 10 лікувальних установ, із них 5 зі стаціонарними відділеннями, 3 — дитячі садочки, 3 — загальноосвітні школи. Станом на 10.00 19 лютого силами чотирьох аварійних бригад АТ «Київенерго» було встановлене місце пориву та розпочато зварювальні роботи. Ввечері того ж дня без тепла залишалися ще 55 житлових будинків та установ. І знадобилося понад добу часу, щоб нарешті подати всюди тепло.

Зверніть увагу: за неповні п’ять днів — три масштабні аварії, і це лише у столиці. Киянам пощастило, що вони йшли одна за одною, а не навалилися водночас, бо інакше аварійні бригади «Київенерго» та рятувальники МНС могли б виявитися безпорадними. Пощастило і в тому, що за ці дні так і не прийшли прогнозовані раніше синоптиками морози понад —20 °С. Але і без того ситуація перебувала, як то кажуть, на грані — адже коли лікарні, в яких лежать важкохворі та щойно прооперовані пацієнти, на тривалий залишаються без тепла, то це вже межує з катастрофою.

Але боротьба на «тепловому фронті» ведеться з наслідками, а не з причинами — і це добре розуміють і в «Київенерго», і в МНС, і в міськдержадміністрації. Розуміють, проте продовжують бігати традиційним замкненим колом, не намагаючись його розімкнути та випередити лихо, що неминуче насувається.

Однією із головних причин аварій тепломереж, про що воліють мовчати офіційні джерела, є те, що на вже існуючі мережі, розраховані на певне число об’єктів, «саджають» все нові і нові «елітні» будинки та торговельно-розважальні центри — наслідки дозволеної «в порядку винятку» так званої точкової забудови. Та сама причина пояснює і численні аварії міських електромереж (особливо влітку, коли працюють кондиціонери), і каналізації. Схоже, грошовита публіка звикла, що може безкарно порушувати будь-які закони — хай то стосується регламенту Верховної Ради, дорожнього руху чи забудови. Але ж від покарання за порушення законів фізики не врятує навіть славнозвісний Печерський суд, і будь-який блат тут безсилий...

Цапами-відбувайлами при цьому виявляються десятки тисяч киян, анітрохи не задіяних у тих оборудках, і передусім діти, хворі, вагітні...

Інша ж причина — те, що не проводиться заміна тих мереж, які давно вже відпрацювали свій ресурс, про що я писав тиждень тому у «Дні».

Можна сміливо прогнозувати: якщо нічого не зміниться, то наступної зими, коли зношеність столичних теплопостачальних мереж стане ще більшою, масштаби аварій також зростуть; а якщо раптом настануть справді суворі морози, то постане реальна загроза техногенних катастроф — навіть у столиці.

І ще одне «фронтове зведення». 18 лютого міністр із надзвичайних ситуацій Віктор Балога доручив своїм підлеглим у Києві встановити мобільні пункти обігріву для бомжів-безхатченків. Намети з теплогенераторами, теплим чаєм і продуктами харчування планується встановити на період сильних морозів у всіх районах столиці. Намети мають бути розташовані в місцях масового перебування, працюватимуть вони цілодобово, і ті, хто потерпає від морозів, зможуть не тільки пообідати, але й зігрітися. Не знаю, чи то у «Дні» прочитав міністр про світову практику встановлення таких пунктів, чи то з інших джерел про це дізнався, — але ж повсюдно роблять такі речі ще до настання сильних холодів, а не після того, як десь хтось замерз...

Бо досить із нас тих фронтових зведень у мирний час. Найкращий спосіб перемогти — це розв’язати проблеми, запобігши війні. Хай навіть із холодом.

КОМЕНТАР

Олексій КУЧЕРЕНКО, екс-міністр з питань житлово-комунального господарства України:

— Абсолютно всім, без винятку, підприємствам вітчизняного ЖКГ потрібна модернізація. Перш за все вона має бути спрямована не лише на підтримку тепломереж і водоканалів у робочому стані, але й на скорочення споживання енергії і втрат.

Для реалізації таких енерго- та ресурсозберігаючих проектів потрібні інвестиції. Фахівці давно знають, що, наприклад, втрати в тепломережах можна скоротити з 15 до 5%. А оскільки це інфраструктурний проект, який довго окупається, для нього потрібні «довгі, дешеві» гроші. Також на старих котельнях за рахунок модернізації можна скоротити 15—30% газу, але й тут, незважаючи на те, що проект цей не так довго окупається, він може працювати на комерційних кредитах, потрібна підтримка держави з виплати відсотків. Те ж саме стосується й систем водопостачання-водовідведення, хоча там свої секрети. Головний же «секрет» — це заховані в тарифі колосальні втрати води (50—60%), низька її якість (за рахунок «економії» на її підготовці) й опір тотальному впровадженню систем обліку.

Коротше кажучи, всі «тайники» комунальників давно відомі, ціла низка країн успішно й швидко вирішували ці проблем. При бажанні господарів усе швидко можна прорахувати й знайти кредиторів. Головне — реально захотіти! А не «товкмачити» роками про «реформу», яка при найближчому розгляді не потрібна нікому — ні міністерству, складеному як на підбір із «професіоналів-комунальників», які вийшли із цієї системи і її ж обслуговують, ні муніципалітетам (до речі, власникам цих підприємств), зі зрозумілих причин — це їхні «гаманці» (за рідкісним винятком. Слава Богу, кількість чесних мерів повільно зростає), ні енергетикам, яких влаштовує своя «супермонопольна» позиція і налагоджений механізм доїння бюджету.

Тому, виходячи з останніх заяв, обіцянок і структурних змін, це сьогодні завдання Президента України. Уважно стежачи за тим, що відбувається, за незграбними діями Кабміну щодо проведення «реформи», я схиляюся до того, що тільки Президенту своєю волею під силу її реалізувати. Сподіватимемося. І тоді паралельно українці, за підтримки держави, звичайно, займуться наведенням порядку в наших будинках, визначенням їхнього власника, їхньою енергоефективністю і термомодернізацією. А почнемо ми із встановлення лічильника.

Є одна річ, на яку я хотів би звернути особливу увагу — тариф на обслуговування і утримання нашого житла. Ось тут сьогодні повне роздолля для ЖКГ. Проте жоден (!), підкреслюю, жоден державний орган навіть не намагається хоч якось контролювати цей процес, демонстративно умиваючи руки під фарисейським приводом, що, мовляв, ми з вами там уже господарі. На жаль, це ілюзія, українці ще не стали господарями й не навчилися контролювати ЖКГ. А створену свого часу для цих цілей житлово-комунальну інспекцію «успішно» поховано в бурхливому океані адмінреформи.