Яким стане Київ після Майдану?

Життя Майдану поволі стабілізується, хоча тривожний настрій тут ще існує. Потроху ведуться розмови про відновлення центру міста після протистоянь. Зараз тут більш-менш чисто, шини та невикористана бруківка складені, сміття повивозили на суботниках, що організували волонтери. Але всі розуміють, що рано чи пізно намети згорнуть, польові кухні зачинять, сцену розберуть, а пам’ять про пережиті тут події має лишитися. Якось треба передати та відтворити і ту атмосферу, яка зараз на Хрещатику та майдані Незалежності, адже вона суттєво різниться від тієї, що панувала тут до 21 листопада.

Що і як саме слід зберегти для народної пам’яті, яким чином ліпше увічнити героїв Небесної Сотні, що робити з Будинком профспілок, Українським домом і тими міні-меморіалами, які українці самостійно встановили на вулицях Інститутській та Грушевського? На ці питання ми намагалися знайти відповіді разом із експертами «Дня».

• Чи зміниться сам Майдан Незалежності й чи є така потреба? Багато архітекторів критикували стелу Незалежності, присутність тут торгового центру «Глобус» тощо. Головний архітектор Києва Сергій Целовальник каже, що існування цих об’єктів однозначно треба переглядати, щоби Майдан став просторішим. Але наголошує, що спочатку треба осмислити всі події, що тут відбувалися останні три місяці, а потім відтворити це у проекті. «Майдан — це доля цього місця, там весь час були революції. Тому треба зробити так, щоб не було оновлення площі до наступної революції, а зберегти його для людської пам’яті», — підсумовує Целовальник.

• Можливо, Хрещатик стане пішохідним, принаймні у тій частині, де зараз стоять намети. Активіст Ігор Луценко, засновник ініціативи «Збережи старий Київ», розповідає, що таке рішення було прийнято на Раді Майдану: «Я розмовляв з іноземними послами, щоб залучити європейських планувальників, які мають досвід облаштування пішохідних зон. Бо для Києва ця ідея незвична. Я погоджуюся з тим, що треба перебудувати майдан Незалежності. Але це не означає, що треба прибрати звідси ті меморіали, які облаштували люди. Такі місця мають лишатися».

• Яким же має бути меморіал Небесній Сотні й де його розмісити — у КМДА це питання намагаються вирішити традиційно: оголосити ледь не міжнародний конкурс, отримати купу проектів, довго їх аналізувати та вибирати. Та, на думку Георгія Духовичного, віце-президента київської спілки Національного союзу архітекторів України, затягувати цю справу в конкурси і тривалі обговорення не варто. Архітектор побоюється, якщо зараз не відреагувати на ці події, меморіал Небесній Сотні може повторити долю меморіалу усім жертвам Бабиного Яру: за 73 роки обговорень його й досі у Києві нема.

«У першу чергу треба зберегти момент увічнення, коли нікого не повинні забути. І друге — передати момент співпереживання, — говорить Духовичний. — На мій погляд, треба створити Стіну пам’яті, для цього підходить схил між Будинком профспілок та Жовтневим палацом. На сходах є середній майданчик, тут можна зробити символічну стіну з виходом на схил, де кожен зможе поставити свічку, подивитися на світлини того, хто там був. Ця символічна стіна має закінчуватися невеликою капличкою. І хай на цьому місці складають присягу всі, хто прийшов до влади після виборів».

Чи справді потрібні конкурси щодо меморіалу Небесній Сотні, сумніваються і культурологи, наголошуючи, що має пройти кілька років, перш ніж ставити такий пам’ятник. «Треба зібрати документальну базу щодо всіх загиблих, бо вже оголошують конкурс на меморіал, та люди ще продовжують вмирати. Також мають вщухнути емоції, а весь цей простір очиститися, тоді шляхом експертного обговорення під контролем громадськості вирішувати, що далі робити. Наприклад, на місці башт-близнюків у Нью-Йорку була певний час пустка. Із нашою радянською звичкою вбивати пам’ять у пам’ятник ми перетворимо все на імітацію. А поспіх щодо конкурсів небезпечний тим, що швидше хочуть перегорнути цю сторінку і сказати: все, процес завершено», — ділиться переживаннями культуролог та києвознавець Владислава Осьмак.

• Поки невизначеною лишається доля Будинку профспілок. Зараз Науково-дослідний інститут будівельних конструкцій оцінює приміщення: чи підлягає воно реконструкції, чи навпаки — потрібно його зносити і будувати наново. Архітектори кажуть, що цей будинок у майбутньому має виконувати зовсім інші функції. Передусім тут має працювати Рада Майдану. Адже це не просто обгоріла споруда в центрі Києва, це місце, яке спочатку було координаційним центром революції. Серед інших варіантів — облаштувати на першому поверсі музей Майдану або музей Небесної Сотні. Як зауважив Сергій Целовальник, для втілення цієї ідеї вже навіть з’явилися спонсори. А фасади Будинку архітектори радять реставрувати частково, лишивши частину обгорілої стіни для нагадувань про трагічну пожежу.

• Ще одна будівля, яка стала осередком майданівців, — Український дім. Хтось хотів би його повністю переробити, а хтось вважає це недоречним, зважаючи на економічну скруту в державі. Владислава Осьмак, яка ще й координує бібліотеку Майдану, бачить тут громадський культурно-освітній центр. Тобто те, чим живе будівля зараз. Для цього будівлю слід передати в комунальну власність міста, а також шукати спонсорів та координаторів, які б взялися за зміну юридичного статусу будівлі, вважає Осьмак.

• Як бути з поминальними місцями на Грушевського та Інститутській, котрі люди облаштували самостійно? Адже більшість киян та гостей міста не зможуть більше гуляти Хрещатиком, Майданом та урядовим кварталом так, як раніше, — з легким настроєм та усмішкою. І прибрати все чисто-начисто, щоб і сліду не лишилося від тих подій, було б нечесно.

«Моя думка така: барикаду біля стадіону треба музеєфікувати, взяти під скляне накриття якусь її частину. І не відтворювати її в бетоні чи металі, бо найбільше враження ми отримуємо тоді, коли бачимо все як є. Щоб там були і зразки куль, якими стріляли в людей, і саморобні засоби захисту, і пробиті кулями щити, і фрагменти розібраної бруківки, які були захистом майданівців», — каже Георгій Духовичний. І радить зберегти на тротуарах, на схилах по обидва боки від Жовтневого палацу та біля готелю «Україна» місця, куди можна було б приносити квіти.

Трохи інше бачення у головного архітектора Києва. «Ми ж не можемо робити монументи у всіх тих місцях, де помирали люди, але не в збереженні щита чи каски полягає збереження подій. Має бути художній образ. І для такого монумента треба знайти правильне місце. Можливо, розмістити едикули (невеликі колони) на сходах до Жовтневого палацу», — вважає Сергій Целовальник.

Відновлення потребує й бруківка. Петро Порошенко зі сцени Майдану заявляв, що за добу відновить бруківку біля стадіону «Динамо» та аркаду в разі перемоги. Але поки що цим займаються комунальні служби Києва.

• За власні кошти відновили Міст закоханих будівельники з Коломиї. У свій час його підпалили для захисту майданівців від спецпризначенців.

• Маріїнський парк, де місток, пообіцяли облагородити громадські активісти, які спеціально для цього створили Міжнародний клуб любителів ландшафту. Під свою опіку вони беруть також газони та клумби в центрі міста. Зараз представники клубу ведуть перемовини з Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища.

«Наприкінці лютого ми оглянули територію, щоб виявити, які пошкодження є. Мова йде про газони, дерева та кущі центральної частини міста та Маріїнського парку, — розповіла співзасновниця клубу Ольга Камолікова. — Із квітня можна починати висадку. Візуально ми побачили, що в Маріїнці не все так страшно, десь треба підсіяти газони, деякі дерева треба планово замінити, бо вони сухі. А щодо квітників у центрі, то в багатьох місцях треба замінити ґрунт».

До речі, на заклик приєднатися до озеленення центру Києва вже відгукнулося близько 150 фізичних та юридичних осіб із різних регіонів країни. У разі необхідності вони готові допомагати із грандіозними реконструкціями Хрещатика та Майдану — коли настануть кращі часи.